Пізні зміни у трупі

.

До пізніх змін у трупі відносять: гниття, трупну емфізему, муміфікацію, жировіск, торф'яне здубління, автоліз, трупне тління.

Із згасанням життєдіяльності організму ферменти активізуються і викликають посмертний автоліз. Розвиток автолізу залежить від ряду факторів: підвищення температури довкілля прискорює процес, зниження, навпаки, загальмовує; при наявності великої кількості жиру підшкірної клітковини внутрішні органи розкладаються швидше, ніж у виснажених і дрібних тварин.

Найбільш виражений автоліз у підшлунковій залозі, передшлунках, менш - у печінці, нирках, серці, скелетній мускулатурі.

Слизова оболонка стравоходу, передшлунків при автолізі відділяється шарами, шматочками, які прилипають до кормових мас.

Автоліз у печінці, нирках, серці проявляється при зерни­стій дистрофії, органи мають відповідний цьому стану вигляд.

Явище автолізу слід відрізняти від зажиттєвих змін, які характеризуються реактивними явищами (судинними, запальними явищами, деяким збільшенням органу).

Ознаки автолізу: гнильний запах, позеленіння шкіри і внутрішніх органів, утворення газів (здуття шлунково-кишкового тракту, здуття трупа, трупна емфізема); можливі позажиттєві розриви органів, наприклад, шлунку, діафрагми. Експерту необхідно провести диференціювання автолізу від зажиттєвих змін, наприклад, від газової тимпанії, розширення шлунка і його розриву. Зажиттєве здуття характеризується перерозподілом крові в органах, при цьому особливо показовим є анемічність печінки, органів грудної порожнини, голови. Інші органи можуть бути, навпаки, гіперемійовані, в цьому випадку права половина серця розтягнута. При зажит­тєвих розривах краї нерівні, набряклі, просочені кров'ю.

Муміфікація трупа залежить від характеру ґрунту, вентиляції примїщершя, сухості і температури повітря, вгодованості тварини, її віку та Інших факторів. Коли процеси гниття закінчуються, труп муміфікується.

Жировіск утворюється, коли труп потрапляє у холодний або вологий глинистий грунт. Тоді гниття закінчується, а м'які тканини перетворюються на жировіск, при цьому жири,

65

розкладаючись, поєднуються з солями, утворюючи тверді та нерозчинні мила - суцільна однорідна аморфна маса сіро-жовтого кольору.

Торф'яне дублення утворюється, коли трупи потрапляють у торф'яний ґрунт, болото. Починається процес дублення, ущільнення, труп набуває темно-коричневого забарвлення.' Внутрішні органи при цьому зменшуються, кістки стають м^якими.

ОЦІНКА ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИХ ЗАХОДІВ ПРИ ПОХОВАННІ І УТИЛІЗАЦІЇ ТРУПІВ

Необхідними умовами для виникнення після смерті організму розкладання тварин є наявність кисню і води, присутність аеробних мікроорганізмів, відповідна температура і абсорбція (газоподібних і рідинних) продуктів посмертної декомпозиції.

Кращим середовищем для розкладання органічних речовин є ґрунт, який має певні властивості і фізичний склад. в якому можуть здійснюватися окислювальні процеси розкладу, що називаються тлінням. Стійкі органічні тканини організму (сухожилля, шкіра, волосся, хрящі тощо) перетворюються в вуглекислу воду, азотну кислоту і інші речовини. М'які тканини організму розкладаються з утворенням проміжних хімічних сполук, на високомолекулярні комплекси, потім на простіші сполучення, які, в свою чергу, знову поглинають кисень. Внаслідок цих процесів, що одночасно проходять, утворюються вуглеводні і сполучення амоніаку, а також гумосовидні речовини, що завершують розклад скелету.

Можна припустити, що швидке, приблизно за 6 тижнів, гниття тканин нейтралізує мікроорганізми збудників хвороб, які, можливо, були в трупі. Експерт це повинен пам'ятати при призначенні ексгумації трупа.

ПОШКОДЖЕННЯ ТРУПІВ ТВАРИНАМИ, ПТАХАМИ, КОМАХАМИ

Експерту слід враховувати, що пошкодження трупів тваринами, птахами і т.п. в ряді випадків схожі з пошкодженнями від різних знарядь, а також з нанесенням іншими тваринами за життя. Так. рана, заподіяна трупу

66

ґавами, може нагадувати колото-різану. Пошкодження трупа гризунами, хижаками легко розпізнається по наявності фестончастих країв рани, а також по слідах зубів тварини, які лишаються на кістках, можливо, і на м'яких тканинах.

Значного руйнування трупам завдають комахи і їх личин­ки. Невдовзі після смерті, в теплий період року, навколо очей, у отворах носа, у роті, у ранах можна бачити значну кількість яєць мухи. Через добу з яєць утворюються личинки, які відразу починають поїдати м'які тканини, проникають у тіло. Протягом півтора-двох тижнів виникають лялечки.

Критерії давнини смерті.

На трупі тільки яйця мух - після смерті пройшло близько доби; одночасно з яйцями є й личинки - минуло більше доби; личинок багато - минуло 3-5 діб і більше; серед черв'яків зустрічаються і лялечки - минуло близько тижня (дані при температурі навколишнього середовища +15...+20°С). При інших температурах строки скорочуються або подовжуються. Через два тижні після смерті тварини утворюються мухи. Біологічний цикл розвитку кімнатної мухи при температурі +15.. .+20°С складає три-чотири тижні.

