Опис навчальної дисципліни

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
		денна форма навчання	заочна форма навчання
Кількість кредитів 4	Галузь знань 0203 Гуманітарні науки (шифр і назва)	Нормативна
	Напрям підготовки 6.020303 Філологія* (шифр і назва)
Модулів – 3	Спеціальність (професійне спрямування): _«Українська мова і література»	Рік підготовки:
Змістових модулів – 3		1-й	-й
Індивідуальне науково‑дослідне завдання – реферат		Семестр
Загальна кількість годин – 144		1-й	-й
		Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: 8,5 год., аудиторних – 3 год., самостійної роботи студента – 5,5 год.	Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр	20 год.	год.
		Практичні, семінарські
		34 год.	год.
		Лабораторні
		– год.	год.
		Самостійна робота
		76 год.	год.
		Індивідуальні завдання: 16 год.
		Вид контролю: екзамен

Мета й завдання навчальної дисципліни

Мета навчальної дисципліни – сформувати наукове розуміння сутності мови як суспільного явища, закономірностей її розвитку та функціонування, виробити в студентів філологічне мислення.

Завдання: 1) сформувати системне уявлення про мовознавство, 2) виробити компетенції наукової характеристики мов світу, 3) ознайомити з понятійно-теоретичним апаратом мовознавства, 4) виробити у студентів стійкі навички використання мовознавчої термінології та проведення самостійного аналізу мовних одиниць різних рівнів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: найголовніші закономірності виникнення, розвитку, будови та функціонування людської мови, зміст та особливості використання системи сучасних мовознавчих термінів;

вміти: 1) здійснювати самостійний аналіз мовних одиниць різних рівнів рідної мови та тієї іноземної, яка вивчалася раніше, 2) правильно застосовувати мовознавчі терміни у ході аналізу.

Навчальна програма курсу

(за змістовими модулями та темами)

Модуль №1 Мовознавство, його предмет, завдання. Мова, її сутність, походження й розвиток. Класифікації мов. Фонетичний рівень мови.

Тема 1. Мовознавство як наука, методи і напрямки мовознавства. Предмет, завдання і методи науки про мову. Мовознавство – наука про мову. Проблеми загального і часткового мовознавства. Теоретичне і практичне значення мовознавчої науки. Зв’язки мовознавства з суспільними і природничими науками. Роль курсу „Вступ до мовознавства” у підготовці вчителя-філолога.

Методи мовознавчої науки. Взаємозв’язок синхронічного і діахронічного вивчення мови. Поняття про дослідні методи мовознавства. Виникнення дослідних методів на певному етапі розвитку мовознавства і використання їх залежно від підходу до вивчення мови. Загальна характеристика описового, історичного, порівняльного, зіставного, експериментального, статистичного, структурних та інших методів мовознавства.

Тема 2. Мова, її природа, функції. Система й структура мови. Знаковий характер мовної системи. Мова, її природа і функції. Мова як суспільне явище, критика ненаукових поглядів на природу мови як явища біологічного, психічного. Мова й інші суспільні явища. Загальнонародний характер мови. Територіальні й соціальні діалекти. Звукова мова. Інші засоби спілкування. Їх обмеженість порівняно зі звуковою мовою.

Функції мови в суспільстві. Роль мови в розвитку суспільства. Комунікативна, мислеоформлююча, виражальна та пізнавальна функції мови. Мова як засіб інтелектуального розвитку людини, ідейно-політичного, морального й естетичного її виховання. Вплив суспільства на розвиток і функціонування мови.

Мова й мовлення. Об’єктивне й суб’єктивне в мові. Соціальна основа мовної діяльності.

Діалектична єдність мови і мислення в процесі їх виникнення, існування і розвитку. Роль мови у процесі пізнання.

Тема 3. Походження мови, закономірності історичного розвитку мов. Класифікація мов. Походження мови. Історичний розвиток мов. Виникнення людської мови як наукова проблема. Міфи і легенди про походження мови. Наукові гіпотези походження мови.

Об’єктивний характер розвитку мови. Нерозривний зв’язок мови з суспільною формацією: мова роду, племені, народності, нації.

