Комерційна таємниця

Комерційна таємниця є навмисно приховувані з комерційних міркувань відомості про різні сторони виробничої, господарсь­кої, управлінської, науково-технічної, фінансової діяльності підприємства або організації, охорона яких обумовлена інтере­сами конкуренції і можливими погрозами їх економічної безпе­ки. Комерційна таємниця виникає тоді, коли вона представляє

інтерес для комерції.

Формою вияву комерційної таємниці є комерційні секрети — відомості у вигляді документів, схем, виробів, що відносяться до комерційної таємниці підприємства і підлягають захисту з боку служ­би безпеки від розкрадання, вивідування, просочування інформації.

Вони розрізняються за ознаками:

• за природою комерційної таємниці (технологічні, виробничі, організаційні, маркетингові, інтелектуальні, рекламні);

• за належністю власнику (власність підприємства, групи під­ приємств, окремої особи, групи осіб тощо);

• за призначенням комерційних секретів.

Документи, які містять комерційні секрети, можуть мати гриф «конфіденційно», «суворо конфіденційно» та інші.

Носіями комерційної інформації є керівники підприємств або організацій, а також інші службовці, допущені до комерційних секретів.

121

Засекречуючи інформацію, підприємства або організації по­винні виходити не лише з принципу своєї безпеки, але і з еконо­мічної вигоди. Так, умови ринку вимагають у підприємства рек­лами вироблюваної продукції і послуг, а надмірне засекречення їх діяльності може обернутися втратою прибутку. Тому захисту від витоку і розкрадання вимагають, наприклад, відомості про фінансову діяльність підприємства, ділові плани і плани вироб­ництва нової продукції, інформація про маркетинг, списки клієнтів, організаційні схеми, інформація про співробітників і інша ділова інформація.

До комерційної таємниці слід віднести науково-дослідні про­екти, конструкторські і технологічні розробки по виробництву будь-якої продукції та її параметри, заявки на патенти, програм­не забезпечення ЕОМ і іншу технічну інформацію. До розряду комерційної таємниці необхідно відносити і інформацію типу «ноу-хау», яку рекомендується охороняти і від власного персо­налу з тим, щоб при переході на роботу в конкуруюче підприєм­ство співробітник не міг її передати.

До комерційної таємниці відноситься інформація про раціо­налізаторську пропозицію або винахід, яка перебуває на стадії розробки або оформлення. Раціоналізаторська пропозиція навіть після його оформлення і видачі авторського свідоцтва може за­лишатися комерційною таємницею, оскільки є технічним вирі­шенням завдань, новим для даної фірми. Раціоналізаторський винахід після видачі на нього патенту має спеціальну правову охорону і тому не потребує захисту за допомогою комерційної таємниці. Особливу увагу слід приділити охороні договорів, що укладаються підприємством. Велика їх частка, безумовно, відно­ситься до комерційної таємниці. Причому в певних випадках охо­роні підлягає не лише текст договору, але і сам факт його укла­дення.

Для забезпечення захисту комерційної таємниці необхідно дотримуватися таких правил:

• необхідний суворий контроль за допуском персоналу до секретних документів;

• для контролю за секретним діловодством повинні бути при­ значені відповідальні особи, яких слід наділяти відповідни­ ми повноваженнями;

122

• керівником підприємства або організації повинна бути зат­ верджена інструкція по роботі з секретними документами, з якою слід ознайомити відповідних співробітників;

• необхідний контроль за дотриманням службовцями пись­ мових зобов'язань про зберігання комерційної таємниці підприємства.

Бажано використання системи матеріального і морального стимулювання співробітників, що мають доступ до секретної

інформації.

Керівник підприємства повинен здійснювати особистий кон­троль за службами внутрішньої безпеки і секретного діловодства.

Існує безліч способів захисту інформації, що становить комер­ційну таємницю підприємства. Так, підготовку документів, що містять важливі відомості, слід доручити найбільш перевіреним співробітникам. При цьому кількість примірників документа по­винна бути суворо обмежена. Необхідно потурбуватися і про те, щоб при копіюванні документів розмножувальна техніка була під надійним контролем. Повинен бути вибраний надійний спосіб пересилки секретної інформації.

