Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте суспільство та його основні типи. Чим різняться поняття “суспільство”; “країна”; “держава”?

2. Модернізація та її різновиди. У чому полягає специфіка процесу модернізації в Україні?

3. Прогрес і регрес у розвитку суспільства. Що таке світовий суспільний прогрес?

4. У чому полягає суспільна трансформація та її мета?

5. У якому значенні використовується термін “політична модернізація” в теорії трансформації?

6. Якими є риси традиційного суспільства?

7. Що таке постмодернізм?

8. Охарактеризуйте основні моделі модернізації.

9. Чим відрізняються традиційне та модерне суспільство.?

10. Які парадокси притаманні трансформації українського суспільства?

11. В чому полягає суспільна криза в Україні?

12. Назвіть головні механізми трансформації.

13. Чим характеризуються рівні процесу трансформації?

Завдання для самостійної роботи

1. Охарактеризуйте стадії суспільного розвитку.

2. Еволюція, революція і реформи: в чому їх суть та роль у суспільстві?

3. Охарактеризуйте складові процесу трансформації.

4. Зіставте роль консерватизму у постмодернізмі і політичній модернізації.

5. Поясніть головні ознаки модернізації.

6. Дайте тлумачення мінливості у розвитку суспільства.

7. Проаналізуйте позитивні функції кризи та хаосу у процесі трансформації.

8. У якому значенні авторитаризм може бути засобом розвитку демократизму в умовах трансформації.

9. Проаналізуйте конструктивне значення кризи у трансформаційних процесах.

Література

1. Ахиезер А.С., Козлова Н.И., Матвеева С.Я. Модернизация в России и конфликт ценностей. – М.,1991.

2. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. Доповідь Римському клубові. – К.: Основи, 1993.

3. Головаха Е. Трансформирующиеся общества. – К.: Ин-т социологии НАН Украины, 1986.

4. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие. К.: Абрис, 1994.

5. Горбатенко В. A B O V O: друге народження ідеї модернізації або синтагма постмодернізації. // Людина і політика, № 1, 1999.

6. Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства: Україна та світ на зламі тисячоліть. Монографія. – К.: Видавничий центр “Академія”, 1999.

7. Злобіна О., Тихонович В. Особистість сьогодні: адаптація до суспільної нестабільності. – К.: Інститут соціології, 1996.

8. Катаев С.Л. Модернизация общества и социокультурные процессы. – Запорожье: ЦНТИ, 1994.

9. Катаєв С. Трансформація сучасного українського суспільства: постмодерністський конспект. // Людина і політика, № 3, 1999.

10. Ковалев А.Р. Теоретические истоки и основополагающие принципы эволюционной теории модернизации. – М.: Прогресс, 1983.

11. Павленко Ю.І. Трансформація суспільства та проблеми соціальної політики. – К.: НІСД, 1997.

12. Пригожин А.И. Нововведения: стимулы и препятствия. – М.: Политиздат, 1989.

13. Ручка А. Особенности системной трансформации современного украинского общества. // Современное общество. – 1994. - № 4.

14. Римашевская Н.М. Социальные последствия экономических трансформаций в России // Социс. – 1997. - № 6.

15. Сорокин П. Человек, цивилизация, общество: Пер. с анг. – М.: Политиздат, 1992.

1 Homo sapiens (лат.) – „людина розумна”, людина як розумна істота.

2 Доданий продукт – це надлишок необхідного продукту, тобто мінімуму коштів, які необхідні для життєзабезпечення самого виробника. Якщо необхідний продукт (коли був тільки він один) йшов у первісних людей повністю на поточне споживання, то продукт доданий вже можна було накопичувати, перерозподіляти, обмінювати на інші продукти. У результаті виникла приватна власність і розшарування на заможних і незаможних.

3 Формація (від лат. formation – утворення, вид) – та чи інша стадія у розвитку суспільства з притаманною їй соціально-економічною структурою.

4 Антагоністичний (від грец. antagõnisma – суперечка, боротьба) – непримиренно ворожнечий.

5 Експлуататорський (від франц. exploitatlon – використання, отримання користі, вигідний).

6 Кризовий (від грец. krisis – рішення, поворотний пункт, ісход) – нестійкий, повний протиріч, конфліктів, такий, що знаходиться на межі „вибору”, різких змін.

7 Цит. по: „ЭКО”. – 1991. – № 12. – С.192.

8 Гуманність (від лат. humanus – людяний) – людяність, повага до людської гідності. Гуманізм – світоглядна позиція, заснована на принципах рівності, справедливості, людяності, терпимості у відносинах між людьми; турботи про благо людей.

9 Корупція (від лат. corruption – порча, підкуп) – підкуп, продажність посадових осіб; хабарництво, казнокрадство, інші зловживання службовим положенням для отримання особистої вигоди, невиправданих переваг.

10 Олігархія (від грец. oligos – невеликий, незначний + anhê – влада, головування) – влада небагатих, невеликої групи людей (багатіїв, політиків, військових), а також самі представники такої влади (олігархи).

11 Цивілізація (вад лат. civilis – громадянський) – той чи інший ступінь суспільного розвитку, певний рівень розвитку матеріальної і духовної культури суспільства.

12 Глобальний (від лат. globus – куля) – той, що охоплює усю земну кулю; всезагальний.

13 Аграрний (від лат. agrarius – земельний) – земельний, пов'язаний із землею, хліборобський; сільськогосподарський.

14 Індустріальний (від лат. indastria – діяльність) – промисловий (індустрія – промисловість)

15 Інформаційно-комп’ютерні технології (від лат. informare – складати уявлення про щось + computare – думати, обраховувати) – технології, засновані на широкому використанні інформації (різні знання, сигнали), яка швидко обробляється і передається за допомогою електронно-обчислювальної машини.

16 Образний вислів радянського історика і філософа Бориса Поршнєва (1905-1972). Цит. по: Введение в философию: Учебник для вузов / Под общей ред. И.Т. Фролова. – М., 1989. – Ч.2. – С. 611.

17 Інтернет (від англ. inter(national) міжнародний + net (work) – мережа).

18 Локальний (від лат. locus – місце) – місцевий, обмежений певною місцевістю, такий, що не виходить за певні межі.

1 Аномалія (від грец. anōmalio – неправильність, відхилення) – відхилення від норми, від спільної закономірності.

1 Інвестиція (від лат. investire - одягати, облагати) довгострокові вкладання капіталу в будь-яку справу; капіталовкладення .

1 Історичні коріння культури модерніті – в античності; в добі Відродження та Просвіти (Леонардо да Вінчі, Галілео Галілей, Ф. Бекон, Р. Декарт, Н. Макіавеллі та ін.), але склалася вона лише у ХІХ ст. (Ш. Бодлер, Ч. Дарвін, Г. Спенсер, О. Конт та ін.) й дійшла до сучасності безперервно трансформуючись. Культурі модерніті передусім притаманні ідеї особистої свободи, індивідуалізму, здатності людини до постійних змін, мобільності в усіх сферах людської діяльності, вдосконалення світу за допомогою Розуму, прихильності до європейського раціоналізму, науки, ставлення до природи та суспільства як до об’єкта докладання своїх знань і зусиль. Міра опанування культури модерніті у суспільстві найбезпосередніше пов’язана з історією, теорією та практикою модернізації. Між ними часом ставлять знак рівності. так, відомий теоретики модернізації Айзенштадт вважає, що модернізацію (або модерніті) слід розглядати як спеціальний тип цивілізації, що походить з Європи й поширюється після другої світової війни у своїх політичних, економічних, ідеологічних аспектах майже на цілий світ. Домінування західних країн у цей період у сфері управління, стандартів споживання та багатьох інших аспектів було беззаперечним, і в якості прообразу сучасної держави визнавалось “вільне” західне суспільство. Інакше кажучи, модернізація розумілась як “вестернізація”, тобто копіювання західних постулатів у всіх сферах життя.

1 Аномія (від грец. а – заперечення + nomos – закон) – беззаконня, крайня форма відхилення у поведінці, розпущенність.

38