Основні процеси історичного розвитку мов: диференціація й інтеграція. Спорідненість мов. Стійкість мови. Безперервність розвитку мови-основи – головна передумова утворення споріднених мов. Процеси інтеграції та диференціації на різних етапах розвитку суспільства. Взаємодія мов і діалектів. Поняття про субстрат, суперстрат і адстрат.

Літературна мова як історична категорія. Виникнення і розвиток літературних мов. Літературна мова як унормована форма загальнонародної мови. Функціональна специфіка літературних мов у різні періоди суспільного розвитку.

Мови світу і їх класифікація. Багатоманітність мов, своєрідність їх функціонування та сфери поширення. Живі і мертві мови. Штучні мови. Найпоширеніші мови світу. Соціально-ідеологічний аспект поширення мов (причини і шляхи поширення мов). Міжнародні мови. Мови міжнаціонального спілкування.

Питання про класифікування мов. Генеалогічна класифікація мов як наслідок бурхливого розвитку порівняльно-історичного мовознавства. Основні сім’ї, групи і підгрупи мов світу.

Структурно-системне розуміння мови і морфологічна (типологічна) класифікація мов. Основні типи мов за морфологічною класифікацією: мови кореневі та афіксальні (ізолюючі, аглютинативні, флективні, полісинтетичні, або інкорпоруючі).

Змінність граматичного типу мови у процесі історичного розвитку. Наукове значення генеалогічної і типологічної класифікації мов.

Тема 4.Системний характер будови мови. Поняття системи мови й мовної структури. Потенціальна відмінність системи однієї мови від інших мов. Знаковий характер мови. Поняття лінгвістичного знака й рівня мови. Фонетико-фонологічний, лексико-семантичний, морфемно-морфологічний та синтаксичний рівні мови. Якісна й кількісна відмінність мовних знаків різних рівнів. Вияв системності на кожному рівні. Взаємодія різних рівнів мови та їх структурна ієрархія. Синтагматичні та парадигматичні відношення у мові. Елементи мовної структури й розділи мовознавчих дисциплін. Фонетика і фонологія. Графіка і орфографія. Орфоепія. Лексикологія, фразеологія. Лексикографія. Граматика (морфеміка, морфологія, синтаксис). Пунктуація. Стилістика. Діалектологія. Історія літературної мови.

Тема 5. Фонетика. Звуки мови, їх класифікація. Фонетика. Фонетика як наука про звуки людської мови. Предмет фонетики: звуки і їх фізичні властивості, способи творення звуків, їх функціонування, звукові зміни, склад, наголос. Аспекти вивчення звуків мови: фізико-акустичний, анатомо-фізіологічний, лінгвістичний (фонологічний).

Фізична природа звуків мови. Акустичні характеристики звуків: тони й шуми, висота, сила, тривалість звуків, роль резонаторів у творенні звуків людської мови. Залежність основного тембру від додаткових тембрових відтінків, від будови резонатора.

Роль центральної нервової системи в утворенні і сприйнятті звуків.

Мовний апарат, його будова, основні звукоутворюючі функції його органів. Артикуляція звуків. Три фази в утворенні звуків. Активні й пасивні органи мовлення. Артикуляційна база мови.

Основи класифікації звуків мови. Голосні й приголосні звуки, їх акустичні, артикуляційні й функціональні відмінності. Експериментальне вивчення акустичної і фізіологічної природи звуків.

Система голосних звуків (фонем). Їх класифікація: за горизонтальним положенням язика (переднього, середнього й заднього ряду), за вертикальним положенням язика (високого середнього й низького підняття), за участю губ (лабіалізовані й нелабіалізовані), за резонатором (носові, ротові), за часокількістю (довгі, короткі), за ступенем розкриття ротової порожнини (відкриті, закриті), за ступенем підняття спинки язика до піднебіння (напружені, напружені).

Система приголосних звуків (фонем). Їх класифікація: за участю голосу і шуму (сонорні, шумні, дзвінкі, глухі), за резонатором (ротові, носові), за місцем творення (губні, передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові, увулярні, фарингальні), за способом творення (фрикативні (щілинні), зімкнуті: проривні, зімкнуто-прохідні (африкати)), за палатальністю (тверді, м’які), за тривалістю (звуки нормальної витримки, довгі), за котловинністю (котловинні, некотловинні), за сприйняттям на слух (свистячі, шиплячі та ін.).

