Література

1. Абсолютизм в России (ХVІІ−ХVІІІ вв.). – М., 1964.

2. Брикнер А. История Екатерины Второй (Репринт, изд. 1885 г.). – М., 1998.

3. Анисимов Е. Реформы Екатерины ІІ // Власть и реформы: от самодержавной к советской России. – СПб., 1996.

4. Водарский Я. Население России в конце ХVІІ – начале ХVІІІ века. – М., 1977.

5 Жидков В., Соколов К. Десять веков российской мен­тальности: картина мира и власть. – СПб., 2001.

6. Исабель де Мадариага. Россия в эпоху Екатерины Великой. – М., 2002.

7. Кабузан В., Троицкий С. Изменения в численности, удель­ном весе и размещении дворянства в России в 1782−1858 гг. // Ис­тория СССР. – 1971. – № 4.

8. Каменский А. Под сенью Екатерины: вторая половина ХVІІІ в. – СПб., 1992.

9. Каменский А. Екатерина ІІ // Вопросы истории. – 1989. – № 3.

10. Каменский А. Российское дворянство в 1767 году: (К проб­леме консолидации) // История СССР. – 1990. – № 1.

11. Каменский А. Сословная политика Екатерины ІІ // Вопро­сы истории. – 1995. – № 3.

12. Ключевский В. О. Курс русской истории. Соч.: В 9-ти т. Т. 5. – М., 1989.

13. Ключевский В. История сословий в России / Ключевский В. Соч.: В 9-ти т. Т. 6. – М., 1989.

14. Марасинова Е. Психология элиты российского дворянства последней трети XVIII в. (По материалам переписки). – М., 1999.

15. Марасинова Е. Вольность российского дворянства (Мани­фест Петра ІІІ и сословное законодательство Екатерины ІІ) // Оте­чественная история. – 2007. – № 4.

16. Марасинова Е. О политическом сознании русского об­щест­ва во второй половине XVIII в. // Вопросы истории. – 2007. – № 12.

17. Марасинова Е. Власть и личность (Очерки русской исто­рии XVIII века). – М., 2008.

18. Медушевский А. Утверждение абсолютизма в России: срав­ни­тельное историческое исследование. – М., 1994.

19. Миронов Б. Русский город в 1740−1860-е годы: демо­гра­фическое, социальное и экономическое развитие. – Л., 1990.

20. Миронов Б. Социальная история России периода империи (ХVІІІ – начало ХХ в.): В 2-х т. – СПб., 2000.

21. Моряков В. Политические и социальные идеи консерватиз­ма в "Наказе" Екатерины ІІ // Вестник Моск. ун-та. Сер. История. – 1995. – № 1.

22. Омельченко О. Кодификация права в России в период абсо­лютной монархии. Вторая половина ХVІІІ в. – М., 1986.

23. Омельченко О. "Законная монархия" Екатерины ІІ. – М., 1993.

24. Очерки истории СССР. Россия во вто­рой половине ХVІІІ в. / Под ред. А. Барановича, Б. Кафенгауза. – Т. IX. – М., 1956.

25. Павленко Н. Екатерина Великая. – М., 1999.

26. Рындзюнский П. Сословно-податная реформа 1775 г. и го­родское население / Общество и государство феодальной России. – М., 1975.

27. Сафонов М. Проблема реформ в правительственной поли­тике России на рубеже ХVІІІ и ХІХ вв. – Л., 1988.

28. Торговля и предпринимательство в феодальной России / Под ред. Тимошиной Л. – М., 1994.

29. Троицкий С. Россия в ХVІІІ веке. – М., 1982.

30. Троицкий С. Русский абсолютизм и дворянство в ХVІІІ в.: Формирование бюрократии. – М., 1974.

Методичні рекомендації

Мета – з’ясувати суть соціальних ідей "освіченого абсо­лю­тизму"; проаналізувати зміст, основні напрями та результати соці­альної політики Катерини ІІ.

Розглядаючи перше питання, відзначте, що в історіографії ця проблема має суперечливі оцінки. Радянські історики звертали увагу передовсім на "класову суть" соціальної політики російського уряду у другій половині ХVІІІ ст. (М. Дружинін, М. Павленко). Сьогодні деякі вчені відзначають соціальний та політичний консерватизм ви­мог "освіченого абсолютизму" (О. Омельченко). Інші схильні вба­ча­ти в політиці "освіченої" імператриці наміри створення "регулярної держави" зі становою структурою, що існувала в Західній Європі (Д. Гріффітс, О. Каменський).

З’ясовуючи суть соціальних ідей Катерини ІІ, необхідно насамперед звернутися до "Наказу" (1765−1766 рр.), підготовленого нею для депутатів Законодавчої комісії 1767 р. (див. документ № 1). В цьому документі найповніше обґрунтована політика доктрини "осві­ченого абсолютизму". З’ясуйте, які ідеї європейських філософів та правників використала в "Наказі" Катерина ІІ. Відзначте, що "Наказ" став результатом творчого осмислення цих ідей та адаптації їх до російської дійсності, оскільки справжньою метою його було поси­лення особистої влади Катерини ІІ шляхом певного осучаснення пра­вової системи з використанням просвітительської фразеології.

