VI. Зміст лекційного матеріалу:

Спадкові хвороби - це хвороби, які зумовлені геномними, хромосомними чи генними мутаціями. Необхідно розрізняти терміни: спадкові, уроджені та сімейні хвороби.

Уроджені – усі хвороби, які наявні вже при народжені дитини, а обумовлені вони можуть бути як спадковими так і не спадковими факторами.

Сімейні – усі хвороби (спадкові і неспадкові) , які зустрічаються в членів однієї сімї. Не спадкові сімейні хвороби виникають під впливом однакового шкідливого фактора, який діє в цій сім`ї.

Розрізняють генетичну та клінічну класифікацію спадкових хвороб. В основу генетичної класифікації покладений етіологічний принцип, а саме6 тип мутації та характер взаємодії з середовищем. Всю спадкову патологію можна поділити на п’ять груп:

1. генні хвороби;

2. хромосомні хвороби;

3. мультифакторіальні , або хвороби із спадковою схильністю;

4. генетичні хвороби соматичних клітин;

5. хвороби генетичної несумісності матері та плода.

Спадкова патологія настільки різноманітна, що зустрічається в практиці медика будь-якої спеціальності. Відповідно до медичних спеціальностей існує клінічна класифікація спадкових хвороб. В її системі лежить системний і органний принцип. Розрізняють:

• спадкові хвороби нервової системи;

• спадкові хвороби внутрішніх органів;

• спадкові хвороби шкіри;

• спадкові хвороби очей;

• спадкові хвороби опорно – рухового апарату та інші.

Як правило дуже мало спадкових хвороб при яких уражається одна система. Більшість із них, як правило. викликають генералізовані ушкодження тканин та органів і проявляються у вигляді синдромів.

Хромосомні хвороби.

Хромосомні хвороби – спадкові хвороби, зумовлені хромосомними (зміна структури хромосом) і геномними мутаціями (зміна числа хромосом).

Хромосомні хвороби не успадковуються потомством і зустрічаються в сім’ях як спорадичні випадки. Вони виникають заново внаслідок мутацій в гаметах одного із здорових батьків або в зиготі на перших стадіях дроблення.

Якщо мутація виникла в гаметах – це повна форма хвороби, якщо на стадії дроблення зиготи – мозаїчна форма хвороби.

Хромосомні мутації охоплюють значний об’єм генетичного матеріалу і характеризуються множинними ураженнями. Це проявляється в двох варіантах – летальності і природжених вадах розвитку. Саме вони спричинюють близько 45% випадків загибелі плода після імплантації і 60-70% - 2 - 4-тижневих викиднів. Для діагностики хромосомних хвороб застосовують цитогенетичний метод. Хромосомні аномалії зустрічаються в 1% новонароджених. Вони є причиною 45 – 50% множинних природжених вад, близько 36% випадків глибокої розумової відсталості, 50% аменорей, 10% безплідність у чоловіків.

Хромосомні хвороби поділяються на:

1. Хромосомні хвороби пов’язані із зміною кількості статевих хромосом:

• Синдром Шерешевського –Тернера;

• Синдром Клайнфельтера;

• Синдром Трисомії –Х;

• Синдром Дисомії -У.

2. Хромосомні хвороби пов’язані із зміною кількості автосом:

• Синдром Дауна;

• Синдром Патау;

• Синдром Едварда.

3. Хромосомні хвороби пов’язані із зміною структури хромосом:

• Синдром «Котячого крику»;

• Синдром Прадер – Віллі.

Основна причина виникнення хромосомних хвороб – нерозходження хромосом у мейозі. Розрізняють наступні види геномних мутацій: поліплоїдію, гаплоїдію, анеуплодію. У людини гаплоїдія і поліплоїдія несумісні з життям. У клініці зустрічаються лише анеуплодії: трисомії, рідше тетра- і пентасомії, один варіант моносемії (ХО), нулісомія несумісна з життям.

Цитогенетичні дослідження спонтанних абортусів показують, що більша половина випадків серед аномальних каріотипів припадає трисомію ( у першу чергу 9. 15, 16. 18, 21, 22 пари хромосом), близько 20% - на моносемію (найчастіше ХО). Трисомії деяких автосом (1, 5, 6, 11, 19) зустрічаються рідко навіть в елімінованих ембріонів і плодів, що свідчать про велике значення цих хромосом.

Мультифакторіальні хвороби.

Мультифакторіальні хвороби , або хвороби із спадковою схильністю, обумовлені комбінацією генетичних і негенетичних факторів(факторів зовнішнього середовища). Для реалізації мультифакторіальних хвороб необхідна взаємодія відповідної генетичної конституції індивіда та комплексу факторів зовнішнього середовища, які відіграють роль пускових моментів у формуванні патології. До таких захворювань відносяться: гіпертонічна хвороба, епілепсія, подагра, виразкова хвороба шлунка і 12- палої кишки, цироз печінки, цукровий діабет, бронхіальна астма, туберкульоз, псоріаз, шизофренія та інше.

Характерні ознаки мультифакторіальних хвороб:

1. великий поліморфізм клінічних форм та індивідуальних проявів;

2. висока частота в популяції ( на цукровий діабет страждає 5% людей земної кулі, на алергічні захворювання – понад 10%, на шизофренію – 1%, на гіпертонію – близько 30%);

3. невідповідність успадкування законам Менделя;

4. різний вік хворих.

По спадковості передається схильність до певного захворювання. Для деяких клінічних форм роль спадкового (сімейного) фактору є вирішальною. Чим ближча ступінь спорідненості з хворим у родичів, тим більша імовірність народження в них хворої дитини. У ряді випадків спостерігається неоднакова частота патології залежно від статі. Наприклад: уроджена дисплазія кульшового суглобу частіша зустрічається в дівчаток, а пілоростеноз – у хлопчиків. Оскільки хвороби із спадковою схильністю визначаються поєднанням спадкових і зовнішніх факторів, їх відносять до захворювань з пенетрантністю, яка в значній мірі залежна від умов зовнішнього середовища. Змінюючи умови середовища, можна значно змінити прояв таких хвороб і навіть попередити їх.