Література

1. Ахиезер А. Россия: критика исторического опыта. Т. 1. – М., 1991.

2. Буганов В. Крестьянские войны в России XVII–XVIII вв. – М., 1976.

3. Буганов В. Мир историка: Россия в ХVІІ столетии. – М., 1989.

4. Даннинг Ч. Была ли в России в начале ХVІІ века кресть­ян–ская война? // Вопросы истории. – 1994. – № 9.

5. Даннинг Ч. Царь Дмитрий // Вопросы истории. – 2007. – № 1.

6. Жидков В., Соколов К. Десять веков российской менталь­ности: картина мира и власть. – СПб., 2001.

7. Ключевский В. Курс русской истории: В 9-ти т. Т. З. – М., 1988.

8. Кобрин В. Россия на перепутье. Смута // Родина. – 1991. – № 3.

9. Корецкий В. Формирование крепостного права и первая Крестьянская война в России. – Москва, І975.

10. Костомаров Н. Русская история в жизнеописаниях ее глав­нейших деятелей. – М., 1991.

11. Морозова Л. Василий Иванович Шуйский // Вопросы ис­тории. – 2000. – № 10.

12. Нольте Г. Русские "крестьянские войны" как восстания окра­ин // Вопросы истории. – 1994. – № 11.

13. Платонов С. Очерки по истории Смуты в Московском государстве XVІ−XVII вв. – М., 1937.

14. Скрынников Р. Борис Годунов. – М., 1983.

15. Скрынников Р. Россия накануне "смутного времени". – М., 1985.

16. Скрынников Р. Григорий Отрепьев. – Новосибирск, 1987.

17. Скрынников Р. Минин и Пожарский: Хроника Смут­ного времени. – М., 1981.

18. Скрынников Р. На страже московских рубежей. – М., 1986.

19. Скрынников Р. Россия в начале XVII в. "Смута". – М., 1988.

20. Скрынников Р. Святители и власти. – Л., 1990.

21. Скрынников Р. Лихолетье. Москва в XVII−XVIII ве­ках. – М., 1988.

22. Скрынников Р. Социально-политическая борьба в Рус­ском государстве в начале XVII века. – Л., 1985.

23. Скрынников Р. Смута в России в начале XVII в. Иван Бо­лотников. – Л., 1988.

24. Смирнов И. Восстание Болотникова 1606–1607 гг. – Л., 1951.

25. Станиславский А. Гражданская война в России XVII ве­ка: Казачество на переломе истории. – М., 1990.

26. Ульяновский В. Российские самодержцы: Лжедмитрий І. – К., 1993.

27. Флоря Б. Русско-польские отношения и политическое раз­витие Восточной Европы во второй половине ХVІ − начале ХVІІ в. – М., 1978.

28. Флоря Б. Польско-литовская интервенция в России и рус­ское общество. – М., 2005.

29. Черепнин Л. Земские соборы Русского государства в XVI–XVII вв. – М., 1978.

30. Щербань Н. В. О. Ключевский о Смуте // Отечест­вен­ная история. – 1997. – № 3.

Методичні рекомендації

Мета теми – визначити причини, зміст та наслідки Смути в Московській державі.

Заняття 1

Головне його завдання − аналіз передумов та головних подій початку Смути.

При розгляді першого питання необхідно звернути увагу на те, що Смута стала наслідком глибоких внутрішніх протиріч у Мос­ковській державі: економічних, соціальних, міжрегіональних, полі­тич­них. Пригадайте наслідки політики опричнини Івана ІV, оскільки ви­токи Смути сягають саме періоду Грозного. Зверніть увагу на "вели­ке розорення" 70−80-х років ХVІ ст. (голод, чума, втрати у війнах, "перебор людей", конфіскація помість тощо), яке спричинило госпо­дарську кризу та фінансову скруту. Визначте, які соціальні верстви населення найбільше відчули соціальну кризу; з’ясуйте причини соціальної деградації середніх та дрібних помісних землевласників; посилення експлуатації (фактичне покріпачення) селян державою та землевласниками (прокоментуйте документи № 2, 3, 4, 15, 16, 17, 19); намагання центрального уряду домогтися повного контролю над вільним козацтвом. Важливо також з’ясувати відмінності у розвитку південних, прикордонних степових уїздів і центру та обгрунтувати відповідь, визначіть, чому на початку громадянської війни південні окраїни перетворились на "вибуховий погріб"? Політичний фактор Смути був пов’язаний із припиненням династії Рюриковичів (остан­ній – Федір Іванович − помер бездітним у 1598 р.) та початком бороть­би за московський престол представників боярських кланів.

