Відповідальність за нанесення пошкоджень при клінічному дослідженні тварин

В практиці спостерігаються випадки розриву прямої кишки при ректальному дослідженні, сечового міхура - при катетеризації, пошкодження стравоходу, передніх дихальних шляхів при введенні зонда. Найчастіше пошкодження зустрічаються від невмілої, грубої дії. Експерту при цьому необхідно встановити зв'язок травми з часом, який минув після її одержання. Встановити давність змін (крововилив, запалення, розвиток грануляції, рубцевої сполучної тканини та ін.). При вирішенні питань необхідно ураховувати наявність патологічних процесів в органі до розриву. Виявлення більш давніх патологічних змін в колі розриву, інших частинах органа вказує, що виявлені зміни передували його розриву. Пошкодження можливі за рахунок прогресу­вання запального процесу внаслідок розплавлення тканин.

Якщо ветспеціаліст не міг знати про патологічні процеси, то пошкодження слід віднести до нещасних випадків.

При виконанні професійної допомоги необхідно запобігати виникненню юридичних ознак, що передбачені ст. 299 ККУ (див. додаток).

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ЛІКУВАННІ

Сюди відносяться: ускладнення після неправильного введення лікарських речовин невміле внутрішньовенне введення з наступним запаленням, некрозом, тромбо­флебітами та ін.; подача рідких речовин через рот, зонд, коли вони потрапляють в трахею; використання зіпсованих препаратів, передозування, дача більш концентрованих розчинів, ніж рекомендовано в інструкції, ускладнення у слабких тварин після інтраграхеальних ін'єкцій; введення препаратів при великих ураженнях легенів. Відповідальність за ускладнення при лікуванні лікар несе за неуважне ставлення до справи, коли помилково використовує інші препарати внаслідок відклеювання етикеток. В ряді випадків спочатку необхідно випробувати лікарські речовини на поодиноких малоцінних тваринах. Експерту необхідно проаналізувати в таких випадках усі матеріали з питання, що розглядається, відносно правильної, сумлінної, кваліфіко­ваної дії ветспеціаліста.

184

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВИКОРИСТАННЯ НЕПЕРЕВІРЕНИХ ЗАСОБІВ

Нові, неперевірені лікарські речовини необхідно використовувати з великою обережністю, спочатку на обмеженій кількості тварин - експериментальне. Викорис­тання їх без перевірки на великій кількості тварин, якщо при цьому завдано шкоди, розцінюється як провина. До провини не відносять використання ветперсоналом порівняно гірших засобів через відсутність кращих, особливо, якщо ці засоби принесли користь.

Відповідальність при проведенні профілактичних і оздоровчих заходів проти заразних захворювань

При проведенні заходів проти заразних захворювань ветеринарні спеціалісти несуть відповідальність у випадках, коли допущені халатність, недбалість, порушення інструкцій, настанов.

Ветспеціаліст несе відповідальність за неправильно поставлений діагноз, в результаті чого нанесені матеріальні збитки або набула поширення інфекція у випадках, коли в його діяльності допущено службову недбалість (ст. 251, 325, 326, 367 ККУ). Необхідно мати на увазі, що відповідальність лікаря ветеринарної медицини за ст. 251 ККУ відповідно до п. З коментаря цієї статті виникає при порушенні ветери­нарних правил, що виявляються в діяльності різного характеру: неналежній огорожі ферм (включаючи звіро- і птахоферми) від занесення заразних хвороб тварин, недотриманні карантинних правил, належного ветеринарно-санітарного стану тваринницьких ферм, пасовищ, водоймищ, нездійсненні профілактичних щеплень і лікувально-профілактичних обробок; невиконанні вимог ветінспекції про забій хворої худоби; продажу хворої худоби або продуктів від неї; вигоні тварини, що хворіє заразною хворобою, в загальне стадо і т.д.

Проте, необхідно пам'ятати, що відповідальність за ст. 251 ККУ настає лише за таке порушення ветеринарних правил, яке призвело до поширення заразної хвороби серед тварин, виникнення епізоотії або інших тяжких наслідків. До останніх відносять падіж худоби, порушення строків сільськогосподарських робіт, невиконання господарством,

185

: . I

незалежно від форм власності, виробничих планів або продажу державі продукції' ' тваринництва, нанесення господарству великих матеріальних збитків, захворювання людей і т.д.

В практиці бувають ускладнення при щепленнях внаслідок використання недоброякісного прищепного матеріалу (псування біопрепаратів через неправильне зберігання, псування розпочатих флаконів), а також за рахунок порушення асептики. Необхідно мати на увазі, що у тварин може бути підвищена чутливість до якого-небудь препарату. Лікар повинен урахувати, що повторне введення чужорідної сироватки може супроводжуватися анафілаксією, шоковими явищами.

Лікар не несе відповідальності за шоковий стан у тварин, якщо він не знав, що раніше їм було введено чужорідний білок і в інструкції немає спеціальних вказівок про техніку використання сироватки при даному захворюванні.

