Бєлінський в. Літературні мрії

К оментар

Віссаріон Бєлінський (1811−1848) − російський революціонер, філософ, літературний критик.

У ривок

Про образ Івана ІІІ в народі

Іван ІІІ навчив його [народ] боятися, любити і слухатися свого царя, змусив його дивитися на свого царя як на провидця, як на вер­ховну долю, яка карає і милує за єдиною волею і визнає над собою єдину Божу волю... Міцно стояв він за церкву Божу, за віру пра­батьків, непохитно був відданий батюшці-царю православному; його найулюбленішою приказкою була: ми всі божі та цареві. Бог і цар, воля божа і воля царева злилися в його понятті воєдино.

• Белинский В. Литературные мечтания // Полн. собр. соч. Т. 1. – М., 1953. – С. 37.

ДОКУМЕНТ № 4

Афанасьєв ю. Небезпечна Росія

К оментар

Юрій Афанасьєв − сучасний російський історик, розкрив ґенезу російської влади.

У ривок

Історичні міфи про прогресивність Москви

... У самих глибинах масової свідомості панують ті уявлення про минуле Москви, про її роль в історії Росії, які сформувалися, підкреслю, на основі промосковської, підвладної літописній традиції – у ХVІ столітті, з остаточним зміцненням самодержавства.

З того часу "прогресивність" самодержавної держави утверджу­валася не тільки як історична закономірність, а й як абсолютне благо для країни. Москва в працях офіціозних істориків і в народній сві­до­мості зображалася споконвічно "прогресивнішою", ніж Твер або Нов­город, Василій ІІ – "прогресивніший" за суперників, галицьких князів, Іван Грозний – "прогресивніший" від усіх, кого карав і зни­щував...

Про причини піднесення Москви

Піднесення Москви відбувалося зовсім не з тих причин, які на­саджуються в головах наших співвітчизників...: "вигідне географічне розташування", "торговельні шляхи", "віддаленість від Орди"...

Усе зовсім навпаки!

Поволзькі міста – Нижній Новгород, Углич та інші − займали значно вигідніше становище, аніж Твер і Новгород Великий, на­прик­лад, і більше від Москви віддалені від татар, і були безмірно ба­гатші за неї.

В. О. Ключевський вказав зовсім на іншу причину, яку чомусь мало хто з "казенних" учених мужів утримав в пам’яті: "генеало­гічну" ситуацію московських князів.

Будучи молодшою гілкою, вони не могли претендувати на одер­жання великокнязівського ярлика. Звідси – ставка на Орду, підступ­ність у відношеннях між собою і жорстокість у ставленні до інших руських земель.

... Тільки сильна та войовнича влада могла забезпечити лю­дям, що перебували у неї на службі, і землю, і челядь, і гроші. Земля була необхідна, щоб з неї одержувати хліб насущний; челядь – щоб обробляти цю землю, а також поповнювати кадри воєнних та адмі­ністративних слуг; гроші – щоб витрачати їх на заморські вина, тка­нини, зброю. Але спочатку землю потрібно було захопити у сусіда, гро­ші забрати у нього ж...

Отже, об’єднання, а точніше – завоювання Русі Москвою було умовою і засобом виживання величезного московського воєнно-слу­жи­лого люду. Ця маса зажерливих розлилася по Русі, густо замішав­ши на крові генезу московської влади – а це і є російська влада!

Про зміст московської влади

Москва – символ, образ, тип російської влади. З її месі­ан­ською та універсалістською претензією на весь світ. ... Влади, яка походить з конфлікту, який вирішувався і вирішується незмінно по-ординськи: з конкурентом не шукають компромісу – конкурента (навіть потенційного) знищують. Це стосувалося всього і всіх: міст – Твері, Новгорода, Пскова, Казані; станів – бояр, стрільців... Будь-яких інших утворень, у тому числі Церкви.

• Афанасьев Ю. Опасная Россия. – М., 2001. – С. 76−79.