2.4. Форма господарського договору

Господарський договір укладається, як правило, у письмовій формі (ч. 1 ст. 181 ГК, ст. 208 ЦК), що обумовлене рядом причин, і в першу чергу, необхідністю ведення бухгалтерського обліку і звітності суб'єктами підприємництва, захистом інтересів сторін.

Усна форма застосовується як виняток щодо договорів, які повністю виконуються під час їх укладення (ч. 1 ст. 206 ЦК), окрім тих, які підлягають державній реєстрації і нотаріальному посвідченню, а також тих, для яких недотримання письмової форми викликає їх недійсність. Проте в таких випадках юридичній особі, яка сплатила товари або послуги має бути виданий документ, який підтверджує підставу сплати і суму отриманих грошових коштів (ч. 2 ст. 206 ЦК).

Виділяють декілька модифікацій письмової форми, які застосовуються для господарських договорів:

1. Повна письмова форма – єдиний документ, підписаний сторонами (ч. 1 ст. 181 ГК, ст. 207 ЦК), до якого додаються супроводжуючі процес його укладення документи: підписаний текст договору з доповненнями, протокол розбіжностей (якщо є), протокол узгодження розбіжностей (якщо був), судове рішення (якщо був розгляд). Письмовою формою також вважається також підтвердження прийняття до виконання замовлення.

2. Скорочена письмова форма – це комплект листів, телеграм, факсограмм та ін. документів, якими сторони обмінювалися в процесі встановлення договірного зв'язку (ч. 1 ст. 181 ГК, ч. 1 ст. 207 ЦК), якщо їх зміст свідчить про наміри сторін встановити договірний зв'язок і істотні умови договору; використання такої форми забороняється при укладенні організаційно-господарських договорів (ст.186 ГК).

3. Типова форма – сторони не можуть відступати від типового договору, затвердженого КМУ або ін. уповноваженим органом держави, але мають право конкретизувати його умови (ч. 4 ст. 179 ГК, ст. 630 ЦК). Наприклад, Типовий договір на постачання природного газу, Типовий договір на транспортування природного газу, Типовий договір оренди державного майна і ін.

4. Стандартний договір – бланк, зміст і порядок заповнення якого визначені правилами, встановленими законодавством; застосовується в договорах приєднання (абз. 5 ч. 4 ст. 179 ГК, ст. 634 ЦК), якщо умови договору є заздалегідь визначеними і не підлягають корегуванню (наприклад, договори перевезення вантажу, придбання акцій створюваного або діючого АТ шляхом підписки).

5. Нотаріальна форма – застосовується в передбачених законом випадках (наприклад, у разі продажу в процесі приватизації цілісних майнових комплексів) або за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 209 ЦК).

При встановленні договірних стосунків можливе укладення договору у формі електронного документа, особливості використання якого регулюється законами «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис» від 22 травня 2003 р.

Стосовно деяких договорів передбачена державна реєстрація, з якою пов’язується або момент дії договору (наприклад, договір концесії – ст. 14 Закону України «Про концесії») або придбання особливого, як правило, пільгового режиму для сторін (договори про спільну діяльність за участю іноземного інвестора – ст. 24 Закону України «Про режим іноземного інвестування»).

При укладенні ряду договорів застосовуються не довільні, а уніфіковані (стандартні) форми договірних документів щодо яких діють спеціальні правила їх складання і які мають точно певні офіційні назви. Зокрема, це стосується форми договорів перевезення вантажів. Наприклад, накладна є основним перевізним документом встановленої форми, що оформляється відповідно до Статуту і Правил перевезення вантажу і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яке оформляється між відправником і залізницею на користь третьої сторони – одержувача. Аналогічно регулюються і інші перевезення вантажів: на автомобільному транспорті формою договору є товарно-транспортна накладна, на внутрішньому водному – накладна тощо.