Прокуратура україни

Відповідно до статті 121 Конституції України Прокуратура становить єдину систему, на яку покладається: 1)підтримання державного звинувачення в суді; 2)представництво інтересів громадянина або держави в суді

у випадках, передбачених законом;

3) нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оператавно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4)нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Господарський суд (Державний арбітраж)

Господарський суд - цс спеціальний орган для вирішення майнових суперечок між державними, кооперативними, суспільними установами, підприємствами і організаціями різних форм власності з метою зміцнення договірної

14

дисципліни і господарського розрахунку. В арбітражі розглядають майнові і договірні суперечки між господарствами, організаціями, міністерствами, централь­ними установами тощо.

Господарський суд здійснює свою діяльність відповідно до Арбітражного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 12 Арбітражного процесуального кодексу України до справ, підвідомчих господарському суду, відносять:

1)справи у суперечках, що виникають при ускладненні, зміні, розриві і невиконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у суперечках щодо визнання недійсними актів ненормативного характеру з підстав, зазначених у законодавстві, крім: суперечок, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; суперечок при встановленні цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни, тарифи відповідно до законодавства, не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших суперечок, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено у відання інших органів; справи про банкрутство; 2) підприємства та організації мають право передати підвідомчу арбітражним судам суперечку на вирішення третейського суду, крім суперечок про визначення недійсними актів ненормативного характеру та суперечок, що виникають при укладанні, зміні, розриві та невиконанні господарських договорів, що ґрунтуються на державному замовленні;

3)розгляд справ за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СУДОВО-ВЕТЕРИНАРНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Судов-ветеринарна експертиза служить цілям і завданням правосуддя та здійснюється на підставі та з дотриманням чинного кримінального і цивільного, кримінально-процесуального і цивільно-процесуального законодавств України, постанов і розпоряджень Уряду.

В своїй роботі експерт покладається не тільки на високу

15

кваліфікацію, але й керується відповідними положеннями, які регулюють ветеринарні заходи в країні, Законом "Про ветеринарну медицину", інструкціями, настановами, ветеринарним статутом, ветеринарним законодавством.

Судово-ветеринарна експертиза є частиною розслідування злочину, якщо справа стосується хижацького забою, навмисного каліцтва худоби, злочинно-недбалого ставлення, захворювання або загибелі худоби у зв'язку з порушенням зоогігієнічних, ветеринарних правил їх утримання. З метою дослідження і викриття доказів злочину виникає необхідність у проведенні зоогігієнічної або ветеринарної експертизи.

Ветеринарна експертиза дає висновок про причину захворювання або загибелі тварин, про характер їх захворювання, правильність режиму ізоляції при інфекціях, про використання і утримання хворих тварин, що підозрюються в захворюванні; про придатність для їжі або для вживання сировини тваринного походження. Звідси випливає, що експерт сприяє слідству у виявленні злочину, допомагає суду в винесенні справедливого вироку, встановленні вини або невинності підсудного.

Потреба у ветеринарній експертизі виникає не тільки у органів слідства, суду І прокуратури, але і в органів арбітражу, страхування.

Під час розгляду і вирішення справ у судових інстанціях, на засіданнях суду нерідко виникає потреба в спеціальних знаннях, тоді стає необхідним призначити експертизу. Часто у практиці трапляються випадки впровадження експертизи при розслідуванні справ органами прокуратури і попереднього слідства-дізнання - до передачі їх суду.

Дізнання - це початковий момент розслідування, коли, як правило, фіксуються сліди злочину і вживаються невідкладні дії для затримання злочинця.

Попереднє слідство -- це наступний і головний етап розслідування, перевірка доказів і старанне дослідження усіх обставин справи. Тут розслідують справи про злочини, здебільшого тяжкі, які мають особливе суспільне значення. Попереднє слідство здійснюють слідчі прокуратури і органів державної безпеки.

