
- •Передмова
- •Тема 1. Поняття та загальна характеристика договірного права України
- •1.1. Поняття договірного права
- •1.2. Предмет, метод та система договірного права
- •1.3. Принципи договірного права та їх закріплення в чинному законодавстві
- •1.4. Джерела договірного права
- •Тема 2. Загальні положення про договори у господарській діяльності
- •2.1. Поняття, ознаки та функції договору
- •2.2. Класифікація господарських договорів
- •2.3. Зміст господарського договору
- •2.4. Форма господарського договору
- •2.5. Умови укладення, зміни і розірвання договору
- •Тема 3. Виконання договірних зобов’язань суб’єктами господарювання
- •3.1. Поняття виконання договірних зобов’язань та умов договору
- •3.2. Підстави припинення договірних зобов’язань
- •3.3. Загальна характеристика способів забезпечення виконання договірних зобов’язань
- •3.4. Відповідальність за порушення договірних зобов’язань у сфері господарювання
- •Тема 4. Загальна характеристика окремих видів договорів
- •4.1. Загальна характеристика договору купівлі-продажу та договору поставки
- •4.2. Договори міни: поняття та особливості
- •4.3. Договір безоплатної передачі (дарування)
- •4.4. Поняття та зміст договору найму (оренди)
- •4.5. Особливості оренди державного і комунального майна
- •4.6. Загальна характеристика договору лізингу
- •4.7. Правова сутність концесійного договору
- •4.8. Загальна характеристика договору підряду
- •4.9. Договір підряду на капітальне будівництво: основні характеристики
- •4.10. Договір доручення та агентський договір: сутнісна характеристика
- •4.11. Особливості договору комісії за законодавством України
- •4.12. Загальна характеристика договору зберігання
- •4.13. Правова сутність договору страхування
- •4.14. Транспортні договори та їх види
- •Список використаних джерел
- •Інформаційні ресурси
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
Дніпропетровський регіональний інститут державного управління
_______________________________________________________________
Кафедра права та європейської інтеграції
Договірне право
Опорний конспект лекцій
Дніпропетровськ
ДРІДУ НАДУ
2014
УДК 347.4
ББК 67.404.91 (УКР)
Д 59
Схвалено до друку науково-методичною радою ДРІДУ НАДУ (протокол № 9-13/14 від 19.06.2014 р.)
Д 59 Договірне право: опорний конспект лекцій / уклад. І.Д. Шумляєва. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2014. – 60 с.
Розкриваються теоретичні засади договірного права, висвітлюються питання особливостей правового регулювання господарського договірного права.
Для студентів денної та заочної форми навчання спеціальності «Менеджмент організацій і адміністрування» ДРІДУ НАДУ при Президентові України.
© Шумляєва І.Д.,
укладання, 2014
ЗМІСТ
Передмова………………………………………………………………............... |
4 |
Тема 1. Поняття та загальна характеристика договірного права України……………………………………………………………………. |
5 |
Тема 2. Загальні положення про договори у господарській діяльності…….. |
13 |
Тема 3. Виконання договірних зобов’язань суб’єктами господарювання….. |
22 |
Тема 4. Загальна характеристика окремих видів договорів………………….. |
34 |
Список рекомендованих джерел……………………………………………….. |
58 |
Передмова
Запропонований опорний конспект лекцій з договірного права розрахований на аудиторні години для викладання дисципліни студентам спеціальності «Менеджмент організацій і адміністрування». Вивчення дисципліни «Договірне право» студентами денної та заочної форми навчання передбачає засвоєння лекційного матеріалу, підготовку до практичних занять та виконання індивідуальної роботи. Даний опорний конспект лекцій з курсу розроблено для допомоги студентам у засвоєнні матеріалу, підготовці до практичних занять та написання індивідуальної роботи.
Метою вивчення дисципліни «Договірне право» є набуття системи правових знань, що регламентує порядок укладання, виконання умов та припинення господарських договорів різних видів, а також вироблення у студентів практичних навичок роботи з нормативно-правовими актами. Завданнями вивчення дисципліни є: засвоєння поняття, предмета та основних принципів договірного права, змісту основних джерел договірного права в Україні та зовнішньоекономічній діяльності; правовий аналіз основних інститутів договірного права; визначення порядку укладення договорів за участю суб’єктів господарювання; визначення порядку виконання господарських договорів за чинним законодавством України; визначення поняття та змісту господарських договорів; визначення та аналіз договорів окремих видів, у тому числі в зовнішньоекономічній діяльності.