Розкриваючи друге питання, зверніть увагу, що фактичним правителем у Московській державі в період останнього Рюриковича Федора Івановича (1584−1598 рр.), який виявився нездатним до справ державного управління, став Борис Годунов, брат цариці Ксенії, ко­лишній опричник і ближній боярин Івана IV, виходець з середнього неродового дворянства, який витримав жорстку боротьбу з аристо­кратичними боярськими родинами за вплив на державні справи. На Земському соборі 1598 р. Годунов був обраний царем, а отже, зробив спробу заснувати нову династію. Ознайомтеся з документами № 10, 11 та з’ясуйте, завдяки чому Б. Годунову вдалося перемогти най­впли­вовіших боярських претендентів на царський престол. Відзнач­те, що новообраний цар не володів авторитетом і перевагами спад­кового (законного) монарха – він був першим обраним "рабоцарем". Поясніть це визначення.

Охарактеризуйте основні напрями внутрішньої політики Б. Го­дунова: в економічній сфері, церковних питаннях, щодо дрібних по­міщиків та селян, у відносинах з аристократією, у сфері культури, осві­ти та зовнішньої політики: просування у Сибір, засвоєння південних районів, мир зі Швецією, зміцнення позицій на Кавказі, договір про перемир’я з Польщею (див. документи № 4, 8, 10, 13). Підкресліть, що Б. Годунову як енергійному та здібному державному діячу вда­ло­ся стабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в країні, подолавши негативні наслідки правління Івана ІV, та досягти миру на кордонах. Опрацюйте документ № 13 та визначте обставини, які спричинили за­гост­рення внутріполітичної кризи в державі на початку ХVІІ ст. Ак­центуйте увагу на голодоморі 1601−1603 рр., виступах низів 1602–1604 рр. Попри позитивні зміни в суспільстві, авторитет Бо­риса Го­ду­но­ва в народі падав. В умовах господарської та соціальної кризи за­гострилась політична боротьба, почали поширюватися чутки про "узур­пацію" влади Годуновим. Проаналізуйте документи № 9, 17, 18, 20 та поясність, чому Годунов сприймався народом як "узур­патор" влади?

Третє питання розпочніть із з’ясування обставин появи Лже­дмитрія І на політичній арені. З’ясуйте, ким насправді був Лже­дмит­рій І, за кого себе видавав. Адже в науковій літературі утвердився сумнівний стереотип Лжедмитрія І як агента, маріонетки польського короля та панів, які намагалися з його допомогою захопити Москов­ську державу. Прокоментуйте вислів В. Ключевського про Лже­дмит­рія І: він був лише "випечений в польській пічці, а заквашений у Москві".

Відзначте, що нестабільність та соціальні конфлікти народ по­яснював неправедними діями незаконного "безродного царя" Бориса Годунова і вимагав законного "царевича-визволителя". Розглядаючи похід Лжедмитрія І на Москву (почався восени 1604 р.), ознайомтесь з документом № 13 та зверніть увагу на територію, через яку про­сувався самозванець (його армія з 6 тис. найманців почала форму­ватися в околицях Самбора та Миколаєва на Львівщині), з’ясуйте причини успіху походу, вкажіть, які соціальні верстви його підтри­мали і чому? Радянські історики пояснювали події Смутного часу класовими конфліктами, тому вбачали в них Селянську війну, на хви­лях якої Лжедмитрій І прийшов до влади. Сьогодні історики ви­зна­чають події початку ХVІІ ст. в Московській державі як грома­дянську війну. Обгрунтуйте це положення, при цьому відзначте такі характерні фактори громадянської війни: розкол суспільства і тери­торії на два табори з двома центрами; озброєна боротьба за верховну владу; інсти­тути державного управління, які існують паралельно і змагаються між собою (див. документ № 12). Наведіть конкретні при­клади. Отже, похід Лжедмитрія І на Москву став першим актом гро­мадянської війни.

Розкриваючи хід подій, дайте відповідь на питання: чому урядові війська зрадили Годунова; чому після смерті в квітні 1605 р. Б. Годунова московські бояри вбили його сина царя Федора Году­но­ва та визнали московським царем Лжедмитрія І (хоча знали про ньо­го правду). Охарактеризуйте основні тенденції внутрішньої і зовніш­ньої політики Лжедмитрія І. При цьому наголосіть на компромісному ха­рактері його політики, на його прагненні до більшої відкритості країни, особистої участі в управлінні. З’ясуйте причини падіння Лже­дмитрія І. Охарактеризуйте події перевороту 17 травня 1606 р. (див. до­кументи № 17, 18).

