1.3. Підприємницька здатність – специфічний фактор бізнесу

Науково-технічний прогрес призводить до того, що товари і послуги запропоновані на ринку удосконалюються, росте їхній перелік. Це сприяє більш повному задоволенню зростаючих потреб споживачів, однак викликає посилення ринкової конкуренції виробників.

У цих умовах успішне ведення будь-якого бізнесу вимагає здійснення особливого виду діяльності - підприємництва, що зводиться до постійного пошуку виробником нових можливостей, що надаються ринком.

Насамперед, це можливості зв'язані з закупівлями чого-небудь за низькою ціною на одному ринку і перепродажом цього товару по більш високій ціні на іншому ринку. Таким чином, завдяки зусиллям спеціальної групи людей, що приймає участь у бізнесі – підприємців, засоби і ресурси переміщаються з ряду невисоко цінуємих у ряд оцінюваних вище і, тим самим, усувається ринковий дисбаланс. Подібна діяльність одержала назву арбитражування [26]. Необхідно відзначити, що вона відрізняється від спекуляції, при якій товар куплений раніше за низькою ціною, продається пізніше за високою ціною на тому самому ринку.

Процес арбитражування багато в чому залежить від інтуїції до змін, що виникли мимо волі підприємця. Підприємці не завжди чекають початку змін і лише, потім пробують реагувати на них відповідним чином. Вони змушують відбуватися вигідні їм зміни, тобто вносять інновації в процес своєї діяльності. Вони шукають можливості поліпшити товари, нові методи організації виробництва і нові технології. Вони розробляють зовсім нові види товарів і послуг, створюють нові ринки.

Підприємництво – складна і неоднорідна сфера діяльності в бізнесі. У ринковому господарстві воно реалізується на перетині економіки, політики, техніки, юриспруденції, технології й етики.

Щоб забезпечити оптимальне сполучення факторів бізнесу (факторів виробництва – природні ресурси, капітал, праця) підприємець повинний постійно стежити за коливаннями кон’юнктури ринку, приймаючи рішення в умовах недостатньої інформації і тому постійно ризикує. Практично всі рішення, прийняті їм в ім'я майбутнього несуть на собі печатку невизначеності. Якщо підприємець неправильно зреагує на сигнал ринку і допустить помилку, ринок автоматично відкине його. Підсумок його діяльності, якщо розглядати через призму загальнодержавних інтересів – оптимальний розподіл (використання) ресурсів.

Таким чином, підприємець вносить у процес виробництва і реалізації товарів і послуг особливий вид людських талантів, (на відміну від труда) який одержав назву підприємницької здатності чи інакше – заповзятливості.

Зміст цього поняття можна розкрити, визначивши 4 взаємозалежні функції підприємця [55].

1. Підприємець бере на себе ініціативу з'єднання ресурсів землі, капіталу й праці в єдиний процес виробництва товару або послуги. Виконуючи роль свічі запалювання й каталізатора, підприємець одночасно є рушійною силою виробництва й посередником, що зводить разом інші ресурси для здійснення процесу, що обіцяє виявитися прибутковою справою.

2. Підприємець бере на себе важке завдання прийняття основних рішень у процесі ведення бізнесу, тобто ті нерутинні рішення, які й визначають курс діяльності підприємства.

3. Підприємець - це новатор, особа, що прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології або навіть нові форми організації бізнесу.

4. Підприємець - це людина, що йде на ризик. Це треба з ретельного вивчення інших трьох його функцій. У капіталістичній системі підприємцеві прибуток не гарантований. Винагородою за витрачені їм або нею час, зусилля й здатності можуть виявитися привабливі прибутки або збитки й зрештою - банкрутство. Коротше кажучи, підприємець ризикує не тільки своїм часом, працею й діловою репутацією, але й вкладеними коштами - своїми власними й своїх компаньйонів або акціонерів.

Заповзятливість, таким чином, виступає в ролі четвертого, специфічного фактора бізнесу, основна роль якого зводиться до усвідомлення і реалізації нової комбінації 3-х інших факторів виробництва.

Специфічність цього фактора виявляється у тому, що на відміну від праці, капіталу і природних ресурсів підприємницька здатність невловима і невимірна [26]. Незважаючи на те, що підприємці на ринку одержують винагороду за свої уміння, ми не можемо говорити про ціну одиниці заповзятливості. Також на відміну від людських ресурсів, що старяться, машин, що зношуються і природних ресурсів, що можуть бути вичерпані, інновації підприємця не витрачаються в міру використання. Якщо ми створили новий продукт чи нову форму бізнесу, то ці знання нам не прийдеться створювати знову, хоча, звичайно, вони можуть бути замінені ще кращими ідеями.

Нерозуміння особливої ролі підприємництва в процесі виробництва і реалізації товарів і послуг – одна із серйозних помилок економічної теорії створеної К. Марксом.

Останній бачив у підприємці лише капіталіста, що вкладав свій капітал у власний бізнес і шляхом заниження оплати праці позбавляв робітників зробленої нібито тільки ними додаткової вартості, тобто експлуатував їх.