В опорному конспекті лекцій згідно з навчальним планом розглядаються науково-методологічні засади договірного права, поняття договору та господарського договору, його ознаки, класифікація господарських договорів, особливості їх змісту та форми, умов укладання, зміни і розірвання договору, питання щодо виконання договірних зобов’язань (підстав припинення, способів забезпечення виконання зобов’язань, відповідальності за порушення договірних зобов’язань), а також окремі види договорів про передачу майна у власність та користування, про виконання робіт та надання послуг.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні знати основні категорії договірного права; порядок укладення господарських договорів; особливості змісту окремих видів договорів, які застосовуються в господарській діяльності; порядок притягнення до юридичної відповідальності суб’єктів договірних відносин за порушення умов договору, а також уміти готувати проекти договорів різних видів; аналізувати зміст окремих договорів, виокремлювати істотні та звичайні умови договору; застосовувати відповідні правові норми для вирішення конкретних ситуацій у господарській діяльності.
Тема 1. Поняття та загальна характеристика договірного права України
1.1. Поняття договірного права.
1.2. Предмет, метод та система договірного права.
1.3. Принципи договірного права та їх закріплення в чинному законодавстві.
1.4. Джерела договірного права.
1.1. Поняття договірного права
Договір – одна з найбільш давніх правових конструкцій. Розвиток різних форм спілкування обумовив потребу в наданні можливості щодо погодження сторонами власної волі у запропонованих законодавцем або самостійно створених правових моделях. Ними стали договори (контракти). Застосування договорів упродовж декількох тисячоліть пояснюється окрім іншого тим, що йдеться про гнучку правову форму, в яку можливо втілювати різні за характером суспільні відносини. Основне призначення договору зводиться до регулювання у рамках закону поведінки людей шляхом вказівки на межі їх можливої і належної поведінки, а також наслідки порушення відповідних вимог.
Свого часу з приводу відносної значущості закону і договору були висловлені три точки зору: прибічники «вольової теорії» вважали, що договір як вольовий акт контрагентів – першоджерело, а закон лише обмежує їх волю; представники «теорії пріоритету закону» виходили з того, що договір має лише похідний від закону правовий ефект; прибічники «емпіричної теорії» вважали, що воля сторін свідомо спрямована лише на певний економічний ефект; при цьому наслідки договору – це такі засоби для його здійснення, про які сторони можуть і не мати або часто не мають ясного бачення.
З розвитком системи суспільних відносин, опосередкованих договорами, розширився і склад можливих учасників: разом з фізичними особами в цій ролі стали виступати юридичні особи. Усе більш різноманітними ставали передбачені в законодавстві типи договорів, ускладнювалися комбінації елементів, використовуваних при конструюванні договірних правовідносин тощо.
У нашій країні до визнання незалежності основна маса договорів за участю державних, кооперативних і інших громадських організацій полягала у виконанні планових актів. Тенденція до підвищення ролі договору стала проявлятися в Україні тільки після прийняття на початку 1990-х рр. нормативних актів, що сприяли розвитку підприємництва, а визнання у Цивільному кодексі України (далі – ЦК) важливості інституту договорів знайшло своє формальне вираження в тому, що з 707 статей книги 5 «Зобов’язальне право» 519 його статей присвячено безпосередньо договорам. Практично увесь текст ЦК вирішує завдання регулювання договорів. Саме після прийняття нового ЦК в науковий обіг було введено поняття «договірне право».
Проблеми визначення правової природи договірного права є найбільш дискусійними. Науковці стверджують, що договірне право:
– є виключно інститутом цивільного права;
– є комплексним правовим інститутом (цілісною нормативною підсистемою комплексного характеру);
– має міжгалузеву природу, а в межах кожної галузі права, що містить у своєму правовому інструментарії договір, слід виокремлювати галузевий інститут договору;
– це підгалузь зобов’язального права, сукупність правових норм, що регулюють цивільно-правові зобов’язання, що виникають з різного виду договорів і включає в себе різні інститути окремих договірних зобов’язань (купівлі-продажу, підряду тощо).
Так, О. В. Дзера та С. М. Бервено розглядають договірне право як сукупність правових норм, розміщених у ЦК України, інших актах цивільного законодавства України, які встановлюють: принципи договірних відносин; правила та порядок укладення договору; зміст договору (права та обов'язки сторін); порядок виконання договірних зобов'язань; правові наслідки неналежного виконання (невиконання) договірних зобов'язань та способи захисту порушених прав сторін договору. Договірне право, на переконання С. М. Бервено, має бути визнане генеральним інститутом цивільного права комплексного характеру, а окремі види договірних зобов'язань – спеціальними інститутами, норми яких регулюють відносно самостійні договірні відносини за їх предметною ознакою.
О. А. Беляневич виділяє господарське договірне право і визначає його як складний комплексний правовий інститут у межах господарського права (сукупність господарсько-правових норм, що регулюють усі стадії існування договірного зобов'язання, а також передоговірну стадію (стадію укладення господарського договору).
Таким чином, визначення договірного права на сьогодні має дискусійний характер і не має єдиного підходу до формулювання його дефініції. При цьому, більшість науковців схиляються до думки, що договірне право є комплексним правовим інститутом. Він поєднує сукупність норм, що регулюють відносини щодо укладення, зміни, припинення та виконання публічних та приватних договорів, а також визначають загальні закономірності договірних відносин, принципи їх функціонування, взаємозв’язок та взаємозалежність.