Опорний конспект

Комп'ютерна мережа — це комп'ютери та інші пристрої (принтери, плотери, сканери), пов'язані між собою системою пересилання даних.

Види мереж: локальні, глобальні, міські (інша назва регіональні).

Локальні мережі (LAN) об'єднують комп'ютери, розташовані в одному приміщенні чи одній організації тощо.

Глобальна мережа (WAN) — це декілька об'єднаних між собою локальних мереж за територіальною чи галузевою ознаками.

Міську (регіональну) мережу (MAN) утворюють комп'ютери, з'єднані в межах міста чи деякого регіону.

Два види локальних мереж за способами функціювання: однорангова, клієнт-серверна.

Однорангова мережа об'єднує рівноправні комп'ютери.

Клієнт-серверна мережа — це мережа, де є комп'ютер-сервер, до якого приєднані інші комп'ютери (клієнти).

Робоча станція — інша назва комп'ютера-клієнта в мережі.

Топологія — спосіб з'єднання (зірка, кільце, шина, їхні комбінації).

Пакет — це порція даних, яку пересилає адаптер.

Структура пакета: адреса отримувача, адреса передавача, номер і обсяг пакета, поле даних, висновок.

Протокол — це сукупність правил і процедур, які регламентують порядок налагодження зв'язку і пересилання даних у мережі.

Види протоколів: прикладні, транспортні, мережні.

TCP/IP — пара головних протоколів, на яких ґрунтуються всі інші протоколи мереж.

Стек протоколів — повний набір протоколів, достатній для функціювання мережі.

Скручена пара — це скручені за певними правилами (наприклад, 27 витків на 1 м) два мідні ізольовані дроти, які використовують у кабелях, призначених для створення локальних мереж.

Мережні адаптери — пристрої, що забезпечують передавання даних у локальній мережі (різновиди: PCI, USB, PC Card та ін.).

МАС-адреса — адреса мережного адаптера для Ethernet-мереж.

Ethernet — сукупність технологій побудови локальної мережі (тип локальної мережі).

Обладнання мереж: репітери, концентратори (хаби), комутатори (свічі), мости, маршрутизатори (роутери), шлюзи, термінатори, вампіри.

Мережні ОС: Unix, Linux, FreeBSD, Windows NT Workstation, MS Windows 2003-2007 Server, NetWare Lite, LANtastic.

ОС з підтримкою мережних функцій: Windows XP, Vista та ін.

Тема 17. Поточна робота в локальній мережі

Зазвичай мережі створюють для організації доступу до спільних інформаційних та апаратних ресурсів, для ефективного використання ПК. Розглянемо питання поточної роботи в локальній мережі: вхід у локальну мережу, навігацію локальною мережею, доступ до ресурсів, вихід в Інтернет, віддалене керування комп'ютером.

Поняття робочої групи

Мережа може бути однорангового або клієнт-серверною. Відповідно до цього робочі станції мережі можуть утворювати робочу групу або належати домену.

Робоча група — це з'єднані в мережу рівноправні комп'ютери.

Робочій групі дають назву, наприклад, kabinet222. Кожний комп'ютер групи має мережку назву, як ось comp01in222 — комп'ютер № 01 у кабінеті № 222. Кожний користувач або декілька користувачів мають вихід у мережу через конкретний комп'ютер. Для цього їм надають логіни й паролі. Так організовані однорангові мережі.

Для з'ясування назви комп'ютера й робочої групи чи їхньої заміни потрібно у контекстному меню папки «Мій комп'ютер» вибрати команду Властивості й розглянути закладку Ім'я комп'ютера або виконати команду Змінити...

Для приєднання користувача до робочої групи достатньо з'єднати комп'ютери через мережні плати, запустити Майстра встановлення мережі та відповісти на його запитання. Після завершення роботи майстра комп'ютер автоматично стане членом робочої групи і під час входження користувача до системи буде приєднуватись до мережі.

