Новгородський перший літопис

У ривок

Про повстання в Новгороді у 1136−1137 рр.

У 1136 р. новгородці призвали псковичів та ладожан і заду­ма­ли вигнати князя свого Всеволода (Мстиславича); посадили його в єпископський двір із жінкою, дітьми і тещею, місяця травня 28, і охорона зі зброєю охороняла його день і ніч, 30 мужів щоденно. Сидів він два місяці, і вигнали його з місяця липня 15, а прийняли його сина Володимира. А ось в чому звинувачували його: 1) не обе­рігає смердів; 2) чому хотів сісти в Переяславлі¹⁶; 3) втік з поля бит­ви раніше всіх; а через це багато вбитих… У рік 1137, на початку року, 7 березня… втік Константин-посадник до Всеволода, і декіль­ка інших добрих мужів, і дали посадництво в Новгороді Якуну Миро­сла­вичу. В той же рік прийшов князь Всеволод Мстиславич до Пско­ва, бажаючи сісти знову на столі в Новгороді, покликаний таємно новгородськими і псковськими мужами, його прибічниками: "Іди, князю, тебе знов хочуть". І як почули, що Всеволод у Пскові з бра­том святополком, і великий заколот був у Новгороді, і побігли й інші до Всеволода у Псков, і взяли на розграбування доми їх, Кон­стантина, Нєжати і багатьох інших, та ще тих шукали, хто прибічник Всеволода із бояр, з тих взяли по півтора тисячі гривен, і віддали купцям споряджатися на війну; брали і з невинних…

Про повстання в Новгороді у 1228 р.

…Збурилося все місто і пішли із зброєю з віча проти тисяцького Вячеслава, пограбували його двір, його брата Богуслава, Андрея-стольника владики¹⁷, Давидка Софійського¹⁸ і Судимира. Також послали грабувати Душильця Липенського старосту, а його самого намагалися повісити, але він втік до (князя) Ярослава, а жін­ку його схопили, говорячи: "Ці на зло князя провокують". Великий був заколот в місті… тоді ж відібрали посаду тисяцького у Вяче­сла­ва і дали Борису Негочевичу¹⁹, а до князя Ярослава послали сказати: "Приїзди до нас, припини порушувати клятву, суддів по волості по­силай; ти наш князь на всій волі нашій і на всіх грамотах Яросла­во­вих²⁰, або − ти сам по собі, а ми − самі по собі"…

Про повстання в Новгороді 1418 р.

Того ж місяця (квітня) сталося в Новгороді за диявольським навіянням таке. Один чоловік Степанко схопив боярина Данила Іва­но­вича, Божина внука, і закричав людям: "Панове, допоможіть мені проти цього злодія". Люди же, почувши його крик, потягли боярина, як злодія, до народу і, побивши його ледь не до смерті, повели з віча і скинули з мосту. Один же простолюдин, Личків син, бажаючи йому добра, взяв боярина на човен. Народ розгнівався на того рибалку і пограбував його будинок. Названий же боярин надумав помститися за своє безчестя, схопив Степанка і почав його мордувати, і, нама­гаючись вилікувати нарив, тільки більшу болячку зробив. Народ же, почувши, що Степана взяли, почав скликати віче на Ярославовому дворі, і збиралося багато людей з криками упродовж кількох днів: "Підемо на цього боярина і пограбуємо його будинок". І, прийшов­ши в обладунках під прапором на Кузьмодем’янівську вулицю, по­грабували його будинок і багато інших дворів і на Яневі вулиці бу­динки на березі грабували… І, знов, розгнівавшись на іншого бояри­на Івана Ієвлича на Чудинцевій вулиці, пограбували його будинок і багато інших будинків боярських, а також монастир святого Миколи на полі пограбували, промовляючи: "Тут житниці боярські"… І з то­го часу почало зло помножуватися. Прибігли вони на свою Торго­вель­ну сторону і мовили, що Софійська сторона хоче проти нас озброю­ва­тися і будинки наші грабувати. І почали дзвонити по всьому місту, і почали люди збігатися з обох сторін, на війну, в обладунках, на Ве­ликій міст. Була погибель, то від стріл, то від зброї, були і мертві, як на війні…

• Новгородская первая летопись // Хрестоматия по истории СССР с древнейших времён до 1861 года. / Сост. П. Епифанов, О. Епи­фанова. – М., 1987. – С. 85−86.

ДОКУМЕНТ № 3