- •Хромосомні хвороби.
- •Мультифакторіальні хвороби.
- •Природжені вади розвитку, їх причини, механізм виникнення.
- •Роль середнього медичного працівника в профілактиці тератогенезу.
- •VI. Зміст лекційного матеріалу.
- •Автосомно – домінантні хвороби.
- •Синдром Марфана (арахнодактилія).
- •Хондродистрофія (карликовість).
- •М’язові дистрофії (міопатії).
- •Ензимопатії.
- •Автосомно – рецесивні хвороби.
- •Порушення амінокислотного обміну.
- •Порушення вуглеводного обміну.
- •Порушення ліпідного обміну.
- •Порушення обміну металів.
- •Порушення обміну стероїдних гормонів.
- •Порушення обміну солей (іонів).
Порушення обміну стероїдних гормонів.
Адреногенітальний синдром (АГС).
Це група гетерогенних захворювань, зумовлених генетичними дефектами метаболізму аерогенних гормонів, що належить до спадкових дефектів обміну стероїдів. Описано 5 форм цієї патології. Захворювання починається в період внутрішньоутробного розвитку.
Адрогенітальний синдром може бути з втратою солі або без неї. АГС з втратою солі проявляється блюванням, дегідратацією, тахікардією, гіпонатріємією, гіперкаліємією. У сечі підвищується рівень 17-кетостеролїдів і приегнантріолу.
У новонароджених дівчаток спостерігається: маскулінізація зовнішніх статевих органів, гіперпігментація, зниження рівня статевого хроматину при каріотипі 46,ХХ. Без специфічного лікування вторинний статевий розвиток не наступає.
У хлопчиків першим клінічним симптомом є передчасний статевий розвиток, низький зріст. У хлопчиків спостерігається пігментація калитки, розвивається артеріальна гіпертензія. Внутрішні статеві органи формуються правильно. В сечі підвищується рівень 17-оксикортикостероїдів і 17-гідрокортикостероїдів, у крові знижується рівень кортизону і альдостерону.
Лікування проводять гормонами. Хворий постійно повинен перебувати під контролем ендокринолога.
Гіпофізарна карликовість ( пангіпопітуїтарна карликовість).
Пов’язана з недостатністю всіх тропних гормонів гіпофіза і проявляється пропорційною затримкою росту, зниженням тиреотропної та адренокортикотропної функцій. Можлива повна затримка росту, відсутність статевого дозрівання, прояви різних ступіней розумової відсталості.
Порушення обміну солей (іонів).
Муковісцидоз (фіброзний кістоз).
Частота: 1 : 2000
Тип успадкування: автосомно – рецесивний.
Спадкова хвороба, що зумовлена мутацією в гені трансмембранного регуляторного білка, який відповідає за транспорт натрію, хлору та води крізь мембрани клітин. Це в свою чергу призводить до зміни фізико – хімічних властивостей слизу екзокринних залоз
( підшлункової, слинних, слізних, потових та інших). Секрет залоз стає надзвичайно в’язким, густим, призводить до обтурації вивідних протоків (закупорки), застійних явищ, фіброзу і склерозу в залозах та органах. За цих умов різко порушується сольовий обмін унаслідок надмірного потовиділення («солона дитина», «гіркі сльози»), внаслідок підвищення концентрації натрію та хлору в поті, нігтях та волоссі. Розрізняють три форми захворювання де переважають певні симптоми:
Бронхолегенева форма.
Кишкова форма.
Змішана форма.
Вроджена – меконіальний ілеус новонароджених (повна кишкова непрохідність новонароджених).
Бронхолегенева форма. Характерний поступовий розвиток, на 2 – 3 місяці життя з’являється бронхіт. У подальшому він має більш тривалий перебіг, погано піддається антибактеріальній терапії. В подальшому розвиваються хронічні пневмонії з постійним кашлем, задишкою тому, що в дихальних шляхах постійні застійні явища, внаслідок утворення пробок з густого в’язкого слизу. Розвивається емфізема легенів, бронхоектатична хвороба. Ця форма є причиною високої смертності серед хворих дітей на муковісцидоз першого року життя. Лікування: періодична антибактеріальна терапія, вітаміни, відхаркуючи засоби та засоби, що розріджують слиз (бронхолітичні), ферменти, курортне лікування.
Кишкова форма. Зумовлена патологічними змінами, що відбуваються в підшлунковій залозі, в її вивідних протоках, в жовчовивідних протоках. Зміни обумовлені утворенням в’язкого секрету залози, що закупорює вивідні протоки, зумовлює розвиток застійних явищ в залозі та переродженням залозистої тканини підшлункової залози в сполучну (розвивається фіброз) . Секрет підшлункової залози не потрапляє в нормальній кількості для травлення в 12-палу кишку. Ферментативне травлення порушується, в кишечнику внаслідок відсутності нормальних процесів травлення розвиваються розлади травлення (гнильні процеси, процеси бродіння, здуття живота, поява рясних жирних, дьогтьоподібних випорожнень світло – жовтого або сірого кольору). Розвивається біліарний цироз печінки, гіпотрофія, анемія. Лікування: великі дози панкреатину, вітаміни, йодистий калій для зменшення в’язкості секрету. Лікування не блокує розвиток патологічних змін в підшлунковій залозі.
