Указ про фіскалів і про їхні посади і дії (17 березня 1714 р.)

Інститут фіскалів – спеціальна наглядова система в період становлення абсолютизму. Сенат, що як верховний орган у державі здійснював контроль за всіма ланками державного апарату, не мав спеціальних засобів нагляду. Щоб зробити його контроль дієвим, з самого початку при Сенаті утворювалися особливі фіскальні уста­но­ви. Главу фіскалів призначав сам цар; фіскал приносив присягу царю і був відповідальним перед ним. Місце фіскалів у системі держав­ного устрою Росії визначалося тим, що вони, з одного боку, були довіреними особами царя, а з другого – входили в систему Сенату.

У ривок

Про структуру і штати фіскалів та критерій їх компетенції

Обер²⁰¹ фіскалу бути при державному правлінні та з ним же бути фіскали чотири чоловіки...

А в губерніях, в будь-якій, при губернському правлінні бути по чотири особи...

А в містах у всіх, зважаючи на пропозицію²⁰² міста, бути по одному і по два чоловіка.

Дії ж їхні є – пошук усіх безгласних²⁰³ справ...

Стаття 1. Усякі злочини указом.

К оментар

Стаття покладала на фіскалів обов’язок дізнаватися і доносити про усі порушення закону.

Стаття 2. Усякі хабарі і крадіжки казни та інше, що на шкоду державному інтересу може бути, якби воно не називалося.

К оментар

У період абсолютизму державний апарат перетворився у великий бюрократичний механізм, який верховна влада намагалася тримати під контролем. Найважливіші завдання фіскалів − нагляд за виконанням указів і регламентів посадовими особами, виявлення зло­чинів (посадові розкрадання, хабарництво) та захист майнових ін­тересів скарбниці.

Стаття 3. Так і інші справи народні, за які немає чолобитних, наприклад, якщо будь-якого проїжджого вб’ють або нащадок остан­ній в своїй родині у дитинстві помре без заповіту духовного предків його та інші подібні безгласні справи, які не мають чолобитника про себе.

К оментар

Деякі справи "приватного інтересу" вимагали втручання дер­жави та її захисту. Втручання фіскала у справи, в яких були чоло­битники, заборонялося.

Стаття 6. Буде ж фіскал, який для пристрасті або злоби вчи­нить і перед судом істинно від того, на кого доніс, виявлений буде, то йому як злочинцю те ж вчинити, що довелося б вчинити тому, хто б за його доносом був би визнаний винним.

К оментар

Передбачались заходи, які б унеможливлювали зловживання фіскалів: встановлювалося покарання за свідомо брехливий донос, передбачалось відсторонення від посади.

• Указ о фискалах и о их должности и действиях 17 марта 1714 г. // Российское законодательство Х−ХХ веков: В 9-ти т. Т. 4. Законодательство периода становления абсолютизма / Ред. А. Мань­ков. – М., 1986. – С. 176.

ДОКУМЕНТ № 4

Устав військовий 30 березня 1716 р.

Арт. 19. Якщо хто підданий військо озброє або зброю застосує проти Його Величності або намір буде мати згадану Величність полонити, тоді має той та всі інші, які в тому допомагали, або пораду свою подали як кривдники Величності четвертованими бути, а їх майно забране.

Примітка. Таке ж покарання чекало на того, чий злочин хоча і до дії не призвів, а тільки його воля і бажання до того були, і над тим, хто з цим ознайомлений був, а не повідомив.

Арт. 20. Хто проти Його Величності особи образливими словами згрішить, Його дії та наміри зневажати, непристойно про це розмірковувати буде, той має життя позбавлений бути і відсіченням голови страчений.

Примітка. Оскільки Його Величність є самодержавним Мо­нар­хом, який нікому на світі про свої справи звітувати не повинен; а силу і владу має своїми Державами і землями, як Християнский Господар, за своєю волею і розумом управляти.

• Устав Военный 30 марта 1716 г. // Памятники русского права / Под ред. К. Софроненко. – М., 1961. – Вып. 8. – С. 319−369.

ДОКУМЕНТ № 5