3. Котирування цінних паперів

Котирування – це визначення курсів цінних паперів, яке здійснюється шляхом збору даних про попит і пропозицію, зіставлення лімітів цін замовлень на купівлю і продаж цінних паперів і визначення оптимальної ціни (курсу дня), при якій виконується найбільша кількість замовлень і здійснюється найбільший оборот цінних паперів на біржі.

Котирування цінних паперів є обов'язковим для публікації у біржових бюлетенях та інших засобах масової інформації. Котирування здійснюється на біржі, але біржовим курсом, як орієнтиром, користуються і на позабіржовому ринку цінних паперів.

Визначення і публікація цін або котирувань є однією з основних функцій біржі. Фондова біржа повинна затвердити порядок котирування цінних паперів та інших фінансових інструментів за технологіями проведення торгів, у тому числі із застосуванням електронної системи торгів, та порядок визначення біржового курсу цінних паперів.

Існує два основні види котирування : фіксинг (фіксингове котирування чи простий аукціон) і мультифіксинг (безперервне котирування або безперервний аукціон). Різниця в них полягає в методі котирування цінних паперів.

Фіксингове котирування – це зіставлення у визначений час (один або кілька разів у тиждень, але не частіше як один раз у день) реального попиту на цінні папери і їх пропозиції. При фіксинговому котируванні існує тільки одна ціна упродовж усього періоду котирування, яку називають «ціною дня».

Мультификсингове котирування – постійне зіставлення попиту і пропозиції. Учасники торгів можуть зіставляти заявки на купівлю – продаж цінних паперів в будь – який момент торгової сесії, допускається коригування ціни та обсягу заявок, їх зняття з торгів до моменту укладання угоди. Курсом цінних паперів на певний момент часу є ціна, за якою була виконана остання заявка, а протягом дня існує безліч курсів.

4. Позабіржовий ринок

Позабіржовий ринок – ринок з необмеженою кількістю учасників, на якому правила здійснення договорів з купівлі (продажу) цінних паперів та вирішення спірних питань регулюються законодавством, тобто це та частина фондового ринку, що перебуває поза сферою діяльності фондових бірж. На позабіржовому ринку угоди здійснюються безпосередньо між контрагентами без участі біржі.

Його суть визначається можливістю обігу цінних паперів різної якості. Біржові та позабіржові ринки конкуруючи між собою, доповнюють один одного. Зокрема позабіржова торгівля цінними паперами змушує фондові біржі поліпшувати якість своєї роботи. На позабіржовому ринку застосовують виключно електронні системи передачі обробки інформації.

Позабіржовий ринок в усіх країнах функціонує як інформаційно-довідкова система. Учасники торгів в системі тільки отримують інформацію про ціни на акції, що встановлюються різними дилерами. Для здійснення угоди вони зв’язуються телефоном, факсом, телексом тощо з дилером і обумовлюють усі умови купівлі-продажу цінних паперів. Найбільшою у світі позабіржовою системою торгівлі цінними паперами є Автоматизована система котирувань Національної асоціації дилерів по цінних паперах (NASDAQ), яка створена в США у 1971 р. Нині в системі NASDAQ здійснюється торгівля акціями більше 5000 компаній. У торгівлі беруть участь більше 50 країн світу, які здійснюють операції з віддалених терміналів.

Угоди, укладені на позабіржовому ринку, відносяться до позабіржових угод. Позабіржова угода – це угода з фінансовим інструментом (акція, облігація, депозитарна розписка), укладена сторонами безпосередньо, а не через біржу. Більшість позабіржових угод укладаються через організаторів торгівлі, проте на відміну від біржових торгів, на позабіржовому ринку організатор не несе відповідальність у разі невиконання зобов'язань одним з учасників.