Опорний конспект

Інтернет — це глобальна мережа, яка об'єднує тисячі локальних мереж і мільйони домашніх комп'ютерів на базі стандартного протоколу передавання даних TCP/IP.

Провайдер — це комерційна організація, яка забезпечує зв'язок локального комп'ютера з інтернетом.

Головні способи приєднання ПК до інтернету: виокремлена лінія та додзвін.

Виокремлена лінія призначена для постійного і швидкісного доступу до інтернету, а додзвін — для сеансового.

ADSL-технологія — багатопотоковий спосіб пересилання даних звичайною телефонною лінією шляхом частотного розподілу сигналів, що моделює виокремлену лінію.

Трафік — це обсяг отриманих чи переданих даних.

Точка доступу — пристрій, що забезпечує прийняття сигналів бездротового інтернет-зв'язку (радіозв'язку).

Служби, сервіси, технології Інтернету: веб-служба, е-пошта, ftp-служба, telnet-служба, служби спілкування, веб2-служби.

Веб-служба — служба доступу до інформації на веб-серверах.

Веб-сервер — сервер, на якому розташовані веб-файли тощо.

Формати веб-файлів — htm, html, shtml та ін.

Веб2-служби — служби швидкого Інтернету: пошук відомостей і людей, форуми, соціальні сайти, блоги тощо.

HTTP, SHTTP – протоколи веб-служби.

WWW — всесвітня павутина.

IP-адреса — це числова адреса комп'ютера в мережі.

Доменна адреса — це текстова адреса комп'ютера в мережі.

Домен — це область чогось (тут територіальна чи галузева).

URL-адреса — уніфікована адреса інформаційного ресурсу (тобто, файлів) в Інтернеті.

Веб-сторінка — відображення веб-файлу на екрані.

Сайт — одна чи декілька структорованих веб-сторінок.

Портал — це інформаційний сайт, що містить новини, різну корисну інформацію, тематичні статті, засоби для спілкування користувачів, рекламу тощо.

Гіперпосилання — це підкреслений і/або виокремлений іншим кольором текст у документі, картинка чи інший елемент, активізуючи який, відкривають деякий інший текстовий, звуковий чи відеофайл або виконують перехід у межах сторінки.

Гіпертекст — текст, що містить посилання на інші тексти.

Тема 19. Використання браузера. Що таке браузер?

Для перегляду веб-сторінок на комп'ютері необхідно мати програму, яку називають браузером (у деяких книжках: броузер, оглядач). Головні її функції — згенерувати запит до сервера, отримати веб-файл у відповідь та відобразити його як веб-сторінку на моніторі клієнта.

У стандартному комплекті Windows є доволі потужний браузер Internet Explorer.

Вікно програми Internet Explorer

Вікно Internet Explorer 7 може складатися з таких елементів:

• рядка заголовка; • адресного рядка, що містить кнопки Вперед і Назад; • поля для введення адреси чи вибору її зі списку раніше введених адрес; • кнопки Оновити (F5) і Зупинити (Esc); • вікна пошуку в Google; • рядка головного меню; • панелі Google, яку довантажують додатково з Інтернету; • рядка з закладками, що містить на початку кнопки доступу до вибраного матеріалу і журналу; • робочої області, де відображені результати пошуку; • рядка стану.

Властивості браузера

Перш ніж почати працювати з програмою Internet Explorer, потрібно підготувати браузер до зручної для користувача роботи. Ці налаштування виконують лише один раз, у наступних сеансах вони діятимуть автоматично. Розглянемо найважливіші властивості браузера, які може змінити користувач,

1. Під час запуску кожний браузер викликає стартову сторінку, яку називають домашньою. Тому варто задати адресу іншої сторінки, деякого веб-порталу або починати роботу браузера з порожньої сторінки або улюбленого сайту.

2. Після введення користувачем адреси з помилкою браузери автоматично звертаються до деякої бази даних, щоб відшукати сторінку з подібною адресою. Від таких дій мало користі, тому треба навчити браузер не робити запитів до своєї бази даних.

3. Веб-сайти та веб-сторінки можуть час від часу змінюватися. Зазвичай браузер автоматично методом копіювання може поновлювати ті сторінки, які він зберігає і адреси яких занесені користувачем у папку Обране (Favorites). Це триває певний час. Якщо в автоматичному поновленні немає потреби, то доцільно від нього відмовитись.

4. Профілем користувача в браузері називають особисті відомості про користувача — ім'я, домашня адреса, службові реквізити, посада, відомості про сім'ю тощо. Браузер налаштований так, щоб автоматично відсилати своєму виробникові інформацію про користувача. Можна заборонити йому це робити.