Доступ до мережі може бути вимкнений (відключений). Щоб підключити ПК до мережі, потрібно виконати команди Пуск – Підключення – Відобразити всі підключення – вибрати Підключення у локальній мережі – Файл – Підключити.

Користувач отримає доступ до ресурсів мережі (мережних дисків, комп'ютерів, принтерів), якщо вони ввімкнені й до них відкрито доступ. Говорять, що комп'ютер готовий до сеансу користувача. Сеанс користувача — це логічне приєднання, що створюється між вузлами мережі для обміну даними.

Поняття домену

Домен — це об'єднання групи комп'ютерів, що утворюють частину деякої часто досить великої мережі (шкільної, банківської тощо), яку адмініструють як єдиний об'єкт відповідно до спільних правил І процедур. Кожний домен має унікальну назву, наприклад, Pupils — домен для учнів; Teachers — домен для учителів; Admin — домен для адміністрації школи тощо. Доменна організація мережі характерна для клієнт-серверних мереж. Кожний користувач може ввійти в таку мережу, маючи логін і пароль, з будь-якого комп'ютера мережі.

Розглянемо приєднання до домену. Кожний домен має свого адміністратора — особу, яка відповідає за конфігурацію, наповненість та функціювання мережі (домену).

Щоб мати доступ до домену, потрібно звернутись до адміністратора, який створює для кожного користувача обліковий запис і повідомляє йому дані, необхідні для реєстрації в мережі. Це — власна назва користувача (логін) та пароль. Після цього користувач може ввійти в домен, активізувавши на екрані значок домену й увівши логін та пароль у вікно реєстрації.

Правила, визначені для певного домену, називають політиками.

Для керування доменом в ОС Windows використовують адміністративний засіб Active Directory. Він дає змогу адміністратору мережі створювати, вилучати, змінювати, переміщати об'єкти мережі та надавати дозволи для груп чи окремим користувачам щодо спільного використання комп'ютерів, принтерів, папок, файлів тощо.

Поняття про права доступу до ресурсів

Для кожного користувача створюють обліковий запис у базі даних мережної операційної системи.

Обліковий запис користувача — це відомості про користувача, тобто логін користувача і пароль, а також права і дозволи, які він має для роботи в мережі.

Після входження в систему користувач може зробити особисті налаштування комп'ютера (у межах своїх прав), робочого столу, вигляду папок, параметрів часто вживаних програм тощо. Усі ці налаштування зберігаються в спеціальному файлі, який називають профілем користувача. Профіль користувача містить дані про налаштування мережних засобів для конкретного користувача. Вони задіяні для автоматичного налаштування робочого столу під час кожного входження користувача в мережу з будь-якого комп'ютера домену.

Мережний ресурс — це файли, частина оперативної або дискової пам'яті чи пристрій (наприклад, диск, принтер, сканер тощо), які можуть бути надані програмі чи процесу, що їх запустив користувач.

У MS Windows XP спільними мережними ресурсами можуть бути диски, папки і зовнішні пристрої (принтери, сканери та ін.).

Доступ до ресурсів мережі окремому користувачеві надає адміністратор. Якщо однакові доступи потрібно надати декільком користувачам, то таких користувачів об'єднують у групу і створюють дозвіл для групи. Наприклад, у школі в межах домену «Учні» можна створити групи «9 клас», «10 клас», «11 клас», для яких визначити різні права доступу до дисків і папок.

Права доступу до ресурсів — перелік завдань, які дозволено виконувати користувачеві особисто, у групі чи в домені. Є такі головні права доступу: повний доступ, змінити, читати.

Доступ читати дає змогу лише відкривати документи й ознайомлюватися з ними, доступ змінити — змінювати й вилучати файли, повний доступ — змінювати права доступу інших користувачів.

Вхід і навігація локальною мережею

Сеанс користувача може розпочинатися після входу в мережу (логону, від англ. logon — уведення користувачем логіну і пароля) або після вмикання ПК (якщо підключення виконуються автоматично). Сеанс припиняється після виходу користувача з мережі (логофу, від англ. logoff) або вимикання ПК.