Заняття 2

Присвячене характеристиці соціальних, громадянських та виз­вольних рухів у Московській державі смутного часу. Його мета – з’я­сувати причини подальшого розгортання громадянської війни.

При розгляді першого питання треба зазначити, що царювання Лжедмитрія І не розв’язало гострих соціальних суперечностей, тим більше, що вбитий він був заколотниками. Після смерті Лжедмитрія І на престол бояри "викрикнули" царем свого лідера: родовитого князя Рюриковича – Василія Шуйського (1606−1610) (див. документ № 17, 18). Попри всі заходи нового московського царя припинити Смуту (перезахоронення решток царевича Дмитрія, обрання митро­полита Гермогена тощо), йому не вдалося загасити політичний кон­флікт, породжений боротьбою за владу (див. документи № 6, 7). Цей конфлікт переріс у соціальний і вилився у повстання Івана Болот­никова 1606−1607 рр., що охопило величезну територію – південний захід, південь (70 міст), Нижнє і Середнє Поволжя. Опрацюйте до­кументи № 13, 18, 19 та з’ясуйте причини нового вибуху народу, при цьому наголосіть на підтримці ним нової "самозванської авантюри", формування народних утопічних поглядів. У радянській історіо­гра­фії цей етап Смути визначався як "кульмінація селянської війни" і винятково прогресивне явище.

В радянській історичній літературі особа організатора по­встан­ня і характер самого руху значною мірою деформувалися. Під­кресліть, що цей рух об’єднав різні соціальні верстви – селян, холопів, посадське населення, козаків, дворян, служилих людей. З’я­суйте ідеологічні уявлення повстанців, які проявлялись у наїв­ному монархізмі, ідеї "доброго царя". Прокоментуйте "листи", з якими повстанці зверталися до народу (див. документи № 5, 14). Зауважте, що хоча повстанці "наказували боярським холопам убивати своїх бояр", все ж у їхніх зверненнях не було закликів до змін політичного устрою, а тільки наміри винищити бояр і самим зайняти їх місце. До того ж повстання супроводжувалося грабунками, руйнуванням, жорс­токістю. Повстання І. Болотникова продемонструвало всю глибину кризи і суспільства, і держави.

Розпочинаючи розгляд другого питання, зазначте, що після роз­пра­ви над повстанцями та її керівниками Смута не тільки не припи­ни­лась, а й набрала нових обертів. Новим актом громадянської війни стала поява влітку 1607 р. в Стародубі нового самозванця – Лжедмитрія ІІ.

З’ясуйте причини та обставини появи Лжедмитрія ІІ на по­літичному театрі (див. документи № 10, 18). Зверніть увагу на те, що в радянській історіографії рух самозванця трактувався як прояв кла­сової боротьби, як завуальована форма польсько-литовської інтер­венції. Відзначте, що реальними керівниками руху були вітчизняні повстанці, для яких новий самозванець потрібен був як символ, їхня діяльність була продовженням повстанської боротьби попередніх ро­ків, мету якої становило відродження в "ідеалізованому" вигляді "доб­рого царя". Восени 1607 р., зібравши повстанське військо, до складу якого увійшли загони польської шляхти, донські та запорізькі коза­ки, мешканці сіверських міст, колишні "болотинці", Лжедмитрій ІІ зробив спробу захопити Москву. Оскільки йому це не вдалося, то біля стін столиці в с. Тушино був утворений табір ("Тушинський злодій"), який став другою столицею упродовж двох з половиною років. Тут розташовувалися палати "царка", його двір, боярська ду­ма, прикази, патріарх (ним став полонений ростовський митрополит Філарет), численне військо, в якому одну з ключових ролей ві­дігравав волинський гетьман, князь Роман Ружинський. Утворилося двовладдя: один цар, В. Шуйський, сидів у Кремлі, другий – Лже­дмитрій ІІ – в Тушино; кожен з них контролював свою частину території держави: збирав податки, роздавав землі своїм підданим, підтримував міжнародні відносини (сучасники називали їх "напів­царями"). Відзначте поглиблення моральної кризи в суспільстві, про що свідчила поява бояр-перебіжчиків ("перелетів"), які постійно змі­нювали царів для одержання земельних пожалувань і нагород.