5. Для економії часу роботи в Інтернеті інколи корисно завантажувати не всю сторінку, а лише текст, що є на ній. Якщо виникає потреба відобразити інші об'єкти (графіку, відео), то це можна зробити.

6. Якщо користувач відвідує деякі сторінки часто, то не треба кожного разу вводити їхні адреси. Достатньо занести такі адреси в папку Обране. Для перегляду такої сторінки достатньо відкрити цю папку й клацнути на відповідній адресі.

7. Якщо користувач упевнений, що на сторінці, яку він переглядає, є цікаві для нього дані, браузер дає змогу відшукати потрібну інформацію на сторінці за допомогою ключових слів.

8. Усі адреси сторінок, які відвідував користувач протягом деякого терміну, браузер заносить у журнал. Тож якщо користувачеві знову знадобилась одна із цих сторінок, він може відкрити журнал та викликати її, не вводячи адреси в адресний рядок.

9. Веб-сторінку або її окремі елементи можна зберегти на комп'ютері командою Зберегти.

10. Браузер дає змогу не лише переглянути посилання, а й надіслати або отримати пошту, перечитати новини, відправити електронною поштою посилання на сторінку або саму сторінку.

Налаштовування браузера

Користувач налаштовує браузер до своїх потреб засобами команд Сервіс – Властивості браузера. Власне тут можна: задати адресу домашньої сторінки; обмежити неповнолітнім перегляд сайтів для дорослих; дозволити чи заборонити автоматичне поновлення сторінок; створити профіль з особистими даними, якщо користувач хоче поширити дані про себе в Інтернеті; заборонити популяризацію профілю; задати рівень безпеки доступу до сертифікованих інформаційних ресурсів (високий, середній, низький); вибрати одне з можливих приєднань до Інтернету; задати правила зберігання в журналі відвіданих сторінок, наприклад, відвіданих за останні шість чи десять днів; вимкнути режим відображення рисунків для прискорення роботи; вимкнути відтворення звуку, відео та анімації; заблокувати контакт з окремими адресами.

Пошукові системи. Каталоги та покажчики

Для відшукання потрібної інформації користуються інформаційно-пошуковими системами.

Інформаційно-пошукова веб-система — це сайт, який дає змогу відшукати потрібний ресурс за темами (категоріями): спорт, книги, нові фільми, музика, погода тощо, або ключовими словами. Відповідно до цих можливостей системи поділяють на каталоги і покажчики.

Каталоги дають доступ до систематизованих за темами (категоріями) редакторами-людьми найважливіших ресурсів Інтернету. Наприклад, «Yahoo!» — каталог у США (адреса www.yahoo.com), «Народ» — у Росії (www.narod.ru), «Мета» — в Україні (www.meta.ua), український каталог-портал Uaportal (www.uaportal.com). Покажчики (індекси) автоматично (без участі людей) класифікують посилання на веб-ресурси методом аналізування змісту сайтів. Для цього , застосовують спеціальні програми-павуки, які «повзають мережею» регулярно виконують моніторинг (огляд) інформаційних серверів. Відшукання ресурсу відбувається за ключовими словами.

Приклади покажчиків: Google (www. google.com.ua, рис. 5.9), «Рамблер» (www.rambler.ru), Webber (www.webber.net.ua). Деякі покажчики функціюють також як каталоги, наприклад, Google.

Завантажувачі

Часто потрібну інформацію спочатку треба скопіювати на власний комп'ютер і лише після цього з ним працювати. Процес копіювання такого файлу називають завантаженням (чи закачуванням або даунлоудом). Невеликі файли закачують звичайним способом, вибравши команду Закачати. Та якщо файл великий, то за один сеанс зв'язку закачати його вдається не завжди. Тоді застосовують спеціальні програми. Ці програми дають змогу переривати завантаження та продовжувати його з того місця, де відбувся розрив зв'язку, а також закачати відразу декілька файлів. Прикладом такої програми є FleshGet. Після встановлення на комп'ютер вона повністю перебирає на себе процеси закачування файлів.

Кодування тексту

Якщо текст українсько- чи російськомовної сторінки відображений неправильно, то потрібно змінити спосіб кодування сторінки командами Вигляд – Кодування. Тип кодування треба вибирати навмання з-поміж таких способів кодування (кодових сторінок) з меню: Кирилиця (Windows), Юнікод, Кирилиця (DOS), Кирилиця (KOI8-U, KOI8-R) та ін.