Мурашки пошкоджують м'які тканини аж до повного їх знищення. Проте визначення часу смерті по трупній ентомофауні дуже орієнтовне.

У воді м'які тканини, трупи можуть пошкоджуватися деякими рибами, ракоподібними, що їх поїдають.

ХАРАКТЕРИСТИКА ШКІР, ЗНЯТИХ З ТВАРИН, ЯКІ ЗАГИНУЛИ

"Пала" шкіра відрізняється від "різаної" значним вмістом крові у судинах. Експерт повинен враховувати, що при смерті від внутрішнього або зовнішнього крововиливу шкіра мало чим відрізняється від шкіри вимушено забитих тварин. При огляді шкіри з внутрішньої сторони відзначається гіпостаз.

У випадках, коли шкіра знімається не з свіжих трупів, виявляються порізи, залишки м'язів, жиру. Експерт повинен мати на увазі і те, що зняття шкіри виконується не спеціалістами і за межами забійних пунктів (біля скотомогильників).

При необережному пересуванні трупа утворюються ділянки без шерсті на його бокових частинах, в ділянці спини, відсутні сліди зажиттєвого забою тварин.

67

боковий контакт з Грунтом, що забезпечує "нормальну" мінералізацію. У противному разі поверхневий шар грунту надимається під дією сонячного тепла. При похованні трупа в пластиковому мішку (або в іншому матеріалі, що не піддається саморозпаду) розкладання може уповільнюватися.

Експерту необхідно знати, що ні поховання, ні кремація, або переробка на м'ясо-кісткове борошно не в змозі усунути радіоактивне зараження органічної речовини.

М'ясо-кісткове борошно може утримувати залишки пестицидів і, можливо, антибіотиків.

Однак характер зернистої, жирової дистрофії уже не можна встановити, з труднощами визначається гіперемія. Тривалий час вдається визначити такі процеси, як запалення, гіаліноз,, цироз. Кістки зберігаються роками. Тривалий час в трупах зберігаються мінеральні отрути, сполуки фтору, миш'яку, ртуті.

Слідчий впорядковує протокол ексгумації, а експерт -висновок судово-ветеринарного дослідження ексгумованого трупа. При підозрі на отруєння беруть рештки трупа, землі з-під нього для хімічного дослідження. При дослідженні ексгумованих трупів необхідно зберігати матеріали, як докази. М'які тканини слід фіксувати в 10%-ному розчині формаліну, сторонні речі - з ушкодженими тканинами.

ДОКУМЕНТАЦІЯ РОЗТИНУ ТРУПА

Акт розтину трупа складається з трьох частин: вступу (вступної частини), опису та висновку.

Вступ. У цій частині записують відповіді на такі питання:

• Хто здійснює розтин?

• Хто присутній при розтині?

• Час і місце розгину. При якому освітленні здійснювався розтин?

• Підстава, розпорядження, постанова для розтину.

• Вид тварини, його характеристика.

• Попередні дані і хід розтину.

Описова частина містить докладне висвітлення всіх виявлених . фактичних даних. Необхідно провести ідентифікацію даних супровідної з фактичними даними цри огляді трупа. Потім проводиться опис зовнішнього огляду, а

70

і-після «стану внутрішніх орігагіїв. Описуються як зажиттєві, ;так і посмертні зміни, при цЬНму .'уникають використання спеціальної ' термінології, слів" «в нормі», «без змін», визначення діагнозу.

Заключна частина складається з патологоанатомічного діагнозу, висновку про причину смерті (вимушеного забою). У випадках, коли необхідно проведення лабораторних досліджень, указується, який матеріал відібрано, на що він повинен бути досліджений і куди відправлений. У висновку повинно бути виділене основне захворювання, ускладнене та супутнє. .!••'•'

Основним захворюванням є хвороба, яка безпосередньо або через ускладнення, тісно з ним пов'язані, призвела до загибелі тварини. щ,\

Конкуруючими називають дві або більше знайдених хвороби, кожна з яких окремо могла бути причиною смерті.

Супутніми називають такі хвороби, які тільки у сукупності можуть бути причиною загибелі тварини.

Фоновою називають таку хворобу, яка мала важливе значення в патогенезі основного захворювання і відіграла якусь роль в несприятливому закінченні хвороби. Крім цього, може бути вказана безпосередня причина смерті, якщо вона не співпадає з основним захворюванням, але витікає з нього (наприклад, основне захворювання - хвороба Марека, але смерть настала від крововиливу в грудо-черевну порожнину курки внаслідок розриву печінки).

Висновок судово-ветеринарного експерта викладається за схемою: "На підставі проведеного мною >j судово-ветеринарного розтину трупа (вказують конкретно якого) і даних представлених мені документів, приходжу до висновку, що причиною загибелі тварини є (вказує основні і супутні хвороби, їх давність і безпосередню причину смерті)". Висновки повинні бути вмотивовані, науково обгрунтовані, містити відповіді на поставлені питання.

Вступна і описова частини оформлюються при розтині або відразу після нього. Висновок може бути оформлений пізніше, після одержання результатів дослідження. Акт підписує лікар-експерт, який проводив розтин.

71