Аналізуючи статті "Наказу", зверніть увагу на обґрунтування в них ідеї необхідності самодержавної монархії в Росії (ст. 9, 10, 13, 19, 33, 42, 77, 502, 508, 520), визначальної ролі освіченого монарха в управлінні та законодавстві (ст. 148, 149, 151, 511), закріплення прин­ципу діяльності "властей середніх" як підлеглих і залежних від вер­ховної влади (ст. 18, 21, 24, 25, 99). Метою державної організації Катерина ІІ проголосила забезпечення "всезагального блага", а "осві­чений монарх" як уособлення держави через державні установи і закони забезпечує благо підданих. Поясніть, у чому полягає зміст та­ких ідеологічних понять абсолютизму, як "державний інтерес", "бла­го Вітчизни", "загальне благо", "регулярна держава".

Відповідно до цих настанов, які обумовлювалися необхід­ніс­тю зміцнення самодержавної влади, перед Законодавчою комісією ставилося завдання розробки законів про окремі стани.

З’ясуйте, чим відрізнявся соціальний устрій Росії від соці­аль­ної структури європейських країн? Зверніть увагу на обґрунтування в "Наказі" принципів різного становища підданих у суспільстві як основи покірності; "всезагальної слухняності" самодержавній владі (ст. 250, 358). Суспільство у "Наказі" трактувалось як становий уст­рій, де за кожним станом закріплювалися певні права і привілеї. Від­повідно до цього, кожний стан посідав своє місце у суспільній ієрар­хії (зверху − дворянство; нижче – "середній рід" людей; на остан­ньому щаблі − люди "низького роду" (ст. 104, 110, 252). Нерівність людей обгрунтовувалася не тільки їх особливою роллю в політич­ному житті суспільства, а й відмінностями їх занять. Проаналізуйте ст. 250, 358, 359 і вкажіть, як ці відмінності визначаються в "На­ка­зі"? За якими ознаками дворянство є привілейованим станом? (див. ст. 361, 364, 367). Права людини, згідно з "Наказом", залежать від його станових обов’язків і, відповідно, визначаються законами самодер­жавного монарха. Утверджувалося, що саме монарх може дарувати права і привілеї та бути їх гарантом. Дайте відповідь: чому царська влада намагалася посилити своє втручання в соціальну сферу?

Найслабше в "Наказі" розроблено селянське питання. Про сво­єрідність підходу Катерини ІІ до цього питання можна судити за ст. 260, 254, 270. Прокоментуйте їх. Чому це важливе питання не стало об’єктом уваги імператриці?

Друге питання присвячено аналізу Жалуваної грамоти дво­рянству 1785 р. (див. документ № 4). Простежте, як відбувався про­цес формування дворянського стану упродовж ХVІІІ ст.; визначте найважливіші етапи цього процесу; які суттєві зміни відбулися в со­ціальному становищі російського дворянства. Зверніть увагу на пов­ну назву грамоти. У чому полягає її зміст? Положення яких попе­редніх законодавчих актів містила Жалувана грамота? Дайте відпо­відь, чому в умовах, коли Росія, за висловом В. Ключевського, від країн Центральної Європи "відставала на кріпосне право, на цілий історичний період, який тривав у нас 2 ½ століття", царський уряд першочергову увагу приділяв розширенню прав і привілеїв дворян. Охарактеризуйте структуру грамоти; прокоментуйте нові поло­жен­ня; перелічіть статті, що сприяли консолідації дворянства в окремий стан; зазначте, які особисті та майнові права отримало дворянство. Жалувана грамота 1785 р. юридично закріпила оформлення прав і привілеїв дворянства.

При розгляді третього питання зверніть увагу на те, що згідно з Жалуваною грамотою містам, міське населення не отримало таких "прав і вольностей", якими були наділені дворяни (див. доку­мент № 5). Про це свідчать і назви актів: грамота дворянам надавала права і привілеї особам, тоді як Грамота містам мала на увазі не міщан, а міста. Саме місту, а не його мешканцям дозволялося мати млини, утримувати трактири, проводити щорічні ярмарки тощо. Чим це пояснюється? Лише друга глава Грамоти безпосередньо присвя­чена інтересам міщан. Доведіть, що у 1760−1770-ті роки царська влада докладала певних зусиль для створення економічної основи "середнього роду людей": було ліквідовано монополію "указних" фабрикантів, значно спрощено порядок cтворення нових підпри­ємств, закріплено приватну власність на фабрики, збільшено майновий ценз для запису в купецтво, активізовано підприємницьку діяльність непривілейованих верств міського населення та їх участь у міському самоврядуванні. Дайте відповідь на таке питання: у грамоті йшлося про закріплення прав "середнього стану" чи про створення "серед­нього стану"?

