Горсей Джером. Скорочена розповідь або меморіал мандрівок

К оментар

Джером Горсей (1550−1626) – англійський купець, який побу­вав у Московській державі у 1584 та 1596 рр., був особисто знайо­мий з Іваном ІV, проводив з ним бесіди, спілкувався в середовищі боярської аристократії; свідок останніх днів життя московського царя.

У ривок

Про зовнішній вигляд та характер Івана Грозного

Він був гарним, струнким, з високим чолом, з пронизливим го­лосом, справжній скіф − дотепний, жорстокий, кровоненажерний, безжалісний; його власний досвід допомагав йому в управлінні дер­жавою і суспільними справами. Його поховали розкішно в церкві Архангела Михаїла... труна його залишалася жахливим видовищем у пам’яті тих, хто проходив повз і чув його ім’я; вони клали хрест і читали молитву, жахаючись думки про його появу на землі знову.

Про вплив терору на суспільство

Звірства породили таку загальну ненависть, смуток і стільки бід у всій державі, що багато шукали засобів знищити тирана; але він завжди викривав заколот і зраду, підносив у благородні звання і здійснював заступництво всякому зброду, розбещеному, войовни­чо­му, яке тільки міг знайти на безчестя вищому дворянству. ... Про­во­див більшу частину часу, посилаючи своїх воїнів обдирати, грабу­вати і вбивати вище дворянство і кращих зі своїх купців і підданих. Розлютив він і привчив до крові свої руки і серце...

Про похід кримських татар у 1571 р. на Москву

... Прийшло повідомлення, що кримський хан уже вийшов в по­ле. ... Як тільки ворог наблизився до чудового міста Москви, москов­ський цар утік, в самий день Вознесіння, з двома синами, скарбом, слугами, охоронцями і з 20 тисячами стрільців до укріпленого мо­настиря Троїці. ... Ворог підпалив високу дзвіницю св. Івана; в цю хвилину піднявся страшний буревій, від якого запалали всі церкви, будинки і палати в місті і передмісті. ...Все перетворилося в попіл; упродовж шести годин загинуло кілька тисяч чоловіків, жінок і дітей; одні згоріли, інші задихнулися чадом у кам’яних церквах, мо­настирях...

Російський цар утікав усе далі з двома синами і казною. Але відразу після відступу ворога цар розпустив військо, яке не зробило за нього жодного удару по ворогу, катував, мучив багатьох воєвод і головних воєначальників; деяких стратив смертю, конфіскував їхнє майно і землі, винищував їхні роди, сім’ї.

• Горсей Джером. Короткий рассказ или мемориал путешест­вий // Россия ХV−ХVІІ вв. глазами инострацев / Подготовка текстов, всту­пит. статья и комментарий Ю. Лимонова. – Л., 1986. – С. 158–160, 192.

ДОКУМЕНТ № 13

Пискарьовський літопис 1538−1565 рр.

К оментар

Автор "Пискарьовського літопису" невідомий, хоча, без сумні­ву, це був москвич, людина освічена і добре обізнана з подіями тих років.

У ривок

Про опричнину

Того ж року, попущенням божим за гріхи наші, розгнівався цар і великий князь Іван Васильович всея Русі на все православне хрис­тиянство за порадою злих людей: Василія Михайловича Юр’єва та Олексія Басманова та інших таких же, запровадив опричнину: поділ землі і міст. Одних бояр і дворян і дітей боярських взяв в опричнину, а іншим велів бути в земщині. І міста також поділили і багатьох вислав з міст, деяких взяв в опричнину, і з вотчин, і з помість. А сам цар живе за Неглинною на Петрівці, а ходить і їздить у чорному і всі люди опричні... І була ненависть на царя у всіх лю­дей і били йому чолом і давали йому чолобитну про опричнину, щоб цьому не бути. І стали лихі люди ненависники добру: стали наго­ворювати великому князю на всіх людей, а інші за розмови свої загинули. Стали вклонятися князю Володимиру Андрійовичу. І по­тім велика біда почалася.

• Пискаревская летопись 1538−1565 гг. / Материалы по исто­рии СССР. – М., 1955. Т. 2. – С. 76.

ДОКУМЕНТ № 14