
- •Тема 1 великий новгород як державне утворення XII−XV ст. 18
- •Тема 2 північно-східна русь та золота орда 52
- •Тема 3 судебник івана ііі 1497 р. 95
- •Тема 4 політика опричнини івана іv грозного (XVI ст.) 118
- •Тема 5 громадянська війна (смута) в московській державі (кінець хvі − початок хvіі ст.) 164
- •Глава IV. Про купецтво 265
- •Глава V. Про ремесло 269
- •Глава viі. Про селян 273
- •Тема 8 соціальна політика катерини іі (друга половина XVIII ст.) 285
- •Тема 1 великий новгород як державне утворення XII−XV ст.
- •Теми індивідуальних завдань
- •Джерела
- •Література
- •Методичні рекомендації
- •Документи
- •Повість минулих літ
- •Новгородський перший літопис
- •Грамота великого князя Мстислава Володимировича і сина його Всеволода Новгородському Юр’єву монастирю на село Буйци. Полюддя і срібне блюдо 1130 р.
- •Договірна грамота Новгорода з великим князем тверським Ярославом Ярославовичем. 1270 р.
- •Грамота Великого Новгорода про надання на рік "чорного бору" з Новоторзьких волостей великому князю Василію Васильовичу 1448−1461 рр.
- •Жалувана грамота Великого Новгорода Соловецькому монастирю на Соловецький та інші острови 1459−1469 рр.
- •Новгородська Судна грамота
- •Герцен о. Про розвиток революційних ідей в Росії
- •Костомаров м. Про значення Великого Новгорода в історії Росії
- •Ключевський в. Курс російської історії
- •Федотов г. Доля і гріхи Росії
- •Алексєєв ю. Государ всея Русі
- •Тема 2 північно-східна русь та золота орда
- •Теми індивідуальних завдань
- •Джерела
- •Література
- •Методичні рекомендації
- •Документи
- •Суздальський літопис за Лаврентіївським списком
- •Патріарший або Никоновський літопис
- •Лаврентіївський літопис
- •Лист брата Юліана про монгольську війну
- •Духовна грамота Московського князя Івана Калити 1339 р.
- •Карамзін м. Історія держави Російської
- •Герцен о. Про розвиток революційних ідей у Росії
- •Ключевський в. Курс російської історії
- •Чичерін б. Про народне представництво
- •Савицький п. Степ і осілість
- •Трубецькой м. Спадщина Чингізхана
- •Вернадський г. Історія Росії
- •Гумільов л. Давня Русь і Великий степ
- •Гумільов л. Від Русі до Росії: нариси етнічної історії
- •Афанасьев ю. Небезпечна Росія
- •Тема 3 судебник івана ііі 1497 р.
- •Теми індивідуальних завдань
- •Джерела
- •Література
- •Методичні рекомендації
- •Документи
- •Судебник 1497 року
- •Сигізмунд Герберштейн. Нотатки про Московські справи
- •Бєлінський в. Літературні мрії
- •Афанасьєв ю. Небезпечна Росія
- •Тема 4 політика опричнини івана іv грозного (XVI ст.)
- •Теми індивідуальних завдань
- •Джерела
- •Література
- •Методичні рекомендації
- •Документи
- •Царська книга 1539–1543 рр.
- •Судебник 1550 року
- •Стоглавий собор 1551 р.
- •Глава 28. Про книжних писців.
- •Глава 32. Про хрестящихся не по чину.
- •Глава 72. Про викуп полонених.
- •Глава 75. Про вотчини і про куплі, які боголюбці давали святим церквам на помин своїм душам і по своїх батьків у вічний помин...
- •Глава 92. Про ігрище еллінського129 бісування.
- •Глава 98.
- •Вибрана тисяча 1550 р.
- •Д. Флетчер. Про державу Російську
- •Перше послання Курбського Івану Грозному
- •Третє послання Курбського Івану Грозному
- •Перше послання Івана Грозного Курбському
- •Друге послання Івана Грозного Курбському
- •Послання Івана Грозного про зраду Андрія Курбського (1564 р.)
- •Витяги із доповнень до Никоновського літопису. Про запровадження опричнини. 1565 р.