Дайте відповідь: чому, намагаючись урятувати ситуацію, В. Шуй­ський звернувся за допомогою до шведського короля Карла ІХ? Згід­но з Виборзьким 1609 р. московсько-шведським договором, на допо­могу В. Шуйському прийшов шведський загін під командуванням Делагарді. Успіхи об’єднаного московсько-шведського війська під командуванням М. Скопіна-Шуйського (було звільнено від по­встан­ців багато міст) призвели до розбрату в Тушинському таборі, в яко­му поляки, захопивши владу, майже повністю позбавили "царка" впливу. В результаті наприкінці 1609 р. Лжедмитрій ІІ утік у Калугу, а в грудні 1610 р. був убитий.

Дайте відповідь: чому населення центру Московської держави перестало підтримувати Лжедмитрія ІІ?

Договір В. Шуйського зі шведським королем дав підстави для прямого польського втручання у вересні 1609 р. у московські спра­ви. Чому тушинські бояри поїхали до польського короля у ставку під Смоленськ і почали переговори про запрошення на московський престол королевича Владислава? Проаналізуйте умови договору об­рання його на московський престол (див. документ № 18). З’ясуйте причини, внаслідок яких у Москві в липні 1610 р. був скинутий з престолу В. Шуйський. До скликання Земського собору влада в Моск­ві перейшла до рук "семибоярщини" − боярської комісії з семи бояр на чолі з Ф. Мстиславським. У серпні 1610 р. бояри підписали з геть­маном Станіславом Жолкевським договір про обрання на трон коро­левича Владислава (ознайомтесь з документом № 18 та проана­лізуйте положення договору). Чим бояри мотивували свій вибір? Чи підтримали цю ідею представники різних верств і на що вони сподівалися? Якою була позиція польського короля Сигізмунда ІІІ? Акцентуйте на тому, що після договору московські бояри не до­моглися виконання його умов польсько-литовською стороною і пропустили польський гарнізон у Москву. Чи було це загрозою на­ціональних інтересів з боку московських бояр? Обгрунтуйте відпо­відь. Зауважте, що боярський уряд виявився нездатним захистити дер­жавні інтереси. Перелічіть події, які призвели до втрати єдності суспільства і держави: в Москві влада повністю перейшла до рук коменданта А. Госевського; в Калузі "цариця" Марина народила сина − "царевича Івана Дмитровича" (1611 р.); придушення поля­ка­ми в березні 1611 р. повстання в Москві ("конечное разорение Мос­ковского царства"); розпад першого ополчення під Москвою; падіння Смоленська (червень 1611 р.); окупація шведами Новгород­сь­кої землі; непокора численних регіональних центрів (Пскова, Пу­тивля, Казані, Арзамаса). Територіальний розпад і політичний роз­клад Московської держави.

Розглядаючи третє питання, підкресліть, що на завершаль­но­му етапі Смути зовнішнє втручання об’єктивно сприяло консо­лідації мос­ковського суспільства, а перспектива втрати національної неза­леж­нос­ті зумовила глибоке занепокоєння в патріотичних колах. Вищою фор­мою прояву визвольного народного руху в Смутний час стало зем­сь­ке ополчення (див. документ № 18). З’ясуйте, де і коли утворилося пер­ше ополчення, які його склад, мета та завдання, хто його очолив; внут­рішній устрій цього руху; причини кризи та роз­паду цього ополчення.

Зауважте, що безрезультатність облоги Москви загонами пер­шого ополчення змусила народний рух шукати нові шляхи; незадо­волені розвитком подій земські люди в усіх невдачах звинувачували керівників першого ополчення і шукали вихід у створенні нового земського ополчення (див. документ № 18). Дайте відповідь на питання: в якому місті і коли було сформоване друге ополчення; хто ініціював його створення; які міста підтримали цей рух; який мар­шрут походу ополчення до Москви, які органи для керівництва були створені; в чому полягала програма дій; до якого органу перейшла влада після звільнення Москви від поляків. Зверніть увагу, що земський рух був створений "знизу" і його очільники ставили за мету не захоплення влади, а відновлення традиційного в Москов­ській державі способу управління державою.

Отже, на початку ХVІІ ст. внаслідок глибокої соціально-по­літичної кризи в Московській державі почалася громадянська війна, в якій брали участь усі соціальні верстви і стани. Смута призвела до соціального хаосу і політичного розколу. Прагнення народу до віднов­лення державної самостійності та єдності проявилося в земському рухові. Проте цей процес відбувався на консервативних засадах, а саме − з метою відновлення тих порядків, які існували до Смути.