Експерту необхідно з'ясувати, що стало причиною ускладнень після щеплення. Якщо лікар діяв згідно Інструкції, то він відповідальності не несе.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВІДМОВУ, НЕВЧАСНЕ НАДАННЯ ДОПОМОГИ

Ветспеційлісти зобов'язані чесно і сумлінно виконувати свої обов'язки,^підвищувати рівень своїх знань і відповідати за недоліки в ' роботі внаслідок недбалості, злочинної легковажності або навмисних зловживань. В практиці поширені випадки необгрунтованого звинувачення ветспеціалістів в несвоєчасному наданні допомоги: багато залежить від недосконалості в організації ветеринарної справи. Ветспеціалістам доводиться займатися

різноманітними справами, роз'їжджати по фермах, господарствах, завозити медикаменти тощо. В подібних випадках лікувальну допомогу не завжди можна надати вчасно, а нерідко її надавати просто нікому.

Іноді ветспеціалісти притягаються до відповідальності під час перебування у відпустці. Ветспеціаліст, де б він не знаходився, повинен подати першу невідкладну допомогу тварині, коли до нього звертаються або йому відомо про захворювання тварини. Однак проводити систематичне лікування, якщо він знаходиться в відпустці, якщо він не

186

працює в лікувальному закладі, наприклад, в лабораторії, лікар не зобов'язаний. При необхідності заклад, господар­ство, де він працює, може відкликати його з відпустки.

Професійні порушення, які спричинили збитки, загибель тварини; відмова лікаря від надання допомоги з мотивацією нестачі медикаментів або що тварина знаходиться поза зоною його обслуговування караються згідно статей криміналь­ного кодексу, загальними для всіх професій.

При загибелі тварини внаслідок несприятливих умов утримання або годування, поганого нагляду за нею ветспеціалісти не несуть матеріальної відповідальності.'

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПЕРЕДОВІРУ СВОЇХ ФУНКЦІЙ

Ветеринарний лікар притягається до відповідальності у випадках, коли внаслідок проведеної роботи завданий збиток особою, яка не має на те юридичного права, але діяла за дорученням лікаря. В практиці мають місце випадки, коли лікар ветеринарної медицини передовіряє проведення діагностичних досліджень, наприклад,, туберкулінізацію, ветфельшерам, не перевіривши, наскільки вони кваліфіко­вані. Як наслідок, при наступних комісійних дослідженнях виявляється значна кількість позитивно реагуючих тварин. В подібних випадках лікар притягається до відповідальності.

Лікарі ветеринарної медицини можуть притягатися до відповідальності за передоручення. завідуючому фермою. керівникові с/г підприємства і іншим особам проведення дезінфекції при лікуванні заразних захворювань, якщо не забезпечили спостереження і контролю з боку ветперсоналу; за передовіру недосвідченим працівникам використання сильнодіючих ліків, проведення щеплень, хірургічних операцій, якщо внаслідок їх неправильних дій завдано матеріальних збитків господарству, власнику тварини або шкоди здоров'ю людейі,

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОВЖИВАННЯ СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ

Видача свідомо неправильних офіційних документів розглядається у ККУ як посадовий підлог, видача неправильних довідок, ветеринарних свідоцтв, а також

187

необгрунтованих документів, передбачене покарання за ст. 366 Кримінального Кодексу України.

Лікарі ветеринарної медицини несуть повну відповідальність за порушення правил зберігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилки мікробіологічних або інших біологічних об'єктів, сильнодіючих отруйних, наркотичних і радіоактивних речовин (ст.267, 326, 327 ККУ).

Розслідування справ по притягненню до відповідальності ветеринарних працівників має значні труднощі, пов'язані з відсутністю необхідних юридичних знань з ветеринарної медицини у працівників органів слідства та суду.

У процесі розслідування виникає необхідність проведення кваліфікованої і авторитетної судово-ветеринарної експертизи. Комісійна експертиза повинна базуватись, насамперед, на об'єктивності, щоб запобігти вузькопрофесійних помилок.

При розгляді справ лікарів ветеринарної медицини експертна комісія повинна брати до уваги об'єктивні умови, у яких відбувається діяльність обвинуваченого лікаря.

У процесі розгляду, експертизи, суду необхідно детально розібратися у причинах правопорушення спеціалістів ветеринарної медицини.

Висока кваліфікація, моральні якості лікаря ветеринарної медицини, дотримання лікарської етики служать надійними засобами профілактики правопорушень серед лікарів.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

В зв'язку з професійною діяльністю лікаря ветеринарної медицини інколи можуть виникнути питання про порушення, передбачені ст. 241 (забруднення атмосферного повітря) і ст. 242 (порушення правил охорони вод), у також в випадках негативного впливу на тваринний і рослинний світ. Для запобігання цьому лікар повинен ретельно виконувати положення інструкцій по дезінфекції, зберіганню активних хімічних речовин тощо.

188

Д

ОДАТКИ ЗАКОН УКРАЇНИ

"ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ВЕТЕРИНАРНУ МЕДИЦИНУ"

(від 11 листопада 2001 р.)

(Витяг).

Розділ IX.