- •Горсей Джером. Скорочена розповідь або меморіал мандрівок
- •Пискарьовський літопис 1538−1565 рр.
- •Поссевіно а. Історичні твори про Росію хvі ст.
- •Ключевський в. Курс російської історії
- •Костомаров м. Цар Іван Васильович Грозний
- •Пипін о. Історія російської літератури
- •Ліхачов д. На шляху до нової літературної свідомості
- •Веселовський с. Дослідження з історії опричнини
- •Афанасьєв ю. Небезпечна Росія
- •Витяг із Псковського 1–го літопису
- •Тема 5 громадянська війна (смута) в московській державі (кінець хvі − початок хvіі ст.)
- •Література
- •Методичні рекомендації
- •Документи
- •Сказання Авраамія Паліцина. 1620 р.
- •Указ 1597 р. Про п’ятирічний пошук селян–утікачів
- •Указ 1597 р. Про холопів
- •1603 Р., серпень 16. Указ про видачу відпускних грамот холопам, володарі яких вигнали їх під час голодомору без оформлення вольної
- •1606 Р., раніше листопада 29. Грамота патріарха Гермогена про становище повстанців у Коломенському і про "листи" Болотникова до боярських холопів із закликом "побивати" господ
- •1607 Р., березня 7. Указ про заборону примусово оформлювати служилі кабали на добровільних холопів незалежно від строку їх служби
- •1607 Р., березня 9. Соборне уложення про заборону переходу селян і про 15–річний строк пошуку біглих селян
- •Горсей Джером. Скорочена розповідь або меморіал мандрувань
- •Маржерет Жак. Стан Російської імперії і великого князівства Московії
- •Буссов к. Московська хроніка 1584-1613 рр.
- •Із "Московської хроніки" Конрада Буссова
- •Флетчер Джильс. Про державу Російську
- •Временнік Івана Тимофєєва
- •Ісаак Масса. Коротке повідомлення про Московію
- •Джон Мерік. Стан Російської держави після смерті останнього претендента Дмитрія
- •Флетчер Джильс. Про державу Російську
- •Карамзін м. І що була тоді Росія
- •Костомаров м. Борис Годунов
- •Ключевський в. Курс російської історії
- •Платонов с. Нариси з історії Смути в Московській державі хvі−хvіі cт.
- •Ахієзер о. Росія: критика історичного досвіду
- •Тема 6 соборне уложення 1649 року
- •Теми індивідуальних завдань
- •Джерела
- •Література
- •Методичні рекомендації
- •Документи
- •Соборне Уложення 1649 року
- •Глава і
- •Глава іі
- •Глава ііі
- •Глава іv
- •Глава V
- •Глава хі
- •Глава хіі
- •Глава хvі
- •Гордон Патрік. Щоденник, ведений ним під час його перебування в Росії 1661−1678 рр.
- •Котошихін г. Про Росію за царювання Олексія Михайловича
- •Глава іі
- •Глава IV
- •Костомаров м. Цар Олексій Михайлович
- •Ключевський в. Курс російської історії
- •Тема 7 реформи петра і (перша чверть XVIII ст.)
- •Теми індивідуальних завдань
- •Джерела
- •Література
- •Методичні рекомендації
- •Документи
- •Указ про утворення урядового Сенату і про його персональний склад 22 лютого 1711 р.
- •Указ про порядок успадкування в рухомому і нерухомому майні (про єдиноуспадкування) (березня 1714 р.)
- •Указ про фіскалів і про їхні посади і дії (17 березня 1714 р.)
- •Устав військовий 30 березня 1716 р.
- •Прохання сенаторів царю Петру і про прийняття ним титулу "Батько Вітчизни, Імператор Всеросійський, Петро Великий" (22 жовтня 1721 р.)
- •Табель про ранги (січень 1722 р.)
- •Указ про посаду Сенату (27 квітня 1722 р.)
- •Указ про посаду генерал–прокурора (27 квітня 1722 р.)
