Тема 5. Організація діяльності на кредитному ринку

1. Сутність кредитного ринку

Кредитний ринок – це частина фінансового ринку, на якому формується попит і пропозиція на позиковий капітал. На кредитному ринку здійснюють обіг боргові фінансові інструменти.

Економічна роль кредитного ринку полягає в його здатності об'єднати дрібні, розрізнені грошові кошти в інтересах накопичення. Це дає можливість ринку активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва і капіталу.

На кредитному ринку виникають відносини між такими учасниками:

• центральним банком і комерційними банками;

• комерційними банками один з одним (міжбанківський кредитні відносини);

• комерційними банками і юридичними та фізичними особами, що обслуговуються в них;

• комерційними банками і небанківськими фінансовими установами;

• небанківськими фінансовими установами та їх клієнтами;

• національними та іноземними банками;

• національними суб’єктами кредитного ринку та міжнародними фінансово-кредитними організаціями.

2. Суб’єкти кредитного ринку

Для стійкого функціонування кредитного ринку потрібна інфраструктура, яка забезпечувала б нормальну взаємодію між його суб’єктами. Така інфраструктура, що складається з сукупності кредитно-фінансових установ, що акумулюють вільні грошові кошти і надають їх у позику, представлена банками і парабанківськими установами (іншими фінансовими установами). Відповідно, усю систему кредитних відносин залежно від обсягу виконуваних функцій розподіляють на банківську систему та парабанківську.

Банк — це фінансова організація, діяльність якої контролюється і перевіряється безпосередньо центральним банком країни. На підставі ліцензій, що видаються центральним банком, банк має право залучати грошові кошти фізичних і юридичних осіб у вклади, надавати залучені кошти у тимчасове користування іншим юридичним і фізичним особам у вигляді кредитів (позик), бути посередником у платежах і розрахунках між підприємствами, установами і окремими особам.

Банки концентрують основну частину кредитних ресурсів, здійснюючи банківські операції і надаючи фінансові послуги. Функції банків досить широкі і не обмежуються тільки посередництвом між власниками капіталу і позичальниками.

Парабанківська установа – це фінансовий посередник, який мобілізує грошові кошти економічних суб’єктів, спеціалізуються на виконанні кількох операцій і не є підконтрольним центральному банку. Узагальнююча спільна назва цих інститутів свідчить про те, що вони можуть частково виконувати функції банків, і насамперед у сфері кредитування. Визначальною ознакою парабанківської системи є вузька спеціалізація пропонованих послуг. Тому парабанки переважно функціонують у секторах фінансового ринку, де вимагаються спеціальні знання, технічні засоби і прийоми реалізації відповідних фінансових послуг.

В Україні парабанківська система представлена такими установами: кредитні спілки, ломбарди, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, фінансові компанії (в тому числі лізингові, факторингові, операцій з нерухомістю, фінансування будівництва тощо), юридичні особи публічного права, інші кредитні установи.