Як інститут соціального контролю

Деякі функції соціального контролю, що притаманні системі охорони здоров'я, в соціологічному плані очевидні. Це:

• Легітимізація статусу хворого і його документальне закріплення у вигляді

лікарняних листів, довідок, свідоцтв про інвалідність.

• Державний контроль над потенційно шкідливими для здоров'я

населення чинниками у сферах виховання та освіти, харчування, розселення,

промислового виробництва, лікування захворювань.

• Превентивні та корекційні заходи щодо душевнохворих, що

демонструють соціально небезпечну (антисоціальна) девіантну

поведінку (госпіталізація, диспансерне динамічне спостереження, лікування

психотропними препаратами).

Однак система охорони здоров'я виконує і ряд неочевидних функцій соціального контролю (так званий «м'який контроль»).

Підтримка соціальної диференціації здоров'я в суспільстві. Зміст

цієї функції визначається неоднаковою доступністю професійної

медичної допомоги представникам різних соціальних класів. Будь-які

відомі системи організації медичної допомоги, включаючи соціалістичну,

надають більш своєчасну, якісну та кваліфіковану допомогу представникам вищих соціальних класів, порівняно з представниками нижчих класів.

Впровадження в суспільну свідомість професійних медичних уявлень.

Засвоєні населенням, такі уявлення впливають на поведінку людей

в основних сферах їх життєдіяльності. Прикладами можуть служити раціональне харчування, використання контрацептивів для обмеження народжуваності проведення дозвілля - активний відпочинок, застосування непрописаних психотропних засобів і т.п. Важливо підкреслити, що система охорони здоров'я часто надає не тільки інформацію, а й технології зміни соціальної поведінки

(Наприклад, навчання релаксаційним технікам).

«Етикетування» особистості в результаті постановки медичного діагнозу.

Постановка медичного діагнозу «етикетуються» особистість,визначаючи реакції на неї з боку соціального оточення. Всі поведінкові прояви

людини трактуються як ознаки захворювання і ведуть до посилення соціальної реакції на девіантну поведінку у вигляді репресивних заходів. Так формується «Девіантна кар'єра», в результаті якої у разі психіатричного діагнозу людина стає хронічним душевнохворим (Шефф). Закономірності

«Девіантної кар'єри» виявлено і в формуванні кримінальної поведінки

- Рецидивізму (Лемерт), тільки тут «етикетуються» функції виконує

правоохоронна система, що встановлює статтю, по якій призначається покарання.