- •Посошков і. Книга про бідність і багатство
- •Глава і. Про духовність
- •Глава іі. Про військові справи
- •Глава ііі. Про судочинство
- •Глава IV. Про купецтво
- •Глава V. Про ремесло
- •Глава viі. Про селян
- •Погодін м. Петро Великий
- •Аксаков і. Як почався і проходив розвиток російського суспільства
- •Плєханов г. Новий захисник самодержавства або "Горе" г. Л. Тихомірова
- •Ключевський в. Курс російської історії
- •Шмурло є. Петро Великий та його спадщина
- •Мілюков п. Петро Великий та його реформа
- •Ковалевський п. Історичний шлях Росії
- •Анісімов є. Час петровських реформ
- •Жидков в., Соколов к. Десять століть російської ментальності: картина світу і влада
- •Тема 8 соціальна політика катерини іі (друга половина XVIII ст.)
- •Теми індивідуальних завдань
- •Джерела
- •Література
- •Методичні рекомендації
- •Документи
- •Наказ Катерини іі про підготовку проекту нового Уложення 1767 р.
- •Указ від 11 січня 1765 р. "Про надання поміщикам права віддавати селян на каторжну роботу"
- •Указ від 22 серпня 1767 р. "Про заборону селянам скаржитися на поміщиків"
- •Грамота на права, вольності і переваги благородного російського дворянства (21 квітня 1785 р.)215
- •Грамота на права і вигоди містам Російської імперії (21 квітня 1785 р.)216
- •Ковалевський п. Історичний шлях Росії
- •Практикум з історії Росії від найдавніших часів до кінця XVIII століття
Методичні рекомендації
Мета теми − простежити шлях утвердження республіканських органів влади в Новгороді, визначити характерні риси та особливості державно-політичного устрою, розглянути специфіку розвитку новгородського суспільства.
При розгляді першого питання заняття простежте особливості етнотворчого процесу в північно-західних областях Східноєвропейської рівнини у VIII−X ст., які були зумовлені участю в ньому як слов’янських, так і балтських та угро-фінських племен. Прокоментуйте версію сучасних учених про формування на цій території окремого псковсько-новгородського етносу. Розкрийте важливі фактори економічного розвитку цього регіону у другій половині VIII−X ст., а саме: виникнення неаграрних укріплених центрів, розвиток внутрішньої торгівлі і ремесла, приєднання цього регіону до міжнародних контактів.
З’ясуйте, коли, де і чому з’явилися у цьому регіоні варяги (вікінги). Поясніть характер стосунків варягів з місцевими племенами (при цьому відзначте, що варягам, які з’являлися на цій території передовсім як купці і воїни-найманці, ще у VIII ст. вдалося утворити потужну факторію у Ладозі (Альдейг’юборг) та на деякий час встановити контроль над слов’янським і угро-фінським населенням Приладожжя, а також земель поблизу фінської затоки). Прокоментуйте події, які описуються в "Повісті минулих літ" (див. документ № 1): вони пов’язані з запрошенням місцевою племінною верхівкою варязького князя. З’ясуйте, внаслідок яких подій відбулося об’єднання східнослов’янських земель уздовж шляху "з варяг у греки" й утворення Київської держави. Охарактеризуйте відносини Новгорода з київськими князями і простежте їх зміни.