Для охорони інформації від прямого розкрадання або знищен­ня можна використовувати заходи фізичного захисту (замки на дверях, ґрати на вікнах тощо). Вони, як правило, застосовують­ся в поєднанні з адміністративними заходами (пропускний ре­жим, режим секретності, служба безпеки та ін.). Крім того, зас­тосовуються технічні системи охорони, які є складними електромеханічними, акустичними, радіотехнічними та іншими пристроями.

Пошук і оцінка джерел закупівель товарів

Для успішного виконання комерційних операцій з закупівель товарів оптові бази повинні систематично займатися виявлен­ням і вивченням джерел закупівлі.

Важлива роль в комерційній роботі відводиться пошуку до­даткових ресурсів з місцевої сировини, продукції кооперативної промисловості, підсобних, фермерських господарств, продукції підприємців. Комерційний апарат оптових баз повинен виявляти можливості розвитку нових видів виробництва і відновлення

123

старих забутих промислів, вести облік і повсякденно вивчати кон­кретних постачальників, виявляти і реєструвати виробників то­варів, ще не зв'язаних договірними відносинами з базою, готу­вати пропозиції з питань збільшення вироблення потрібних товарів, розширення асортименту, поліпшення якості.

Комерційні працівники повинні відвідувати виробниче підпри­ємство з метою ознайомлення з виробничими можливостями підприємства, обсягом і якістю продукції, що випускається, а також брати участь в нарадах з працівниками промисловості, виставках-переглядах нових зразків виробів, оптових ярмарків.

Комерційним працівникам необхідно постійно стежити за рекламними оголошеннями в газетах і журналах, спеціальній пресі, за біржовими відомостями, проспектами, каталогами. Формування товарних ресурсів є предметом постійної роботи торговельного апарату оптових баз. В ринкових умовах має місце ринкова практика вільної купівлі-продажу товарів за цінами по­питу і пропозиції. Тому комерційна ініціатива торговельних праців­ників по залученню в товарообіг максимальних товарних ресурсів з метою отримання необхідного прибутку повинна поєднуватися з турботою про кінцевих покупців, станом їх платоспроможності, з недопущенням невиправданого зростання цін, наданням насе­ленню можливості придбати товари за доступними цінами.

До джерел надходження товарів відносять галузі народного господарства, що виробляють різні товари народного споживан­ня (сільське господарство, підприємства АПК, підприємства лег­кої, харчової, м'ясо-молочної продукції, рибного господарства, ВПК, важкої промисловості та ін.)

До постачальників товарів відносять конкретні підприємства різних джерел надходження, тобто тих або інших галузей народ­ного господарства, різних сфер виробничо-економічної діяль­ності, що виробляють товари і послуги.

Враховуючи велике різноманіття постачальників товарів, їх можна класифікувати на декілька груп за різними ознаками (функ­ціональними, територіальними, формами власності, відомчою належністю і ін.).

В узагальненому вигляді всіх постачальників товарів можна підрозділити на дві категорії: постачальників-виготівників і поста-чальників-оптових підприємств.

124

Постачальники-виготівники — виробничі підприємства, при­ватні підприємці і т.д., що випускають товари споживацького при­значення різного асортименту для задоволення попиту споживачів. Постачальники-оптові підприємства закуповують товари у по­стачальників-виготівників, а також у оптових посередників і реалі­зують їх оптовим покупцям. Постачальниками-оптовими підприє­мствами можуть бути оптові підприємства загальнонаціонального і регіонального рівнів різного товарного асортименту, що є осно­вою оптової структури на споживацькому ринку, оптові посеред­ники (підприємства-брокери, підприємства-агенти, дилери), а також організатори оптового обороту (оптові ярмарки, аукціони, товарні біржі оптові і дрібнооптові ринки, магазини-склади і т.п.).

Оптові посередники в умовах ринкової економіки мають са­мостійне значення у сфері закупівельної діяльності.

