10.3.3 Калькулювання витрат за функціями (авс - калькулювання)

Традиційні методи калькулювання витрат були створені на початку минулого століття, коли більшість підприємств виробляли обмежений асортименти продукції, і домінуючими виробничими витратами були витрати на основні матеріали і на працю основних виробничих робітників. Накладні витрати були відносно невеликі, тому викривлення при їх розподілі не мали значення. Витрати на обробку інформації, навпроти, були досить високими, так що застосування більш складних методів розподілу накладних витрат було невиправдано.

На сьогодні підприємства виробляють різноманітний асортимент продукції; витрати на працю основних виробничих робітників становлять незначну частину сукупних витрат на відміну від накладних витрат, частка яких досить велика. Тому спрощені методи розподілу накладних витрат на продукцію, які як правило використовують як базу розподілу працю основних виробничих робітників, частка якої у складі собівартості знижується, перестають виправдовувати себе. У той же час витрати на більш складні методи обробки інформації перестали бути бар'єром для їх використання. Таким чином наприкінці 1980-х рр. зложилися умови для виникнення обліку витрат за функціями - Activity Based Costing або АВС-калькулювання. Засновниками цієї системи калькулювання є професори Гарвардського університету Р.Купер та Р.Каплан.

Ця система калькулювання передбачає спершу групування накладних витрат за видами діяльності (процесами, операціями), а потім розподіл їх між видами продукції (робіт, послуг), виходячи з потреб останніх у відповідних видах діяльності.

На відміну від традиційної системи калькулювання, побудованої за принципом “продукція споживає ресурси”, калькулювання на основі діяльності передбачає, що продукція споживає діяльність, а діяльність споживає певні ресурси. При цьому накладні витрати, що традиційно вважалися постійними, розглядають як довготермінові змінні витрати, зміна яких пов’язана зі зміною відповідних чинників, відмінних від обсягу виробництва.

Структура системи АВС-калькулювання складається з наступних елементів:

• визначення видів діяльності, які мають місце на підприємстві (наприклад, основне виробництво, переміщення сировини, налагодження обладнання, пакування продукції тощо);

• створення для кожного виду діяльності угрупування витрат – пул витрат (cost pool – сукупність однорідних витрат, пов’язаних з певною діяльністю);

• визначення носія витрат для кожного виду діяльності (носій витрат - чинник від якого залежить величина витрат на вид діяльності);

• віднесення на продукт витрат за видами діяльності у відповідності до “споживання” продуктом цих видів діяльності.

Напрклад, на потоковій лінії виробляють Хліб Обідній та Батон. Обсяги виробництва на місяць складають: 45 000т і 5 000т відповідно. Хліб виробляють партіями по 9 000т, Батон – по 500т. Витрати на переналадку обладнання в місяць – 12 000грн. Виробництво обох видів продукції вимагає однакової зарабітної плати робочих.

Традиційно витрати на переналадку обладнання розподіляють у харчовій промисловості пропорційно зарабітної плати основних виробників.

Отже на кожний вид продукції буде віднесено по 6 000 грн витрат.

У системі АВС-калькулювання витрати відносять у відповідності до споживання їх продукцією. Для розподілу даних витрат необхідно попередньо знайти кількість переналадок обладнання.

Кількість переналадок обладнання дорівнює:

для Хліба: 45 000 / 9 000 = 5,

для Батона: 5 000 / 500 = 10,

всього: 5+10=15.

Отже Батон вимагає 2/3 цього ресурсу, тобто 8 000 грн, а Хліб відповідно – 4000 грн.

Таким чином система АВС-калькулювання забезпечує механізм для управління витратами та привертає увагу керівництва до джерел (причин) витрат. При цьому об’єктом контролю є діяльність, а не витрати, що важливо у сучасних умовах.