2 . Помилки в техніці проведення лікувальних маніпуляцій

(неправильне введення магнітного зонда, неправильне надання допомоги при тяжких пологах у корови і т.д.).

Помилки організаційного характеру, їх допускають спеціалісти ветеринарної медицини часто при плануванні та,, проведенні заходів по ліквідації чи профілактиці інфекційної хвороби в господарствах чи населених пунктах, _:при організації роботи лікаря взагалі.

Помилки в поведінці лікаря. Вони заслуговують найсерйознішої уваги. Заздрість, злорадство при помилці колеги •• все це створює вкрай несприятливий клімат в колективі і негативно позначається на результатах його роботи.

Недопустиме "критиканство" свого попередника, який нібито неправильно діагностував хворобу чи проводив лікування.

Лікарі, особливо молоді, прагнучи до своєрідного самоствердження, часто зневажливо ставляться до своїх молодших колег-фельдшерів ветеринарної медицини.

Лікарські помилки можна поділити на об'єктивні, суб'єктивні і змішані

1. Помилки об'єктивного характеру.

Такі помилки, можуть відбуватися через зміни умов Індустріалізації тваринництва,, коли порушується, адаптація, розвивається гіподинамія, порушуються фізіологічні процеси в організмі, що призводить до патологічних зрушень, розвитку складних процесів. Лікар досі ще не має наукових даних, тому як діагностика, так і лікування можуть бути помилковими.

Трапляються помилки, пов'язані з недостатньою підготовкою ветспеціалістів, невмінням системно досліджувати тварину. Одна з причин це те, що в навчальних посібниках схематично, узагальнено описані типові клінічні ознаки хвороби. Ці помилки пов'язані з невідповідністю теорії і практики, з відсутністю досвіду і недостатністю клінічного мислення.

У лікаря-початківця часто помилки пов'язані з недостатнім знанням хвороби, а також невмінням правильно оцінити окремі її симптоми. Часто симптом приймають за діагноз, і тому лікування виявляється не досить ефективним. Досвідчений лікар ставить діагноз за інтуїцією (intuitio -пильно вдивлятися). Практичний етап діагностичного

177

процесу Повинен підлягати критичному аналізу.

. Однією з причин об'єктивних помилок є недостатня технічна оснащеність ветеринарних лікарів і установ та невміння користуватися приладами, які вже є.

Серед чинників, які можуть стати причиною об'єктивної помилки; слід назвати великий обсяг роботи і коло обов'язків ветеринарного лікаря.

II. Суб'єктивні діагностичні помилки пов'язані з індивідуальними особливостями ветлікаря, вони залежать від типу нервової діяльності, розумових здібностей, професійної цілеспрямованості і т.д.

Лікар, який має сильний, урівноважений і рухливий тип нервової системи, більш працездатний, глибше осмислює наслідки обстеження. З такими ж знаннями і за аналогічних обставин практичний лікар зі слабким, неврівноваженим і інертним типом нервової системи більше допускає лікарських помилок. Такі властивості, як воля, самосвідомість, • самолюбство, зарозумілість і т.д. теж позначаються на лікарській діяльності і можуть стати причиною лікарських помилок. Лікарі з недостатнім клінічним мисленням допускають чимало помилок.

Для лікарської діяльності більш сприятливий спокійний темперамент. Необхідно розрізняти активність лікаря -свідому і стихійну. Остання частіше призводить до помилок, особливо тоді, коли відсутні досвід, почуття відповідальності і здатність до самоконтролю.

'Самовпевненими частіше бувають люди обмежені, схильні до хизування і самореклами.

Немало помилок допускають ветспеціалісти внаслідок невмілого, неправильного, шаблонного використання лікарських речовин. Необхідно розібратися, де симптоми, а де діагноз.

Причиною помилок може бути і нерішучість лікаря, сумніви в своїх висновках і діях.

Біда більшості лікарів полягає не в тому, що вони недостатньо знають, а в тому, що вони недостатньо бачать.

Професійна цілеспрямованість лікаря має також важливе значення в його практичній діяльності. Якщо у лікаря ця моральна якість недостатньо розвинена або відсутня, професійної захопленості чекати не доводиться.

