Фактори фізичного здоров'я

До основних факторів фізичного здоров'я людини відносяться:

1) рівень фізичного розвитку,

2) рівень фізичної підготовленості,

3) рівень функціональної підготовленості організму до виконання фізичних навантажень,

4) рівень та здатність до мобілізації адаптаційних резервів організму, що забезпечують його пристосування до впливу різних факторів середовища проживання.

Цілком очевидно, що фізичне здоров'я обумовлює життєздатність організму індивіда.

Фізичний розвиток - це біологічний процес становлення та зміни

природних морфологічних (від грец. morphe - форма) і функціональних (від nar.functio - виконання, здійснення, здійснення) властивостей організму людини протягом його життя (зростання, Маса тіла, окружність грудної клітки, життєва ємність легенів, максимальне споживання кисню, сила, швидкість, витривалість, гнучкість, спритність та ін.)

Фізичний розвиток керовано. За допомогою підібраних і організованих відповідним чином заходів з використанням фізичних вправ, різних видів спорту, раціонального харчування, режиму праці та відпочинку і т. д. можна в широкому діапазоні змінювати в необхідному напрямку наведені вище показники фізичного розвитку.

Фізичний розвиток певною мірою зумовлюється законами спадковості,

які повинні враховуватися як фактори, що сприяють або, навпаки,

перешкоджають фізичного вдосконалення людини.

Процес фізичного розвитку підпорядковується також закону вікової ступінчатості. Втручатися в цей процес з метою управління можливо лише на основі врахування особливостей і можливостей людського організму в різні вікові періоди: становлення і росту, найвищого розвитку форм і функцій організму, старіння.

Процес фізичного розвитку підпорядковується закону єдності організму та середовища і, отже, суттєвим чином залежить від умов життя людини.

Відоме вплив на фізичний розвиток робить і географічне середовище.

Ці закони визначають вибір засобів і методів фізичного виховання.

Фізичний розвиток, як вже зазначалося вище, тісно пов'язане зі здоров'ям

людини.Здоров'я виступає як провідний чинник, який визначає не тільки

гармонійний розвиток молодої людини, а й успішність освоєння професії,

плідність його майбутньої професійної діяльності, що становить загальне життєве благополуччя.

Фізична підготовленість - зовнішній прояв рівня фізичної

активності: рівня розвитку фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості,

гнучкості, спритності) і ступеня володіння руховими вміннями та навичками, необхідними для успішного здійснення певного роду діяльності

людини (професійну працю, військова служба, спорт і т. д.).

Той чи інший рівень фізичної підготовленості досягається в результаті

фізичного тренування, званої фізичною підготовкою.

Фізична підготовка і її результат - фізична підготовленість - можуть

носити як загальний характер (загальна фізична підготовка або підготовленість - ОФП), так і спрямований на певний вид діяльності (спеціальна фізична підготовка або підготовленість).

Загальна фізична підготовка спрямована на досягнення певного рівня

розвитку основних фізичних якостей, на оволодіння життєво необхідними вміннями і навичками і є однією з основних складових процесу

фізичного виховання.

На основі загальної фізичної підготовленості будується спеціальна фізична

підготовка, зокрема спортивна та професійно-прикладна фізична

підготовка (ППФП), - не менш важливі складові процесу фізичного

виховання.

Спортивна фізична підготовка спрямована на цілеспрямований розвиток

тих фізичних якостей і вдосконалення тих рухових вмінь і навичок,

які забезпечують успіх у певному виді спорту.

Професійно-прикладна фізична підготовка забезпечує розвиток і

вдосконалення професійно важливих фізичних і психофізіологічних

якостей, а також підвищення загальної та неспецифічної стійкості організму

до умов несприятливого середовища. В арсеналі фізкультурної та спортивної

діяльності накопичено достатньо ефективних засобів, що розвивають фізичні

і психічні якості та властивості особистості, необхідні для високопрофесійної

праці. Досвід освоєння різноманітних умінь і навичок та

зміцнення здоров'я в процесі фізичного виховання прискорює оволодіння

трудовими руховими навичками, підвищує опірність організму

до несприятливих факторів професійної діяльності. Не менш важливим

в процесі ППФП є і оволодіння рекреаційними (фізкультурні паузи,

активний відпочинок, рухливі ігри, психорегуляція) і реабілітаційними

(Лікувальна фізкультура, використання природних сил природи) засобами

фізичної культури, що дозволяють відновлювати працездатність і боротися

з професійними захворюваннями.

Фізична непідготовленість не тільки знижує ефективність праці, але

може призвести і до втрати здоров'я, без якого навіть прекрасна професійна

підготовленість виявляється незатребуваною. Тому ППФП -

важлива складова загальної готовності фахівця до високопродуктивної

праці, і в масштабах суспільства може дати великий економічний ефект.

Функціональна підготовленість організму до фізичного навантаження. Зовнішні прояви фізичної підготовленості людини забезпечуються діяльністю (Функціонуванням) кістково-м'язової, дихальної, серцево-судинної, нервової та інших систем організму. При цьому організм в цілому виконує певну роботу, витрачаючи ту чи іншу енергію, і відчуває

відповідне фізичне навантаження. Стан систем організму, їх реакція

на випробувальне фізичне навантаження визначають функціональну підготовленість (Пристосованість) організму до фізичного навантаження.

Функціональну підготовленість окремої системи організму оцінюють

за допомогою так званих функціональних проб, основне завдання яких полягає у перевірці функцій (діяльності) системи з урахуванням її реакції на

вплив певного, дозованого фізичного навантаження на організм.

У процесі раціонального фізичного тренування, з одного боку, підвищується

рівень функціональних резервів організму, а з іншого - економізація їх

використання.