Основна література до курсу Підручники

Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К.: Академія, 2006. – 396 с. (або інші видання).

Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. К.: Академія, 2004. – 368 с.

Дорошенко С.І. Загальне мовознавство. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 288 с..

Донець Л.С., Мацько Л.І. Вступ до мовознавства: Практикум. – К.: Вища школа, 1989. – 183 с.

Термінологічні та енциклопедичні словники

Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – М.: Сов. энц., 1969. – 607 с.

Вахек И. Лингвистический словарь Пражской школы. – М.: Изд-во иностр. лит., 1964. – 350 с.

Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища шк., 1985. – 360 с.

Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энц., 1990. – 685 с.

Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. – М.: Изд-во ин. лит., 1960. – 436 с.

Никитина С.Е. Тезаурус по теоретической и прикладной лингвистике. – М.: Наука, 1978.

Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии. – М.: Наука, 1988. – 192 с.

Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистической терминологии. – М.: Просв., – 399 с.

Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.: Либідь, 1993. – 336 с.

Штерн І.Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. Енциклопедичний словник. – К.: АртЕк, 1998. – 335 с.

Хэмп Э. Словарь американской лингвистической терминологии. – М.: Изд-во иностр. лит., 1964. – 240 с.

Українська мова: Енциклопедія. – К.: Вид-во ”Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2004. – 820 с.

Энциклопедический словарь юного филолога: Языкознание. – М.: Сов. энц., 1984.

Додаткова література до курсу

Баранникова Л.И. Основные сведения о языке. – М.: Просвещение, 1982.

Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К.: АртЕк, 1996. – 223 с.

Будагов Р.А. Введение в науку о языке. – М.: Просвещение, 1965.

Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. – К.: Рад школа, 1959.

Головин Б.Н. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1983.

Доленко М.Т. Вступ до мовознавства. – К.: Вища школа, 1975.

Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1979.

Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1975.

Реформатский А.А. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1967.

Соссюр Фердінанд де. Курс загальної лінгвістики. – К., 1998.

Інформаційні ресурси

1) http://uz-translations.net

2) http://litopys.org.ua

Критерії й норми оцінювання усних та письмових відповідей студентів на заняттях, а також результатів самостійної роботи

Оцінювання усних та письмових відповідей студентів на заняттях, а також результатів самостійної роботи здійснюється за такою системою системою: «відмінно» (А), « добре » (В, С), «задовільно » (D, E), « незадовільно» (FX).

Оцінка “відмінно” ставиться, коли студент повністю засвоїв матеріал, логічно й послідовно відтворює його, самостійно опрацював необхідну додаткову літературу, вільно оперує термінами, здійснює самостійний аналіз (за запропонованими схемами) різних одиниць української та інших мов, виявляє знання додаткової літератури. Мовлення студента характеризується правильністю й змістовністю.

Оцінка “добре” (В) ставиться, коли студент повністю засвоїв матеріал, відтворює його, знає зміст необхідних термінів, здійснює самостійний аналіз (за запропонованими схемами) різних одиниць української та інших мов, допускає при цьому незначні помилки.

Оцінка “добре” (С) ставиться, коли студент повністю засвоїв матеріал, відтворює його, знає зміст необхідних термінів, здійснює самостійний аналіз (за запропонованими схемами) різних одиниць української та інших мов. При цьому інколи відчуває труднощі при наведенні необхідних прикладів, мовлення його не завжди характеризується логічністю й послідовністю.

Оцінка “задовільно” (D) ставиться, коли студент засвоїв матеріал, відтворює його, однак не завжди логічно й послідовно, при самостійному аналізі мовного матеріалу припускається помилок, не завжди може навести необхідні приклади.

Оцінка “задовільно” (E) ставиться, коли студент в основному засвоїв матеріал, відтворює його більшу частину, однак не завжди логічно й послідовно, при самостійному аналізі мовного матеріалу припускається помилок, необхідні приклади може навести лише для окремих положень.

Оцінка “незадовільно” (FX) ставиться, коли студент засвоїв менше половини необхідного матеріалу, володіє лише окремими термінами з теми (чи курсу), не може навести необхідних прикладів та здійснити самостійний аналіз мовних одиниць.

Розподіл балів, які отримують студенти (за стобальною системою)

Поточне тестування та самостійна робота												Підсумковий тест (екзамен)	Сума
Змістовий модуль 1						Змістовий модуль 2						40	100
Т1	Т2	Т3	Т4	Т5	Т6	Т7	Т8	Т9	Т10	Т11	Т12
5	5	5	5	5	5	5	5	5	5	5	5

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка ECTS	Оцінка за національною шкалою
		для екзамену, курсового проекту (роботи), практики	для заліку
90 – 100	А	відмінно	зараховано
82-89	В	добре
74-81	С
64-73	D	задовільно
60-63	Е
35-59	FX	незадовільно з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
0-34	F	незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни