2.3. Зміст господарського договору

Вся сукупність умов, які визначають права і обов’язки сторін в зобов'язанні, яке виникає з договору, називається змістом договору.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на підставі:

– вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договори, які не суперечать законодавству;

– зразкового договору, що рекомендується, для використання при укладенні договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені зразковим договором, або доповнювати його зміст;

– типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

– договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб’єкти в разі приєднання до договору не мають права наполягати на зміні або доповненні його вмісту (залізничні перевезення).

За критеріями обов'язковості умови договору виділяють: обов’язкові (вказані в законодавстві) і не обов’язкові (включаються сторонами за погодженням).

За ознакою впливу на юридичну силу договору і відповідності умов певному виду договору прийнято розрізняти істотні, звичайні і випадкові умови.

Істотними визнаються ті умови, без яких даний вид договору не може вважатися укладеним. Тому істотні умови визначають обов’язковий зміст договору (наприклад, ціна в договорі покупки-продажу). До них відносяться згідно ч. 3 ст. 180 ГК предмет, ціна і термін дії договору.

Умови про предмет в господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) і кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Ціна встановлюється згідно ст. 189 – 191 ГК. Вона може бути вільною (за угодою сторін), державною (фіксованою – встановленою в твердій сумі або регульованою – зі встановленням граничного рівня цін або відхилення від державних фіксованих цін), комунальною (фіксованою або регульованою – вст. для комунальних підприємства, наприклад).

Терміном дії господарського договору є час, впродовж якого чинні господарські зобов'язання сторін, які виникли на основі цього договору. Термін може бути як загальний, так і проміжні терміни.

До звичайних умов відносяться ті, які є характерними для цього договору. Не включення звичайних умов в договір не впливає на його юридичну силу, тому що в цьому випадку застосовуються правила відповідної правової норми (наприклад, за відсутності в договорі вказівки на місце здійснення зобов'язання застосовуються правила статей ЦК; умови договору поставки по асортименту товарів включаються за угодою сторін).

Випадковими умовами договору визнаються ті, які найчастіше не передбачаються в договорах такого типу, але можуть бути включені до його змісту за згодою сторін (наприклад, забезпечення працівників підрядника їжею або житлом під час виконання робіт за договором підряду на капітальне будівництво).

Універсальна модель договору передбачає включення до нього таких умов:

– предмет договору, його кількісні і якісні характеристики;

– термін дії договору і терміни його виконання;

– сума договору і ціна одиниці виміру (тонни, літри, метри, штуки і ін.);

– порядок виконання і порядок передачі-прийняття;

– порядок і форма платежів;

– відповідальність за невиконання (неналежне виконання) сторонами договірних зобов'язань;

– обставини, які виключають відповідальність сторін за невиконання (неналежне виконання) сторонами договірних зобов’язань (форс-мажор);

– способи забезпечення належного виконання договірних зобов'язань (застава, гарантія і ін.);

– порядок розгляду спорів, які випливають із договору, у т.ч. визначення юрисдикційного органу, а щодо зовнішньоекономічних контрактів – країни, законодавство якої застосовується під час розгляду спору.