Друге питання розпочніть із з’ясування особливостей формування в Новгороді республіканського устрою1. В сучасній російській історичній науці триває гостра дискусія щодо різних аспектів формування ранньої державності: від простого, компаундного (змішаного) і консолідованого "вождизму" (А. Дворніченко), "союзу союзів" племен (В. Пузанов), розвитку "дружинної" держави уже з ІХ ст. (О. Мельникова, почасти А. Горський, М. Крадін), ранньофеодальної держави (М. Свердлов) до сумнівів в існуванні держави навіть у київський період (І. Данилевський). Значна частина дослідників поділяє теорію І. Фроянова про полісну форму ранньої державності (місто-держава), оскільки процес утворення Новгородської республіки справді генетично випливав з часів раннього "дружинного" князівства Славії, в якому утвердилася династія Рюриковичів (за старим визначенням − ранньої держави військової демократії). Силоміць приєднане до Київської Русі, це князівство постійно боролося за незалежність від влади київських князів, його республіканські інституції виникали в ході суспільних зіткнень (а не реформ) і набували конституційного характеру при стійкому співвідношенні сил боярсько-бюргерської олігархії та центральної влади. Цьому сприяли процеси феодалізації, які у більшості земель Київської Русі залишилися на рівні бенефіцій (кормлінь), оскільки бояри та княжа дружина змушені були переміщатися за князем з престолу на престіл. У Новгородській землі, де склалася система заміщення престолу молодшими синами великих князів київських, бояри залишалися на місці, тому система бенефіцій відразу переросла у систему феодів (отчин), які стали основою могутності новгородського боярства. На ранньому етапі формування стійкими виявилися особливості політичного розвитку новгородської общини (див. документи № 1, 2). Саме в новгородській общині (можливо, через низьку ефективність землеробства на цих землях) відбулося злиття боярського та бюргерського капіталів та реалізувалась участь бояр у вигідних торговельних операціях, що в інших землях становило прерогативу князівського скарбу. Простежте основні етапи становлення новгородського самоврядування, пов’язані з першими проявами непокори Новгорода київським князям, з правлінням у Новгороді Ярослава Мудрого і використанням місцевою елітою на чолі з посадником Костянтином проблем князя в боротьбі за київський престол, з трансформацією князя як представника київської влади у посадову особу новгородської влади, зі здобуттям новгородцями права "вольності в князях", з виникненням органів виборної республіканської адміністрації. З’ясуйте причини боротьби Новгорода за незалежність від київських князів. Питання про причини і спосіб здобуття Новгородом незалежності та формування ним республіканського устрою досі залишаються дискусійними. Недостатність інформації в джерелах щодо цього періоду в історії Новгорода спричинила в історіографії різні версії: а) інститути республіканської влади були сформовані під час повстання 1136 р. (Б. Греков); б) перші успіхи новгородців у боротьбі за самовизначення датуються кінцем ХІ ст., повстання 1136 р. підбило її підсумки, а оформлення державності нового типу відбулося з часом (Б. Рибаков, В. Янін, М. Свердлов); в) наприкінці ХІ ст. Новгород уже здобув незалежність у гострій боротьбі проти великокнязівського автократизму, але через спроби київських князів зупинити сепаратистські тенденції Новгород тільки з середини ХІІ ст. став боярською республікою (В. Куза); г) Новгород завжди залишався містом-державою, яким управляли віче й обрані ним громадські органи (І. Фроянов, А. Дворніченко). Аргументуйте, яка з наведених версій більш переконлива.
Поясніть чому, здобувши незалежність і ставши містом-державою з республіканськими інституціями влади, де не існувало правлячої династії князів, Новгород продовжував приймати молодших синів київських князів, щоправда, обмежуючи їхню владу через інститути віча і посадника. На зламі ХІ−ХІІ ст. державний устрій у Новгороді набув особливостей, безпосередньо пов’язаних з вічем (див. документ № 11)2. В Новгородській державі інститут віча став основним органом республіки. Охарактеризуйте функції віча, вкажіть, яким було представництво на вічі, як відбувалося віче та визначте рівень його демократичності. Доведіть, що віче як інститут безпосередньої демократії за формою було специфічним інструментом проведення боярської політики. Вічевих засад державного устрою не підірвало навіть посилення соціальних конфліктів, оскільки, завдяки продуманій системі боярського контролю, віче виявилося гнучкою політичною формою, яка забезпечила верховенство новгородській еліті (див. документ № 9). З’ясуйте, чи відбулася зміна соціальних груп у владних структурах за весь період існування республіки. Визначте, які інституції в Новгороді утворювали виборчу республіканську адміністрацію; виявіть спільні та відмінні функції цих органів, простежте етапи їх розвитку. Проаналізувавши документ № 4, з’ясуйте місце князівської влади в системі республіканських органів. Вкажіть, у чому полягав суворий контроль місцевих бояр за діяльністю запрошеного князя. Виясніть переваги республіканського устрою в Новгороді над самовладдям князів в інших землях.