Тема 6. Фонетичне членування мовленнєвого потоку. Поняття про звукові зміни. Фонетична транскрипція. Звукове мовлення як лінійний ряд звуків у часі і просторі. Фонетичне членування звукового потоку: фраза як відрізок мовлення, що характеризується зупинкою звучання, паузою, інтонацією. Складники інтонації: динаміка тону, інтенсивність і темп звучання, зміни тембру, паузи, фразовий наголос.

Такт як частина фрази, об’єднана наголосом. Тактовий наголос. Проклітики, енклітики. Типи наголосів: силовий, або динамічний; музичний, або тонічний, кількісний, або квантитативний.

Склад як частина такту, об’єднана максимумом звучання за один поштовх видихуваного повітря. Наголошені і ненаголошені склади. Постійний, або фіксований, складовий наголос. Вільний, або рухомий наголос. основний і побічний наголос у багатоскладових словах.

Фонетична характеристика складу (відкритий, закритий, прикритий, неприкритий, напівприкритий, напівзакритий). Структура складу в різних мовах.

Складові й нескладові звуки. Сонорні у ролі складотворних звуків. Звук як найменша частина потоку мовлення, виголошена за одну артикуляцію. Поняття про монофтонг, дифтонг і трифтонг. Висхідні і спадні дифтонги. Дифтонги, що є реалізацією двох фонем.

Функціональні та історичні зміни звуків (фонем). Причини функціональних змін:

а) дія загальних фонетичних умов, у які потрапляє звук; б) вплив сусіднього звука у потоці мовлення.

Комбінаторні та позиційні зміни приголосних. Основні фонетичні процеси: редукція, асиміляція, дисиміляція, акомодація, діереза, гаплологія, епентеза, протеза, метатеза.

Історичні зміни голосних і приголосних фонем як наслідок дії фонетичних законів мови попередніх епох. Поняття звукового закону, обмеженість його дії. Спонтанні зміни звуків. Нефонетичні зміни, що викликаються аналогіями.

Орфоепія. Поняття літературних орфоепічних норм.

Фонетична транскрипція, її принципи і застосування. Міжнародний фонетичний алфавіт (МФА).

Тема7. Фонологічний аспект вивчення звуків мови. Поняття про фонему. Звукова мова і письмо. Графіка. Орфографія. Звуки мови і їх функції. Поняття фонеми. Роль фонеми в розрізненні звукової оболонки слова, його будови і значення. Інваріант (основний вияв) і варіант фонеми (комбінаторні, позиційні і факультативні). Поняття дивергенції і конвергенції. Проблеми фонології. Фонологічна система мови. Фонологічні опозиції й диференційні ознаки фонем у фонологічній системі мови. Нейтралізація фонологічних опозицій.

Фонематична транскрипція.

Звукова мова і письмо. Основні етапи розвитку письма. Функції і призначення письма в суспільстві. Письмо як вторинна і додаткова до звукової мови форма мовного спілкування. Виникнення письма – початок документальної історії людства. Матеріал та знаряддя письма.

Різний характер співвідношення письма зі звуковою мовою залежно від типу письма і ступеня розвитку в загальній еволюції письма. Основні етапи розвитку письма. Символічна й умовна сигналізація („предметне письмо”). Нарисне, або графічне письмо. Типи графічного письма. Спрямованість письма на значення, зміст, повідомлення: піктографія, ідеографія. Основний тип ідеографії – китайське ієрогліфічне письмо. Фонографія як принципово інший графічний тип письма, що відображає звукову сторону мови. Розвиток і різновиди фонографічного письма: складове і буквено-звукове (консонантно-звукове і вокалізовано-звукове) письмо.

Виникнення алфавітів. Коротка характеристика основних з них – фінікійського, арабського, грецького, латинського. Слов’янське письмо. Глаголиця і кирилиця. Зміни кириличного письма за тисячолітню історію. Формування українського алфавіту.

Графіка. Звук і графема (буква). Співвідносність між звуками і буквами. Поняття лігатури. Діакритичний знак.

Орфографія. Принципи орфографії: фонетичний, морфологічний, традиційний, смисловий.

Модуль № 2. Лексичний рівень мови. Фразеологія. Лексикографія.