Відзначте, що структура прав і переваг, якими наділялися мі­щани, була подібна до дворянської: міщани могли створювати місь­ку громаду, запроваджувати міську обивательську книгу, звання мі­ща­нина стало спадковим, вводився становий міщанський суд. На під­ставі аналізу статей грамоти з’ясуйте, на які розряди поділялося міське населення; що лежало в основі такого поділу. Зверніть увагу, що категорії дворян, вписані в родословні книги, існували реально і в правовому відношенні були рівними, а міщани поділялися на кате­горії залежно від матеріального достатку. Чому неможливо було вод­ночас створити однорідний у правах і привілеях третій стан? Вияс­ніть, кого віднесено до категорії "іменитих громадян", якими права­ми і привілеями вони наділялися.

Зверніть увагу на принципово нові ідеї стосовно статусу ку­пецтва, нові принципи соціальної стратифікації.

На які гільдії ділилися купці, які особливі привілеї надавалися гільдійському купецтву, від чого залежав обсяг прав купців. Чи під­тверджувалося в Грамоті право кожної вільної людини займатися під­приємницькою діяльністю?

Значну частину статей Грамоти присвячено утворенню реміс­ничих цехів з детальною регламентацією їх роботи. Прокоментуйте відповідні статті Грамоти і дайте відповідь: чому Катерина ІІ вво­ди­ла цехи, якщо вже у цей період в європейських країнах цехи ставали гальмом економічного і соціально-політичного розвитку? Які статті Грамоти сприяли розвитку буржуазних відносин, а які залишалися пе­решкодою у розвитку виробничих сил?

Опрацюйте ст. 156, 157, 184, 167 Грамоти та з’ясуйте, які нові органи самоврядування утворилися в містах, хто їх очолював, які їх­ні функції? У кого залишалася реальна влада в містах?

Підкресліть, що "Жалувана грамота містам" сприяла консо­лі­дації міського населення в особливий стан, формуванню корпора­тивної свідомості, утворенню органів станового самоврядування.

Завершити реалізацію своєї програми зі створення в Росії станів Катерина ІІ не могла, не визначивши роль і місце найбільш численного стану – селянства. З огляду на це була підготовлена Жалувана грамота державним селянам. Вона стосувалася лише дер­жавних селян, які називалися в ній "вільними сільськими мешкан­цями" і наділялися правами, подібно до селян і міщан. Згідно з гра­мотою, в селах повинні були з’явитися нові органи управління – сільський старшина, староста та "управительських справ горниця", сходи з функціями губернського дворянського зібрання. Як і інші ста­ни, селяни ділилися на шість категорій, з яких перші дві звіль­нялися від тілесних покарань. Проте Грамота так і не була видана. Поясніть чому?

При розгляді четвертого питання акцентуйте увагу на тому, що питання кріпосного права було найконсервативнішою складовою політики Катерини ІІ. Визначте, яким було відношення імператриці до кріпосного права і що відбувалося у цій сфері в період її прав­ління? З’ясуйте, чи погляди Катерини ІІ мали антикріпосницький характер? Дайте відповіді: чому "освічена" імператриця нічого не зро­била для ліквідації кріпосного права, що гальмувало здійснення ре­форм; чому вона відкинула просвітницькі ілюзії і перетворилася в "матінку-царицю" кріпосницької Росії, чому передала дворянству пра­ва на особу і працю селянина і з "головою видала їм селян"? (див. документ № 6).

Відзначте, що кріпосне право було непорушним фундамен­том дворянських уявлень про суспільний устрій і справедливість. Про­ко­ментуйте вислів російського історика С. Соловйова: "Воло­діти людь­ми, мати рабів вважалося вищим правом, царським стано­вищем, що компенсує всі інші політичні та суспільні незручності, правом, яким не було бажання ділитися з багатьма, і таким чином втрачати його ціну".

У цей період не тільки не було пом’якшено кріпосництво, а й, навпаки, надалі розвивалося кріпосницьке законодавство. З’явилися укази про накладання на селян витрат щодо утримання військових команд (1763); сенатський указ, за яким дозволялось віддавати селян на каторжні роботи (1765) (документ № 2); про заборону селянам скаржитись на поміщиків (1767) (документ № 3). Прокоментуйте ці документи.

Відбувалося поширення кріпацтва на нові території − Ліво­бережну Україну, Крим, Дон. Незламна позиція самодержавства, пе­редовсім ігнорування гострих соціальних проблем, неминуче мала призвести до політичної та соціально-економічної кризи.

Отже, головна проблема, яку вирішувала Катерина ІІ, поля­гала у стабілізації державного устрою та збереженні непорушності по­літичного абсолютизму. Це і визначило зростаючу роль держави у розвитку соціальних відносин. Соціальна політика, яка здійсню­ва­ла­ся в рамках самодержавної монархії, не йшла далі закріплення прав і привілеїв окремих станів.

При цьому головна увага приділялася збереженню та закріп­ленню прав дворянства як головної опори абсолютизму.