6. Удосконалення митного права.

Удосконалення митного права — це процес перманентний. Із прийняттям нового МК митне законодавство України здобуло більш стабільну основу. Якщо не буде мінятися економічна основа суспільства, то у своєму стратегічному спрямуванні воно визначено на довгий час. Але не виключено, що у тактичному плані виникне необхідність коригувати засоби зовнішньоекономічної політики. Це можливо зі вступом України у митні союзи, запровадження євро-режимів, захисту свого внутрішнього ринку тощо.

Роль митного механізму у залученні іноземних інвестицій та інтенсифікації міжнародних контактів визначальна. Труднощі митного оформлення іноземних інвестицій та вивезення отриманого від них прибутку здатні перекреслити інвестиційну політику щодо іноземних інвестицій. Міжнародні договори в галузі митної справи і національних законів повинні взаємо кореспондуватися. Митне право як система норм повинно сприяти міжнародному економічному й гуманітарному співробітництву і по можливості бути уніфікованим. У той же час повинні захищатися громадяни своєї країни як споживачі проти ввезення низькоякісних товарів, і власний товаровиробник зокрема.

Перш за все удосконалення вимагає система митного права. Питання про систему митного права є суперечливим, оскільки воно «складено» з норм різної галузевої приналежності. Сукупність правових норм, які опосередковують формування й здійснення митної політики, а також набір форм і методів її здійснення, порядок використання митними органами інструментів митного регулювання й утворять систему митного права.

Взаємозалежні і взаємозумовлені сукупності митно-правових норм, що регулюють визначені однорідні групи суспільних відносин, які виникають між митними органами й особами з приводу переміщення останніми товарів й транспортних засобів через митний кордон, є інститутами митного права.

Порядок розташування цих інститутів усередині митного права як комплексної галузі визначається їхнім положенням у МК України, тобто його внутрішньою структурою. Митний кодекс визначає як загальний напрям розвитку митного права, так і його цілісність, внутрішню погодженість і систематичність суворо відповідно до митної політики й засобів її реалізації (митні процедури). Завдання розвитку митної політики можуть зажадати внесення в систему митного права нових інститутів, зміни змісту існуючих у міру рішення конкретних завдань митної справи в даний період. Наприклад, у митних кодексах багатьох країн немає багатьох нині існуючих інститутів митного права — сукупності норм про митні режими та їх види, про ТН ЗЕД, про валютний контроль, про митну статистику, про інформування, консультування і попередні рішення і т.д.

Але ще раз підкреслюємо, у найближчий час революційних змін митного законодавства України не передбачається.

7. Митно-правові відносини.

Поняття митні відносини охоплює сукупність економічних, організаційно-правових і психоетичних відносин при регулюванні зовнішньоторговельної діяльності, заснованих на принципах і напрямах митної політики. За своїм змістом ці відносини є в більшій мірі економічними, а за формою — юридичними.

Як відносини митного права вони є суспільними відносинами, що врегульовані нормами митного права, учасники яких є носіями прав і юридичних обов'язків.

За своєю функціональністю митні правовідносини є регулятивними та охоронними. За галузевою приналежністю вони — адміністративно-правові. В той же час при зберіганні на митному складі виникають звичайні цивільно-правові відносини.

За напрямами правового регулювання ці відносини є організаційні і здебільшого управлінські. Звідси ми можемо виділити два рівні управлінських відносин:

— внутрішні, що виникають з приводу управління митною системою України, і зокрема відносини між окремими ланками цієї" системи;

— зовнішні, що виникають при здійсненні митної справи. Здебільшого вони виникають між державою в особі митних органів і особами, що переміщають через митний кордон України товари.

Зовнішні відносини виникають при взаємодії митних органів різних країн. Можна виділити відносини матеріального змісту і процесуального. До останніх належать відносини, що виникають у процесі провадження про порушення митного законодавства. Як і інші відносини, вони мають свою структуру: об'єкт, суб'єкти й зміст. Об'єкт митних правовідносин складають організаційні заходи щодо митного оформлення і митного контролю. Разом із тим як об'єкт митного регулювання виступає і речі. Вони наділені спеціальним митним режимом, який впливають на особливості переміщення їх через митний кордон.

Суб'єктами цих відносин, з одного боку, виступають митні органи, а з другого — фізичні і юридичні особи, що перетинають митний кордон і переміщують через нього товари, предмети і транспортні засоби. Ці суб'єкти є загальними і спеціальними. До спеціальних суб'єктів слід віднести тих, які мають дипломатичний імунітет і не підлягають повному митному контролю.

Зміст митних відносин складають суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх суб'єктів. Суб'єктивне право — міра дозволеної поведінки, яка гарантується державою, а юридичні обов'язки — вид і міра зобов'язаної поведінки суб'єкта митних правовідносин. Ці обов'язки, як правило, детально встановлені нормами митного права.

Слід зазначити, що в літературі вказується чотириланкова структура митних правовідносин. Четвертим елементом указується сама норма права. Якщо ж бути послідовним, то до структури митних правовідносин варто віднести і юридичні факти як підставу їх виникнення (п'ятиланкова теорія правовідносин).