Принцип навігації локальною мережею такий же, як і на звичайному комп'ютері. Залежно від налаштувань мережні об'єкти (комп'ютери, диски, принтери, спільні папки тощо) можуть бути відображені або в папці «Мій комп'ютер», або в папці «Мережа».

Наприклад, для того щоб відкрити файл Tecr.txt, який є на диску d: головного комп'ютера мережі, потрібно у папці «Мережа» вибрити цей комп'ютер, перейти у ньому на диск d: (або вибрати потрібний мережний диск у папці «Мій комп'ютер») та відкрити потрібний файл.

У правильно налаштованій мережі особисті папки і документи будь-якого користувача недоступні для інших. Та в разі потреби користувач може надати повний або частковий доступ до них іншим членам однієї чи декількох груп або взагалі всім, хто має доступ до мережі.

Доступ користувачеві до спільних апаратних ресурсів мережі, наприклад, принтерів, виходу в Інтернет, надає адміністратор. Саме він визначає правила та можливість використання тих чи інших ресурсів й обмежує (якщо потрібно) ці права для окремих користувачів чи груп користувачів.

Зокрема, адміністратор може дозволити членам групи (домену) «Вчителі» відправляти для друкування на мережний принтер будь-яку кількість сторінок, членам групи «11 клас» — не більше десяти, «9 клас» — не більше п'яти. Учителям можуть дозволити відвідувати всі сайти в Інтернеті, а учням різних класів — лише освітні чи спеціалізовані.

Спільний доступ до Інтернету

Є різні способи приєднання до Інтернету комп'ютерів локальної мережі. У випадку однорангової мережі (без адміністрування) всі члени робочої групи можуть отримати спільний доступ до Інтернету через комп'ютер-шлюз, який має підключення до Інтернету, або за допомогою роутера, якщо він може виконувати функції шлюзу. Для цього треба серед мережних підключень створити нове командами Файл – Нове підключення... або вибрати вимкнене Підключення до Інтернету й виконати команди Файл – Підключити. Якщо до Інтернету підключено сервер, то підключення робочих станцій організовують через нього.

Віддалене керування комп'ютером

Віддалене керування комп'ютером може відбуватися в двох режимах: за допомогою віддаленого робочого столу чи віддаленого помічника. Відповідні засоби встановлює і налаштовує адміністратор мережі (Пуск – Панель керування – Адміністрування тощо).

Віддалений робочий стіл — це програма, що дає змогу користувачеві приєднатись до свого комп'ютера з іншого. Наприклад, учень може з домашнього комп'ютера приєднатись до шкільного й залишити для вчителя файли з виконаним завданням, ніби це завдання він виконував безпосередньо в класі. Звісно, що для цього учень повинен мати відповідні права.

Віддалений помічник — це програма, що дає змогу іншій людині приєднатись до комп'ютера користувача за допомогою Інтернету, наприклад» для надання допомоги. Помічник може бути далеко, за океаном, але він бачитиме екран комп'ютера користувача і спілкуватиметься з ним через вікно для розмови. За наявності відповідного дозволу помічник може використовувати віддалене керування комп'ютером для усунення неполадок. Дозвіл надає користувач.

Чи знаєте ви, що Боб Меткалф (співвинахідник сучасних мереж) 1960 p., коли йому було 14, повторив винахід Блеза Паскаля, створивши свою механічну обчислювальну машину. У старших класах він став слухачем Колумбійського університету, де ознайомився з першою у світі міні-ЕОМ DEC PDР-8. Прийшовши одного разу на заняття першим, він з'ясував, що машину вкрали. Зрозуміло, він хвилювався і давав пояснення поліції. Цікаво те, що компанія DEC цю втрату використала з вигодою, розрекламувавши свою міні-ЕОМ як перший у світі комп'ютер, настільки малий, що його можна вкрасти.