За територіальною ознакою постачальники товарів можуть бути місцевими (внутрішньообласними), республіканськими і міжреспубліканськими.

За належністю до тієї або іншої господарської системи розріз­няють внутрішньосистемні (що відносяться до тієї ж системи, в яку входять і оптові покупці) і позасистемні (всі інші) постачальників.

За формою власності постачальники можуть бути приватни­ми, державними, муніципальними, кооперативними і інших форм

власності.

Вивчаючи джерела закупівель товарів, комерційні працівники складають на кожного постачальника спеціальні картки, причо­му їх доцільно групувати по місцевих, міжобласних і міжреспуб­ліканських постачальниках. В картках вказуються дані про вироб­ничу потужність підприємства, про кількість і асортимент продукції, що випускається, про можливість виробництва інших товарів, про умови поставки товарів і інші відомості, про оптові бази, що цікавлять.

Критерії вибору конкретних постачальників товарів споживацького ринку

Вибір постачальників здійснюється в два етапи: пошук потен­ційних постачальників і аналіз потенційних і діючих постачаль­ників.

125

Рекомендовані критерії

Таблиця 2.3.1 оцінки потенційних постачальників

Критерії оцінки	Питома вага кри­терію	Індикатори оцінки
Аспект конкуренто-здатності	0,28	• споживацькі характеристики товару; • рівень якості; • питома вага нових товарів; • наявність товарів-замінників
Фінансовий аспект	0,20	• рівень цін на товари; • система знижок; • форми розрахунків
Сервісний аспект	0,18	• обсяг поставки; • оперативність поставки това­рів замовникам; • упаковка; • гарантії якості товару, який поставляється; • передпродажний і післяпро­дажний сервіс; • ставлення до клієнта; • обов'язки по відношенню до клієнтів
Часовий аспект	0,14	• час поставки; • періодичність поставки
Комуніка­ційний аспект	0,08	• повідомлення про виниклі труднощі; • швидкість реакції на замов­лення покупця; • потенційна можливість повер­нення замовлень
Виробничий аспект	0,07	• віддаленість постачальника; • спеціалізація; • технічне оснащення складсь­ких приміщень; • умови зберігання товарів; • канал розподілу

126

Пошук потенційних постачальників здійснюється за допомо­гою таких методів: оголошення конкурсу, вивчення рекламних матеріалів, фірмових каталогів, оголошень в засобах масової інформації; відвідування виставок і ярмарків, особисті контакти з можливими постачальниками.

В результаті перелічених методів формується список потенцій­них постачальників, який постійно поповнюється і обновлюється.

Якщо постачальників одного товару багато, необхідно зі скла­деного списку потенційних постачальників виключити тих, які не відповідають вимогам підприємства-покупця. До критеріїв вик­лючення постачальників відносяться: віддаленість постачальни­ка, кількість і ціна, які не відповідають вимогам підприємства-покупця, форма оплати, яка не задовольняє покупця, партійність поставки, яка не підходить покупцеві.

На другому етапі здійснюється аналіз потенційних і діючих постачальників. В його процесі необхідно всесторонньо оцінити його діяльність. У зв'язку з цим рекомендується розробка «профі­лю потенційних постачальників», використовуючи такі критерії

(табл. 2.3.1).

Визначивши оцінку постачальника в балах і взявши до уваги значення критеріїв, визначається підсумкова оцінка постачаль­ника. Перевага повинна надаватися тим постачальникам, які отримали найбільше середнє значення оцінки.

Слід враховувати, що потенційних постачальників повинно бути не менше двох-трьох, оскільки вони складуть базу для по­рівняння з основними постачальниками підприємства, а також сприятимуть зростанню конкуренції серед постачальників, підви­щенню якості продукції, зниженню закупівельної ціни, поліпшен­ню умов поставок і оплати і т.д.

В результаті аналізу потенційних постачальників формується список конкретних постачальників, з якими проводиться робота щодо встановлення договірних відносин.

Оптові закупівлі товарів на основі прямих зв'язків