Меконіальний ілеус. Зустрічається в 10 – 20% новонароджених з муковісцидозом. За цих умов розвивається картина кишкової непрохідності: блювання з домішками жовчі, невід ходження мезонію, збільшення живота. Найзагрозливіше ускладнення – меконієвий перитоніт.
Змішана форма. Симптоми легеневих та кишкових розладів можуть виявлятись майже одночасно. Прогноз несприятливий.
Діагностика: в наш час добре налагоджена молекулярно – генетична діагностика методом полімеразної ланцюгової реакції (ДНК-діагностика) муковісцидозу у плода та на гетерозиготне носійство. Матеріал отримують у різні періоди вагітності: І триместр вагітності – шляхом біопсії хоріону, ІІ триместр – шляхом амніоцентезу , ІІІ триместр – шляхом кордоцентезу.
В постнатальному періоді для діагностики використовують тест на виявлення високої концентрації хлоридів у потовій рідині й відсутності панкреатичних ферментів у дуоденальному вмісті.
Х - зчеплені домінантні хвороби.
Вітамін D – резистентний рахіт (гіпофосфатемія) – рахіт, який не піддається лікуванню вітаміном D. Гіпофасфатемію можна виявити відразу після народження, а ознаки рахіту з’являються в кінці першого – на початку другого року життя, коли діти починають ходити. Найбільш вираженими ознаками є зміни нижніх кінцівок – викривлення довгих трубчатих кісток, поява качиної ходи. Характерний низький ріст, обмеження рухомості у суглобах, доліхоцефалія (видовжений череп), дисплазія (затримка росту нігтів). У жінок скелетні порушення менш виражені. У крові підвищений рівень лужної фосфатази, рівень кальція в нормі. Захворювання обумовлене зниженням реабсорбції фосфатів в канальцях нирок.
Успадкування: ХД - тип з 100% пенетрантністю
Лікування: полягає в тривалому застосуванні великих доз кальциферолу, при цьому слід контролювати співвідношення кальцію та фосфатів в крові. Добрий ефект дають 1,25-дигідроксикальцеферол і тахістерол, що поліпшують всмоктування кальцію в кишках, а також пиття мінеральної води, котра містить неорганічні фосфати.
Х – зчеплені рецесивні хвороби.
Міопатія Дюшенна – спадкова нервово – м’язова прогресуюча хвороба, що проявляється враженням м’язових структур та їх нервових елементів. Дитина стає малорухливою, не бере участі в забавах; у віці 3 – 5 років важко піднімається сходами, протягом наступних 5 – 10 років повністю втрачає здатність рухатися. Розвивається псевдо гіпертрофія м’язів гомілок внаслідок заміщення м’язових структур сполучною тканиною, страждають серцеві м’язи. У сироватці крові вже на початку клінічних проявів хвороби зростає рівень активності креатинкінази та креатинфосфокінази. Це вторинна біохімічна ознака , яка свідчить про порушення мембран м’язових клітин.
Можлива ДНК – діагностика та пренатальна діагностика.
Міопатія Беккера - відрізняється від попередньої форми клінічними проявами у віці 20 – 30 років, подовженим доброякісним перебігом ( без втрати рухомості та ураження серцевих м’язів). Псевдодистрофія виражена менше, ніж при міопатії Дюшенна. Міопатії Дюшенна і Беккера – це різні алель ні форми генетичної патології.
Лікування: має симптоматичний характер, скеровується на покращення трофіки м’язів (комплекси амінокислот, АТФ, вітаміни групи В та Є, антихолінестеразні препарати, гемотрасфузії, місцева стимулююча терапія) .
Гемофілія – це результат генетичних вад білків, причетних до каскадного процесу коагуляції (наслідком є не згортання крові) На даний час визначені 10 спадкових дефектів, котрі призводять до порушення зсідання крові.
Найчастіше трапляються:
Гемофілія А (дефектний фактор VIII); мутація зустрічається з частотою
1 : 100 00
Гемофілія В (дефектний фактор IX), 1 : 100 000 ( у 10 разів рідше)
Обидва гени розташовані в Х – хромосомі і успадковуються рецесивно зчеплено з Х – хромосомою. Гемофілія відома здавен, ще до нашої ери знайдені відображення про неї в записах Талмуду, де йшлося про небезпеку обрізання у хлопчиків, чиї старші брати й дядьки по матері страждали на кровоточивість.
Класична гемофілія (типу А) характеризується кровотечами, крововиливами в колінні, ліктьові, гомілкові суглоби, що призводять до їх тугорухомості та деформації. У важких випадках у хлопчиків відразу проявляється кровотеча з пупкового канатику.
Гемофілія В схожа на описану вище. Подовжений час зсідання крові.
Дальтонізм – колірна сліпота, порушення сприймання кольорів та їх відтінків червоного, синього та зеленого кольорів. Принципи успадкування такі самі як і при гемофілії.