Визначення державно-політичного устрою Новгорода − нелегке питання, оскільки він становить вузол суперечливих складових. Цим пояснюється наявність різних історіографічних версій. Для дорадянської історіографії XVIII−XIX ст. (М. Карамзін та М. Костомаров) типовим був погляд на вічеву республіку як на одну з форм демократії. М. Покровський, на противагу одновимірній характеристиці політичного устрою Новгорода, визначив два етапи його розвитку: 1) ХІІ−ХІІІ ст. − період демократії; 2) XIV−XV ст. − "аристократія капіталу", завершальний етап республіки − утвердження олігархічного режиму3. На відміну від цих учених, радянські історики наголошували насамперед на експлуататорській, феодальній природі новгородського устрою, плутаючи (слідом за В. Леніним) термін "феодалізм" з терміном "кріпацтво". Б. Греков назвав Новгород республікою в лапках. Водночас у межах концепції феодального типу держави серед радянських дослідників були прибічники (переважно щодо ХІ−ХІІ ст.) оцінки вічевої форми як демократичної. Органом "своєрідної феодальної демократії" новгородське віче вважали В. Мавродін, В. Пашуто, П. Толочко. М. Тихоміров вбачав у новгородському устрої типові риси середньовічної аристократичної республіки з домінуючою владою бояр-землевласників і верхівки купецтва. На думку О. Арциховського, Новгород був аристократичною республікою, оскільки віче, незважаючи на свій демократичний склад, обирало посадників і тисяцьких із представників нечисленних боярських родин. На думку деяких сучасних учених, у Новгороді утвердилася змішана форма правління, в якій представлені три елементи − демократичний, аристократичний і певною мірою − монархічний. У сучасній історіографії найбільше прихильників мають дві гіпотези стосовно державно-політичного устрою та інституту віча: віче як орган міста-держави в процесі її розвитку, в якому представлені всі соціальні групи цієї держави при лідерстві боярства (І. Фроянов), та віче як орган правління на зразок "триста золотих поясів" європейських вільних міст із боярсько-олігархічної верхівки (В. Янін). В. Янін стверджує, що новгородський вічевий устрій − зразок феодальної демократії в її російському боярському варіанті; що новгородська державність періоду республіки пережила закономірну еволюцію від показних форм феодальної демократії до відкритої олігархії. В останніх своїх публікаціях учений визначає Новгород як боярську республіку. Ваша думка: чиї аргументи найбільш переконливі? Дайте відповідь на таке питання: чим можна пояснити життєздатність політичних форм державного устрою Новгородської республіки? Проаналізуйте документи № 8, 9, 10, 11, 12 та наведіть різні історіографічні підходи щодо причин та наслідків падіння Новгородської республіки.
При розгляді третього питання заняття зазначте, що в Новгороді сформувалася чітко ієрархізована, соціально диференційована система основних верст новгородського суспільства − бояри, житьї люди і чорні люди. На думку дослідників, з другої половини XV ст. (дехто вважає, що значно раніше) як окрема верства сформувалося купецтво. Аристократичну верхівку новгородського суспільства становило боярство. Простежте процес формування боярства та визначте його особливості. Дайте відповіді на питання: на якій етнічній основі і з яких соціальних елементів сформувалося боярство, на чому базувалась економічна могутність боярства на ранніх етапах його становлення та у пізніший час. Збірний іменник "боярство" вживається в літописах з середини ХІІІ ст., хоча повної уніфікації боярства не відбулося (назвіть різні категорії бояр). Традиційний поділ бояр за посадами поступається поділу за економічним потенціалом, роллю в політичному житті республіки, а також знатністю походження. Будучи найбільшою економічною силою в новгородському суспільстві, боярство зробило своєю монополією найважливіші важелі державної влади. До кінця існування республіки жодна соціальна група не змогла "витіснити" бояр з владних посад. Дайте відповідь на питання: чим пояснюється міцність влади боярства; як боярству вдалося монополізувати всі сторони економічного, соціального та політичного життя Новгородської республіки. Визначте особливості міської організації боярства − "боярських гнізд". Зверніть увагу на участь новгородського боярства у міжнародних торговельних операціях та експлуатації підлеглих угро-фінських територій, зокрема легендарної Бярмії. Охарактеризуйте цю систему і поясніть, чому боярство проживало не в своїх вотчинах, а в Новгороді. Зауважте, що новгородські бояри користувалися всіма традиційними для середньовічного права привілеями панівної верстви (не сплачували податків, забезпечувались охороною життя, честі та майна). Боярство мало замкнений характер. Соціальним новоутворенням періоду республіки стали житьї люди. Термін "житьї люди" вперше зафіксований у новгородському літописанні у 1380 р. На думку більшості дослідників, поява житьїх людей зумовлена розквітом торгівлі, можливістю вкладення капіталу в землю. Найімовірніше, це були представники заможних торгово-ремісничих кіл, які зосереджували в своїх руках земельну власність (оскільки ж остання в Новгородській землі не приносила великих доходів, то, можливо, їм належала і частка у зборі данини з підвладних угро-фінських племен), які також відносилися до привілейованих груп (неаристократичного походження), хоч і поступалися боярству почестями, політичною роллю в суспільстві. Визначте відмінність політичної ролі в житті республіки житьїх людей та бояр.
