5. Джерела фінансування та напрями використання коштів державних цільових фондів. Характеристика загальнодержавних соціальних фондів
Державні цільові фонди мобілізують доходи за рахунок надходжень, визначених законодавством країни. В залежності від призначення фонду, а також вимог до організації його діяльності, доходи можуть надходити тільки від певних джерел.
До основних джерел фінансування державних цільових фондів в Україні відносяться:
Обов′язкові відрахування юридичних і фізичних осіб;
Обов′язкові внески певними категоріями юридичних та фізичних осіб коштів до фондів на визначенних умовах їх використання;
цільові бюджетні виплати;
Доходи, що одержують фонди від розміщення тимчасово вільних коштів в комерційних банках;
Надходження, які одержують фонди у вигляді дивідендів і процентів;
Грошові кошти, які одержують фонди від продажу та перепродажу цінних паперів;
Погашення позик;
Одержання кредитів та позик фондом;
Добровільні і благочинні внески юридичних і фізичних осіб грошових коштів фондам;
Прибутки від комерційної діяльності, яку здійснює фонд як юридична особа;
Суми фінансових санкцій, які згідно з законодавством застосовуються до осіб, які порушують умови здійснення обов′язкових зборів та платежів.
Використовуються фінансові ресурси фондів виключно за цільовим призначенням згідно з вимогами які регламентують порядок створення і організації проведення діяльності фонду (приклад див. додаток).
6. Державні підприємства та їх організаційні форми
Важлива роль в системі державних фінансів належить державним підприємствам і установам. З їх допомогою держава забезпечує країну певними видами продукції та послугами. Державне підприємництво, як правило, здійснюється в сферах діяльності природних монополій. В державній власності функціонують фінансово-кредитні установи і не фінансові підприємства, які здійснюють виробництво і реалізацію продукції на умовах конкуренції і комерційного розрахунку.
В процесі створення та організації діяльності державних підприємств та держави, яка може виступити в якості: засновника, співзасновника та власника пакету акцій.
Форми участі держави:
− пряме управління підприємствами і установами, при якому державні органи затверджують і вносять зміни до статуту підприємства, призначають і звільнюють його керівника, визначають порядок використання одержаних доходів. Управління державним підприємством з боку державних органів управління передбачає використання непрямих важелів, до яких, зокрема, відносяться:
оподаткування;
надання податкових пільг;
ціноутворення;
надання державних кредитів;
ліцензування;
передача майна в оренду;
залучення до виконання державних програм.
− управління державними корпоративними правами: держава діє як акціонер або власник частки капіталу господарського товариства:
шляхом реалізації відповідними органами державної влади прав акціонера або учасника господарського товариства;
шляхом призначення представника, що здійснює управління державними корпоративними правами.
Згідно з Законом України „Про власність” майно, що закріплене за державним підприємством, нажить йому:
− на правах повного господарського відання: володіння, користування та розпорядження майном з боку підприємства як суб′єкта господарської діяльності;
- майно закріплюється за державною установою (організацією), що фінансується з державного бюджету, на праві оперативного управління.
Казенне підприємство – це державне підприємство, яке не підлягає приватизації. Державне підприємство може бути перетворене в казенне за наявністю таких умов:
Підприємство проводе діяльність, яка може здійснюватися тільки державним підприємством.
Головним споживачем продукції підприємства (більше 50%) є держава.
Підприємство є суб′єктом природних монополій.
Управління казенним підприємством здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади Органи державного управління затверджують фінансові плани та визначають порядок використання чистого прибутку (шляхом встановлення обов’язкових нормативів його розподілу), визначають умови та величину оплати праці. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів. При недостатності таких коштів та майна відповідальність за зобов’язаннями казенного підприємства несе власник.
Управління фінансами
підприємства
Природна монополія – це такий стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на ньому є більш ефективним за умови відсутності конкуренції. Така ситуація, як правило, виникає внаслідок технологічних особливостей виробництва. При цьому товари, що виробляються суб′єктами природних монополій не можуть бути замінені іншими товарами.
До суб′єктів природних монополій відноситься суб′єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії
Природні монополії мають місце в таких сферах господарювання:
транспортування нафтопродуктів, газу та інших речовин трубопроводами;
передача та розподіл енергії;
користування залізничними коліями, вокзалами та іншими об′єктами, що забезпечують рух залізничного транспорту;
централізоване водопостачання, водовезення та постачання теплової енергії;
послуги портів, аеропортів та інших об′єктів.
Діяльність природних монополій підлягає регулюванню з боку державних органів управління. До інструментів регулювання відносяться:
ліцензування діяльності природних монополій;
регулювання цін (тарифів) на товари та послуги;
створення умов для доступу споживачів до товарів, що виробляються і реалізуються природними монополіями.
Особливістю управління державним майном, яке закріплене за державним підприємством є порядок відчуження засобів виробництва. Згідно з законодавством вони можуть бути продані іншим суб′єктам господарювання виключно на конкурентних засадах. Такі операції можуть здійснюватись через біржі, за конкурсом та на аукціонах. Порядок проведення продажу основних засобів визначає Фонд державного майна України. Одержані в результаті проведення таких операцій кошти повинні бути направленні виключно на інвестиції.
До джерел формування майна державних підприємств відносяться:
− грошові та матеріальні внески засновника;
− доходи, одержані від господарської діяльності;
− кошти, що надходять від продажу цінних паперів;
− кредити банків та інших кредиторів;
− капітальні вкладення та дотації з бюджетів;
− безоплатні та благодійні внески, пожертвування.
Майно державних підприємств є державною власністю і використовується за рішенням органів державного управління.
Трудовий колектив державного підприємства має право на одержання частини чистого прибутку, придбання акцій підприємства, одержання дивідендів чи інші пільги. В умовах ліквідації та реорганізації державного підприємства права трудового колективу доповнюються додатковими положеннями. В цілому до пільг трудового колективу державного підприємства відносяться:
Право вимагати передачі майна в оренду або перетворення підприємства в колективну власність в разі прийняття рішення державою про реорганізацію або ліквідацію підприємства.
Одержання частини чистого прибутку після сплати податків підприємства та інших платежів в бюджет.
На суму прибутку, який розподілено членові трудового колективу підприємства, за його бажанням можуть бути видані акції.
Вклад члену трудового колективу може бути спрямований на спорудження або придбання об′єктів соціально-культурного призначення.
1Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. — 2-ге вид., доп. і пере-роб. — К.: КНЕУ. — 2005. — С. 116.