17.2. Людино-машинний інтерфейс
В подальшому розвитку персональних комп’ютерів важливу роль зайняла проблема людино-машинного інтерфейсу. Коли парк машини сягнув за 10 млн і комп’ютери попали на стіл школярам і домохазяйкам виникла потреба простого і інтуїтивно зрозумілого способу спілкування людини і комп’ютера. Навіть виникло поняття «дружній інтерфейс».
Першим кроком в цьому напрямку був, мабуть, винахід «миші» (Д. Енгельбарт, 1964р.), без якої зараз не можна уявити інтерактивне спілкування людини з машиною. На жаль, знадобилось багато років, поки цей пристрій став належністю кожного комп’ютера.
Другим принциповим кроком став винахід графічного віконного інтерфейсу (Алан Клей). Вперше в серійному комп’ютері віконний інтерфейс з’явився в 1984 р в машині “Macintosh” уже відомої нам фірми Apple Computer. Комп’ютер мав грандіозний успіх (в 1984р було продано 250000) саме завдяки новому інтерфейсу, з яким, як казали, неможли-во було порівнятись «пташиній мові» MS-DOS.
Фірми ІВМ і Microsoft відреагували початком випуску своєї версії віконного інтерфейсу – Windows, який до теперішнього часу вже пережив декілька модифікацій
17.3. Причини успіху персональних комп’ютерів.
Можна назвати декілька основних причин феноменального успіху персональних комп’ютерів:
великі обчислювальні можливості сучасних ПК, які за потужністю перевищують можливості міні-ЕОМ і навіть мейнфреймів третього покоління.
можливість взаємодії з комп’ютером без посередників.
двужній інтерфейс.
малі габарити, можливість використання на будь-якому робочому місці.
висока надійність.
легка адаптація до задач за рахунок різної комплектації периферійним
обладнанням та програмним забезпеченням.
наявність програмного забезпечення, що охоплює дуже широку
сферу людської діяльності.
можливість підключення до комп’ютерних мереж.
не висока вартість.
17.4. Архітектура типової системи пк
Рис.17.1
Принциповою ознакою архітектури ПК є архітектурні принципи фон Неймана, а в структурному плані – ієрархія шин, які об’єднують пристрої комп’ютера в цілісну систему (рис.17.1).
17.5. Ринок ЕОМ та його сектори.
Бурхливий розвиток персональних комп’ютерів не означає, що тепер всі сучасні ЕОМ відносяться тільки до цього класу. Як і раніше на ринку комп’ютерів можливо виділити декілька секторів: суперкомп’ютери, кластерні системи, комп’ютери загального використання, спеціалізовані комп’ютери, мікрокнтролери.
Суперкомп’ютери різко відрізняються своєю структурою, експлуатаційними показниками та ціною. В останні роки розвиток суперкомп’ютерів йде по напрямку створення багатокомп’ютерних або багатопроцесорних систем паралельної обробки інформації. Перелік таких діючих комп’ютерів, існуючих в світі регулярно публікується в такому виданні як «Топ-500».
Яскравим
прикладом
суперкомп’ютера є комп’ютер фірми
IBM Blue
Gene,
який має 65536
обчислювальних і 65536
комунікаційних процесорних вузлів та
продуктивність 280.6
TFLOPS
(
FLOPS).
Кожен вузол містить процесор Power PC 440 із
512Мб
локальної пам’яті, працюючий на частоті
700Мгц. (Рис 17.2).
Рис.17.2. Стандартний вузол Blue Gene.
Для того, щоб збільшити продуктивність в сто, тисячу і більше разів, необхідно звести до купи баготочисельну кількість процесорних пристроїв і забезпечити їх ефективну роботу. Це так звані системи з масовим паралелізмом (СМП), ціною в мільйони доларів. Ці комп’ютери використовуються в різних галузях науки і техніки для використання складних розрахунків: автомобілебудування, нафто- і газодобуток, фармакологія, прогноз погоди, сейсмічна розвідка, проектування складних електронних приладів, синтез нових матеріалів, генетика та ін. Структурна ієрархія модулів системи Blue Gene1l наведена на Рис17.3.
Рис. 17.3. BlueGene: мікросхема(а), плата(б), панель(в), стійка(г), система(д)