До вищих кіл новгородського суспільства належало духовенство. Скориставшись церковним розколом під час боротьби за київський престол у середині ХІІ ст., Новгород отримав статус архієпископії і домігся права обрання церковного ієрарха за жеребом з трьох кандидатів з подальшою хіротонією київським митрополитом. Новгородська церква мала загальнонародний характер: духовенство займалося світськими справами (землеволодіннями, торгівлею, ремеслами, юрисдикцією), а світське населення брало участь у церковних справах (страта на віче стригольників4, скасування обрядів, спалювання відьом). Будучи великою економічною силою, новгородське духовенство відігравало значну роль у соціально-політичному житті республіки (прокоментуйте документи № 3, 6, 7). Архієпископ разом з князем та посадником утворювали своєрідний триумвірат влади республіки.
Визначте особливості новгородського купецтва і його прошарки. Подібно до середньовічного купецтва європейських країн, це була не тільки соціальна група з особливими громадянськими правами, а й професійна корпорація, яка ділилася на своєрідні компанії, що об’єднували гуртовиків за різними напрямами (торгівля воском, медом, хутром та ін.). Окрему групу становили дрібні крамарі, перекупники та "коробейники", які розносили різноманітні товари по погостах та дрібних селах. Торгівлею займалося багато людей, передовсім ремісники, які реалізували власні вироби. Все торгове населення сплачувало податки і виконувало інші повинності. Охарактеризуйте різні категорії купців. Наголосіть на тому, що купці хоч і були повноправними громадянами, які мали певні привілеї в галузі судочинства і повинностей, а також право самостійного вирішення своїх внутрішніх справ (закріплене Уставною грамотою Всеволода Мстиславича корпорації торгівців воском при церкві св. Івана на Окопах), однак їхні общини в Новгороді справжніми купецькими гільдіями не стали (як у містах Ганзи5 або в інших європейських регіонах).
Серед населення Новгорода виділялася нижча верства − так звані чорні люди, "чадь", "чернь", які відносилися до простого народу (незаможні купці, некваліфіковані ремісники, міська біднота). Політична активність чорних людей обмежувалася присутністю на вічі, де вони могли підтримувати той чи інший боярсько-купецький клан. Значну частину населення становили ремісники, однак об’єднання ремісників за формою у цехову організацію не склалися, як це було в західноєвропейських містах. З’ясуйте, що гальмувало самовизначення ремісників у Новгороді?
За висновками сучасних учених, селяни приміських сіл сплачували податки і виконували різні повинності. Села мали різне правове становище, відповідно, ними управляли княжі чи боярські тіуни або ж виборні старости (слободи). Села були ринком збуту для виробів міських ремісників і постачальниками сировини (передовсім льону та лісоматеріалів). Деякі селянські общини мали право власності на землю. Оскільки Новгородщина рідко забезпечувала себе продовольством, вона практично у всі періоди завозила продукти харчування, насамперед зерно.
У Новгороді, як і на всій Русі, існував інститут холопства. Правове становище холопів окреслене у Двінській Уставній грамоті. Поясніть причини тенденції до зменшення кількості холопів.