Органи дізнання - (міліція, управління пожежної охоро­ни, пожежна і санітарна інспекції тощо) розслідують менш тяжкі злочини, або справи, пов'язані з пошуковими діями. На

16

повне проведення розслідування з передачею справи до суду має право тільки міліція, інші органи передають справи у прокуратуру.

Майнові суперечки між установами, підприємствами, організаціями (де власник не фізична особа) вирішують господарські суди.

Частіше над усе ветеринарна експертиза в господарських справах необхідна при розгляді суперечливих питань, що виникають при купівлі-продажу тварин, продуктів тваринного походження.

Органи державного страхування - проводять обов'яз­кове страхування з відшкодуванням збитків при загибелі, примусовому забої або знищенні тварин у випадках стихійного лиха, інфекційних хвороб, пожежі. Добровільне страхування впроваджується на випадок падежу від хвороб або нещасних випадків. У зв'язку з тим, що сплата страхових сум при загибелі і примусовому забої тварини пов'язана з виконанням власником тварин певних вимог ветеринарно-санітарного характеру, у суперечках, що виникають у зв'язку з цим, ветеринарним працівникам нерідко доводиться виконувати функції експерта. При вирішенні питань про виплату страхового відшкодування ветеринарний експерт повинен давати свої висновки про причини, що зумовили захворювання і загибель тварини, а також проводити санітарну оцінку м'яса від примусово забитих тварин (див. додаток).

У певних випадках експертиза призначається і для вирішення деяких питань біологічного характеру, наприклад, для встановлення видової належності окремих органів або їх часток. Провадження свідомо фальшивої експертизи є кримінальним злочином, що карається (ст.8 ККУ, ст. 14 Закону України " Про судову експертизу").

Судово-ветеринарна експертиза, як і інші види експертиз, здійснюється тільки за письмовим розпорядженням, постановою, направленням слідчих, судових органів. Експертиза призначається у випадках, передбачених ст. 75, 76 КПК України. Порядок призначення експертизи регламентується ст. 196 цього ж Кодексу.

Доказами у кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких слідчий, суд встановлюють наявність або відсутність правопорушень і вину особи, що їх скоїла. Ці дані встановлюються: свідченням свідка, потерпілого,

17

обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій та іншими документами (ст. 65, 66, 67, 68 КПКУ).

У процесі слідства або суду ці докази можуть доповнювати один одного, а також можуть суперечити один одному, коли, наприклад, висновок експерта суперечить іншим доказам.

Якість експертиз, що здійснюються, залежить від ерудиції експерта, а також від повноти об'єктів, матеріалів, представлених у справі.

ЕКСПЕРТИЗА ТА її СТРУКТУРА

Судова експертиза це дослідження експертом на підставі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду (Закон України " Про судову експертизу").

В самій структурі експертизи прийнято розрізняти: 1.Суб'єкт експертного дослідження; 2.Об'єкт дослідження; З .Експертні дослідження; 4.Процесуальну сферу.

Суб^єкт експертного дослідження це особа, що проводить експертизу. У даному випадку лікар

ветеринарної медицини.

Об^єкт дослідження це хворі, загиблі тварини, продукти тваринного походження, різні документи: протоколи (акти) розтину, акти епізоотологічного обстеження та такі документи, що відносяться до даної справи. Об'єкти дослідження, по можливості, слід зберігати для повторного дослідження, якщо в цьому виникає потреба.

Експертне дослідження - це використання спеціальних знань спеціалістів ветеринарної медицини з метою виявлення фактів при обстеженні об'єктів. Експерт сам не збирає факти, це роблять працівники дізнання, слідства та суду.

Процесуальна сфера ~ взаємовідносини між учасниками судочинства, що гарантують повноту, різнобічність та об'єктивність досліджень.

Провадження будь-якої експертизи, зокрема і судово-ветеринарної, складається з двох основних процесів: 1)дослідження об'єкта експертизи із застосуванням всіх

18

методів, необхідних для вирішення поставлених питань; 2) складання письмового висновку про результати цього дослідження з вмотивованими відповідями на поставлені питання.

ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТА

Відповідно ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертна діяльність здійснюється державними спеціалізованими установами та відомчою службою. До них належать: науково-дослідні та інші установи судових експертиз міністерств юстиції, охорони здоров'я, аграрної політики, експертні служби Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони та Служби Безпеки України.

Судово-експертна діяльність може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами.

Експертиза призначається слідчим, судом, прокурором або за клопотанням сторін.

Судово-ветеринарну експертизу може здійснювати тільки особа, що має кваліфікацію лікаря ветеринарної медицини. Експертом може бути тільки фізична особа, а не установа. Суд може довірити вибір експерта керівнику установи. В Україні судово-ветеринарна експертиза вільна, а не посадова, тому в якості судового експерта може бути будь-який лікар ветеринарної медицини. Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у передбаченому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість.

На відміну від ветеринарної медицини у гуманній медицині експертиза проводиться здебільшого судово-медичними експертами, тобто лікарями, які отримали спеціальну підготовку і займають посаду судово-медичних експертів. Подібна експертиза є посадовою, або державною. Проте існує і вільна експертиза. Так, за відсутності судово-медичного експерта проведення експертизи може бути

19

доручене будь-якому лікарю, який в цьому випадку виступає ^як лікар-експерт. В деяких країнах Європи існує присяжна експертиза, коли в суді є певний список лікарів, які прийняли присягу і затверджені як судові експерти. В таких випадках слідчі та судові установи, вибираючи експертів, обмежуються відповідними списками лікарів. У процесуа­льному плані при провадженні експертизи права, обов'язки і відповідальність, як штатних, так і позаштатних лікарів-експертів, однакові. Експерт не є ні "науковим суддею", ні "науковим свідком", він не може бути прирівняним до свідка. Свідок створюється до і поза судового процесу. Він повідом­ляє суд про факти (що бачив або чув), відомі йому за обставинами справи і до її виникнення. Свідок є незамінним і ^не Може бути обраним, призначеним слідчим або судом. Щодо експерта, то він не розслідує і не вирішує суті справи, він знайом_иться зі справою вже після того, як винесено постанову ^ПР° Призначення експертизи. Він проводить дослідження, аналіз фактів згідно спеціальності і дає свій висновок. Експерт не може давати висновок про винність або невинність будь-якої особи. Вирішення юридичних питань відноситься тільки до компетенції слідства або суду.

Слідчий може допитати експерта для отримання роз'яснень, доповнень на підставі ст. 201 КПК України.

Виступаючи в ролі вільного судово-ветеринарного експерта, запрошені з цією метою лікарі ветеринарної медицини зобов'язані керуватися усіма існуючими законоположеннями, які лежать в основі діяльності будь-якого експерта, наділеного відповідними правами, обов'язками і відповідальністю.

ПРАВА, ОБОВ ЯЗКИ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЕКСПЕРТА

Відповідно ст. 75 КПК України та ст.7 закону України "Про судову експертизу", в якому викладені права і обов'язки осіб, що є учасниками слідчого і судового процесу, судовий експерт має право:

О ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про Надання додаткових матеріалів;

20

2)вказувати в акті судової експертизи на виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи, і з приводу яких йому не були поставлені питання;

3)з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;

4)подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

5)одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням.

До обов'язків судового експерта належить:

1)проведення повного дослідження і надання обґрунтованого та об'єктивного письмового висновку;

2)на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду надавати роз'яснення щодо даного ним висновку;

3)заявляти самовідвід за наявності передбачених законо­давством підстав, які виключають його участь у справі. Інші права і обов'язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.

Відповідальність судового експерта

Судовий експерт на підставі і в порядку, передбаченому законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідаль­ності (закон України "Про судову експертизу " ст. 7). Судовий експерт несе повну відповідальність за висновок, свідомо неправдиві свідчення (ст.384 КК України). Експерт несе відповідальність за розголошення слідчої таємниці (ст.387 КПК України). Обов'язок експерта є державним зобов'язанням і ніхто із фахівців не має права відмовлятися від його виконання без поважних причин (ст. 385 КК України).