Тема 2. Загальні положення про договори у господарській діяльності

2.1. Поняття, ознаки та функції договору.

2.2. Класифікація господарських договорів.

2.3. Зміст господарського договору.

2.4. Форма господарського договору.

2.5. Умови укладання, зміни і розірвання договору.

2.1. Поняття, ознаки та функції договору

У нормативних актах різних країн зустрічаються два основні терміни – договори і угоди, які є підставою виникнення прав і обов’язків. У деяких кодексах норми, що регулюють угоди і договори включені в розділи, присвячені виключно договорам, а в інших на договори поширюються загальні норми Кодексу про угоди.

Ст. 626 ЦК визначає договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

Поняття «господарський договір» законодавством не визначене. Ст. 173 ГК дає загальне визначення господарського зобов’язання як зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК, в силу якого один суб'єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов’язання та організаційно-господарські зобов’язання.

Ст. 179 ГК містить також визначення господарсько-договірних зобов’язань, як майново-господарських зобов’язань, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів.

Таким чином, господарський договір є різновидом цивільно-правової угоди, на нього поширюються норми гл. 16, 47 – 53 та інші положення ЦК у разі, якщо вони не суперечать положенням господарського законодавства України відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, відповідно до якої господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК та іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Термін «господарський договір» вживається в таких значеннях: зобов’язання сторін, які ґрунтуються на укладенні ними угоди; угода (операція), яка породжує права і обов'язки учасників господарських відносин; правовий документ, в якому фіксується факт угоди і вміст зобов’язань сторін.

У господарському праві категорія «договір» використовується у загальному і спеціальному значеннях. Договір, який регулює ст. 179 ГК, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб’єктами господарського права.

До ознак договорів відноситься: особливий суб'єктний склад; спрямованість на забезпечення господарської діяльності; тісний зв'язок з плановим процесом; поєднання в договорі майнових та організаційних елементів; обмеження договірної свободи за допомогою імперативних правил; можливість відступу від принципу рівності сторін.

Функції договорів – це основні напрями дії договорів та економічні результати, досягнення яких забезпечується в разі укладення правової форми господарського договору.

Функції договорів поділяють на такі групи:

1. Регулятивна (означає, що за допомогою договору здійснюється регулювання відносин між сторонами).

2. Координаційна (умови договору розробляються сторонами шляхом узгодження між ними своїх інтересів).

3. Контрольно-інформаційна (за допомогою договору здійснюється контроль за ефективністю діяльності суб’єктів господарювання).

4. Охоронна (виявляється в можливості забезпечити захист прав і законних інтересів сторін договору – в судовому порядку відповідно до санкцій договору).

5. Планування (щодо господарських зв'язків і поточної діяльності).

6. Опосередкування відносин між суб’єктами господарювання (ст. 67 ГК – договори є головною підставою для виникнення зобов'язань між учасниками господарських відносин).

7. Узгодження економічних інтересів сторін договірного зв’язку із загальногосподарськими інтересами (ч. 2 ст. 193 ГК – сторони повинні прийняти всі заходи для виконання умов договору з врахуванням інтересів іншої сторони).