2.2. Канали впровадження нововведень

Незалежно від ступеню новизни продукту або рівня технології будь-яке нововведення (особливо це стосується „революційних” або „технологічних”) дозріває та доопрацьовується до фази комерційного використання, тобто промислового виробництва і реалізації через один з наступних трьох каналів: 1) державний сектор; 2) „внутрішнє” підприємництво – або 3) безпосередньо підприємництво.

Одним з каналів комерціалізації результатів взаємодії між суспільною потребою і наукою є держава. Існує навіть спеціальний термін – «передача (трансфер) технології», під яким розуміється впровадження результатів наукових досліджень у виробництво. Держава, як правило, добре справляється з роллю організатора фундаментальних наукових досліджень. Однак, наукові відкриття рідко досягають вигляду комерційного продукту. Частково це пояснюється тим, що результати фундаментальних досліджень рідко мають прикладний характер. Що ж стосується прикладних досліджень, то державні структури, навіть вишукавши необхідні фінансові засоби рідко домагаються комерційного успіху – не вистачає заповзятливості, особливо в області організації промислового виробництва і реалізації нових товарів і послуг. Крім того, заважають бюрократизм і тяганина.

З метою прискорення процесу «передачі технологій» у ряді розвинутих країн ринкової економіки з ініціативи і при участі у фінансуванні органів державної влади, регіонального і місцевого самоврядування в 80-х – 90-х роках ХХ сторіччя стали створювати науково-технологічні парки.

Науково-технологічний парк – це особлива форма інтеграції науки і виробництва на визначеній території (як правило, навколо великого ВНЗ), у рамках якої взаємодіють наукові, проектні, виробничі і навчальні організації, що координують свої зусилля в рішенні складних науково-технічних задач і організації виробництва нових товарів і послуг при активному створенні інфраструктурних організацій і регіональних (місцевих) органів влади.

«Внутрішнє» підприємництво, під яким розуміють підприємництво в рамках існуючих великих підприємств і об'єднань, має кращі можливості інтеграції науки і виробництва. Великі підприємства, як правило, мають у своєму розпорядженні фінансові й інші ресурси, систему маркетингу, включаючи, мережу збуту. У них є все необхідне для комерціалізації нового продукту. Однак, нерідко громіздка неповоротка ієрархічна система управління, яка націлена на короткостроковий прибуток, стає нездоланною перешкодою на шляху нововведень.

Корпорації, що визнають існування цих гальм і необхідність стимулювання інноваційної діяльності, прагнуть культивувати дух підприємництва.

Щоб виправити становище і, водночас, досягти максимальної віддачі від засобів, вкладених в НДДКР, багато крупних корпорацій стали створювати спеціальні відділення – бізнес-інкубатори. Останні надають всебічну підтримку невеликим фірмам, що організують співпрацівники материнської компанії, яки бажають реалізувати власні інноваційні проекти. Надаючи фінансові кошти, приміщення, устаткування під частку в установчому фонді фірми – новачка, бізнес – інкубатор бере на себе значний ступінь ризику. У випадку успішної діяльності фірми – новачка перед нею відкривається можливість або стати відділенням материнської компанії, або вийти з-під її опеки і стати самостійно фірмою. А у випадку невдачі – бізнес-інкубатор може відмовити її співпрацівникам у наданні колишніх або аналогічних робочих місць.

Третім каналом впровадження нововведень є підприємництво як таке, тобто створення під нову ідею нового підприємства. Шлях цей у життєвому плані не найпростіший – у новоспечених підприємців найчастіше немає ні необхідних ділових навичок, ні досвіду маркетингу, ні грошей, та й ідеї їх найчастіше мають потребу в істотній доробці.

І все-таки, незважаючи на всіх цих труднощів найефективніший шлях проходження від ідеї до готового продукту, пропонуємого на ринку – це створення нових підприємств, орієнтованих на випуск нових товарів і послуг.

Відомо, що ідеї створення ПЕОМ, лазерних принтерів, маніпуляторів типу „миша”, графічного інтерфейсу користувача вперше народилися на фірмі Xerox, яка не змогла фінансувати їхню розробку, а фірми, створені спеціально для реалізації цих ідей (напр. Apple Computers i Microsoft) дуже швидко досягли успіхів і нині мають багатомільярдні обороти.

Підприємницька діяльність не тільки забезпечує впровадження досягнень НТП, але й істотно впливає на економічну ситуацію в регіоні і країні в цілому – збільшуючи ВВП і створюючи нові робочі місця.