Для соціальної структури Новгорода, як і для всього середньовічного суспільства, характерна складна соціальна класифікація та велика кількість категорій. Значна соціальна нерівність у суспільстві часто спричиняла гострі конфлікти інтересів простого люду і міської верхівки (див. документ № 2). Розкажіть, як проявлялися соціальні протиріччя в Новгороді, у чому їх особливості. Наголосіть на відсутності єдності в середовищі новгородської аристократії, що проявлялось у суперечках боярсько-купецьких кланів.
Розглядаючи четверте питання заняття, з’ясуйте, які фактори визначали Новгород як найкрупніший центр міжнародної торгівлі упродовж усього періоду середньовіччя. Наголосіть на тому, що Новгород, завдяки своєму розташуванню на перехресті торговельних шляхів, став найважливішим транзитним пунктом, який здійснював зв’язки між Руссю, Західною Європою, Візантією і мусульманським Сходом. Охарактеризуйте найголовніші напрями міжнародних зв’язків Новгорода до монгольської навали. Особливу увагу зосередьте на контактах Новгорода зі Швецією, Норвегією, Данією, Німеччиною, Англією, Готландом.
В цей період міжнародні зв’язки Новгорода здійснювалися передусім у південному, південно-східному та волзькому напрямках. Дніпровський шлях зв’язував із Києвом, Візантією, Кримом; Волзький шлях − із м. Булгар, через який надходили товари з Поволжя, Кавказу, Середньої Азії і країн Сходу. Для раннього періоду (ХІ−ХІІ ст.) характерними були також активні зв’язки Новгорода з Києвом, Псковом, Смоленськом, Суздалем, Полоцьком, Ростовом Великим, Москвою. Після монгольської навали ці напрямки торговельних зв’язків або припинилися, або завмерли.
З’ясуйте, чому в XIV−XV ст. основні зовнішньополітичні та торговельні інтереси Новгорода були спрямовані передусім на Захід. Проаналізуйте історію взаємовідносин Новгорода з західними сусідами. Відзначте, що контакти Новгорода з Північною і Західною Європою мали не тільки торговий, а й політичний характер. Зверніть увагу на тісні контакти Новгорода з країнами Північної Європи, а саме з Данією, Швецією й особливо з Готландом, який став центром балтійської торгівлі. Простежте зміни, що відбулися у західноєвропейській торгівлі (союз німецьких міст − Ганза) та з’ясуйте роль у ній Новгорода. Відзначте, що упродовж століть Ганзейський союз залишався найкрупнішим торговельним центром. Входячи до цього союзу, Новгород відігравав у ньому ключову роль, оскільки на його долю приходилося до 60% всього торговельного обігу. Підкорення Новгорода Москвою мало для Ганзи негативні наслідки, що привело до розпаду союзу.
Наголосіть на тому, що Новгород упродовж кількох століть проводив самостійну зовнішню політику. У ІХ−ХІІ ст. її основною метою було розширення державної території. У ХІІІ−XV ст. головним завданням став захист державної самостійності Новгородської республіки. Особливо складним було ХІІІ ст. Проаналізуйте події, пов’язані з боротьбою Новгорода проти шведських та німецьких територіальних зазіхань. Розкрийте основні зовнішньополітичні орієнтири Великого Новгорода у XIV−XV ст. Охарактеризуйте відносини Новгорода з Литвою, Тверським князівством, Московським князівством, Швецією.
Отже, внаслідок внутрішнього розвитку в умовах боротьби за зменшення залежності від Києва, яка обумовлювалась особливостями розвитку (політичного, економічного, культурного), Новгород перетворився у місто-державу з республіканським устроєм. Важливими ознаками державно-політичного устрою Великого Новгорода стали вічовий устрій, незалежна від князя виборна адміністрація, договірний характер відносин міста з князем. Посилення олігархічних тенденцій у державному устрої Новгорода обмежило прояви демократії. Новгород став аристократично-олігархічною республікою, де кілька великих боярських і купецьких родин, посадник та архієпископ визначали всю політику Новгородської землі.