2. Облігація як основний вид боргових цінних паперів

Облігація – цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджуючи зобов’язання емітента повернути власнику облігацій її номінальну вартість у передбачений строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачене умовами розміщення.

Кожна облігація має свої реквізити, до яких належать:

1. найменування і місце знаходження емітента;

2. номінал. Номінація облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та умовами їх розміщення в іноземній валюті;

3. серія та номер. Серія облігацій – сукупність облігацій одного емітента в межах одного випуску облігацій, що мають один реєстраційний номер, однакові умови та строки розміщення, обігу, виплати доходу та погашення і надають їх власникам однакові права;

4. строк погашення.

Облігації можуть випускатись іменними або на пред’явника, у документарній чи бездокументарній формі. В документарній формі випускається сертифікат облігації, а у бездокументарній – здійснюється у формі електронного запису на рахунку і випускається глобальний сертифікат.

Погашення облігацій може здійснюватись грошима чи майном відповідно до умов розміщення. Облігації можуть розміщуватись з фіксованим строком погашення єдиним для всього випуску. Дострокове їх погашення за вимогою власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій.

За характером емітента облігації поділяються на державні; муніципальні чи місцеві; корпоративні (випускаються підприємствами всіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, іншими товариствами крім інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній); іноземні облігації.

Державні облігації – це свідоцтва про надання їх власниками позики державі в особі національного уряду та місцевих органів управління. Державні облігацій випускаються від імені держави в цілому або від імені визначеної державної установи. Облігації від імені держави в цілому випускають з метою додаткового фінансування найважливіших державних програм, що фінансуються з бюджету країни.

Державні облігації найменш ризикові, оскільки держава гарантує повернення коштів інвесторам в зазначений строк. У багатьох розвинених країнах вкладення грошей в державні облігації вважається безризиковим. Процентні ставки за державними облігаціями є найнижчими серед позикових фінансових інструментів. Проте ці ставки є стабільними і за ними завжди виплачується дохід.

Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» розділяє державні облігації на три види:

• облігації внутрішніх державних позик (ОВДП) – державні цінні папери, що розміщуються на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій;

• облігації зовнішніх державних позик (ОЗДП) – цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. ОЗДП можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті;

• цільові облігації внутрішніх державних позик – облігації, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах передбачених на цю мету. Первинне розміщення, обслуговування та погашення державних облігацій здійснює Міністерство фінансів України, яке може для цього залучати банки, інвестиційні компанії тощо. Рішення про випуск державних облігацій оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджуються умови випуску. Генеральним агентом уряду з розміщення є НБУ.

Існує три види цін на облігації:

1. номінальна ціна – передбачена умовами випуску і зазначена на облігації сума, яка вказує на величину позики, що підлягає поверненню. Проценти за облігацією нараховуються до номінальної її ціни. Сплата номінальної вартості власнику облігації, називається погашенням облігації;

2. викупна ціна – ціна за якою емітент викуповує облігацію по закінченню погашення позики. Датою погашення облігації вважається день (період), коли емітент повертає інвестору суму рівну номіналу чи викупній ціні облігації, сплативши передбачений дохід за нею;

3. ринкова (курсова) ціна – ціна, за якою облігація продається у конкретний момент на вторинному ринку. Її величина залежить від умов позики, ринкової кон’юнктури на відповідний момент часу.

Значення ринкової ціни виражене у % до номіналу називається – курсом облігацій. Найчастіше 1% номінальної вартості облігації називається пунктом.

Ринкова ціна облігації не є фіксованою величиною і коливається у відповідності з ринковими умовами.