2. Характеристики фінансових інструментів

До характеристик фінансових інструментів належить: період обігу, податковий статус, поворотність, подільність, конвертованість, валюту платежу, ліквідність, дохідність, ризиковість тощо.

Період обігу – проміжок часу до кінцевого платежу або до вимоги ліквідації (погашення) фінансового інструменту. Залежно від періоду обігу фінансові інструменти поділяються на: строкові і безстрокові.

Строковими є фінансові інструменти, які випускаються на строго визначений проміжок часу, по закінченні якого вони повинні бути погашені (викуплені емітентом). Точна дата погашення може зазначатися на бланку фінансового інструменту або у проспекті його емісії. До строкових фінансових інструменти належать облігації, ощадні (депозитні) сертифікати, прості векселі, похідні цінні папери.

Безстроковими є фінансові інструменти, випуск яких здійснюється на невизначений термін. Такі інструменти можуть перебувати в обігу «вічно», тобто до тих пір, допоки функціонує їх емітент, або до тих пір, допоки емітент не виявить бажання викупити свої фінансові інструменти. До цієї групи фінансових інструментів належать акції, депозитарні розписки, валютні цінності.

Податковий статус фінансового інструмента визначає в який спосіб і за якими ставками обкладаються податками доходи від володіння і перепродажу фінансового інструменту. В цілому, такі доходи є об’єктами оподаткування, за певними винятками. Рівень оподаткування значно впливає на інші характеристики фінансового інструмента, зокрема його дохідність.

Поворотність — визначає обов’язок емітента викупити фінансові інструменти у встановлений строк. Поворотними є інструменти позики.

Подільність фінансового інструменту характеризується мінімальним його обсягом, який можна купити чи продати на ринку. Велика подільність приваблива для інвесторів.

Конвертованість – перетворення фінансового інструменту на інший фінансовий інструмент, що встановлюється умовами випуску.

Валюта платежу – валюта, в якій здійснюються виплати за тим або іншим фінансовим інструментом. Емісія фінансових інструментів, які здійснюють обіг на внутрішньому ринку країни, здійснюється, як правило, у національній валюті. Якщо розміщення фінансового інструмента буде відбуватися на іноземному ринку, фінансовий інструмент може бути номінований в іноземній валюті, як правило, у доларах США або євро.

Ліквідність – міра, в якій фінансовий інструмент може бути куплений або проданий на ринку без зміни своєї вартості.

Дохідність визначається грошовими потоками за фінансовими інструментами, тобто процентними, дивідендними виплатами та сумами отриманими від погашення і перепродажу іншими учасниками ринку. Розраховується, як правило, у вигляді річної процентної ставки.

Ризиковість відображає невизначеність пов'язаність із величиною та часом отримання доходу за відповідним інструментом у майбутньому. Ризик інвестування в конкретний фінансовий інструмент визначається сумою ризику ліквідності, ризику неплатежу та ризику пов'язаного із терміном обігу цього фінансового інструменту.

На будь–якому фінансовому ринку існують інструменти, що забезпечують інвесторам мінімальний рівень доходу, який при цьому вважають безризиковими. Такими інструментами є короткострокові державні боргові зобов'язання. Важаться, що еталоном безрикового вкладення капіталу є тридцятиденний скарбовий вексель. Різницю в доході за високоризиковими фінансовими інструментами та безризиковими фінансовими інструментами називають премією за ризик.