Незнання, як правило, спричиняє необ'єктивність, необґрунтованість думок і є однією з важливих причин

178

неправильного тлумачення фактів. До числа причин діагностичних помилок відноситься і відсутність самокритичності.

III. Змішані помилки пов'язані з об'єктивними факторами, але ступінь їх виявлення залежить від суб'єктивних властивостей лікаря.

2. Важка діагностика захворювання, яке перебігає зі складною, атиповою клінічною картиною. В цьому випадку лише лікар з певним досвідом зможе правильно поставити діагноз.

3. До клінічної помилки, особливо у лікаря-початківця, може привести неправильний або перекручений аналіз. Тут відіграє роль важливість індивідуального спостереження, складність збирання анамнезу у великих тваринницьких господарствах. Крім цього, часто в захворюванні або загибелі тварини винний обслуговуючий персонал. В цих випадках лікар повинен сподіватися на свої знання.

4. Постановка діагнозу "за інтуїцією": часто інтуїція йде врозріз з точністю, такий діагноз потребує доказів. Діагноз "за інтуїцією" припустимий в окремих випадках І тільки при великому досвіді лікаря. Він повинен будуватися на підставі глибокого і всебічного досвіду в аналізі симптомів, отриманих при дослідженні хворої тварини.

5. Захоплення "модними" діагнозами, "модними" лікуваль­ними прийомами, "модними" лікарськими речовинами може бути причиною помилок. Помилковим слід визнати використання антибіотиків без попереднього визначення мікрофлори і її чутливості до них.

6. Помилкою може бути так зване навіювання діагнозу, особливо шкідливе воно з боку авторитетних осіб, які часто ставлять діагноз за інтуїцією. Якщо ж діагноз поставлений правильно "авторитетом", то його недосвідчений колега допускає нову помилку, продовжуючи лікувати хворобу. При цьому він не враховує, що з часом стан хворого зміниться і раніше поставлений діагноз перестає відповідати справжньому захворюванню.

7. Джерелом діагностичних помилок може бути переоцінювання лабораторного дослідження, показники якого вельми варіабельні. Лаборант здійснює дослідження без зв'язку з хворою твариною. Клініцист повинен піддавати критичному аналізу результати лабораторних

179

досліджень, а не приведення їх до незаперечної істини. Висновок лабораторії лише поліпшує постановку діагнозу. Значення клінічного дослідження завжди залишається головним, провідним фактором в діагностичному процесі.

Відсутність лабораторного підтвердження не знімає з лікаря відповідальності за встановлений діагноз.

Лікарські помилки можуть бути карні і пекарні. До карних помилок слід відносити в діагностиці прояви недбалості (халатності), несумлінного ставлення і навмисного невикористання наявних засобів діагностики. Внаслідок того, що неправильно поставлений діагноз, неправильним буде й лікування отже, буде завдано матеріальних збитків.

Некарні помилки - коли при сумлінному використанні всіх наявних засобів діагностики, але недостатньому розвитку науки або відсутності специфічних ознак хвороби діагноз поставлено неправильно. Внаслідок цього лікування не дало належного ефекту. Подібні помилки можуть зустрічатися і у висококваліфікованих спеціалістів.

До лікарських помилок не відносяться випадки неправильних дій внаслідок повного неуцтва ветеринарного працівника в спеціальних питаннях.

Неправильний діагноз нерідко ставиться не тому, що лікар недостатньо приділяє уваги пацієнту або кваліфікація його низька, а тому, що відсутні умови для всебічного дослідження або наука не володіє засобами точної діагностики ряду захворювань. Неправильно поставлений діагноз при інфекційних хворобах може призвести до серйозних наслідків у вигляді падежу, марних витрат коштів на щеплення та інш. Помилки в ветеринарній роботі неминучі, але частота і ступінь їх часто залежать від самого спеціаліста, його ставлення до справи.

Помилки бувають діагностичні, терапевтичні і прогностичні.

IV. Нещасні випадки - це випадки захворювання або загибелі тварин з причин, незалежних від лікаря, обслуговуючого персоналу, коли вони не могли передбачити захворювання, загибель тварини. Наприклад, під час кастрації у тварини трапився шок. Лікар не міг передбачити його, тому що шокові явища під час кастрації зустрічаються рідко і для цих випадків правилами професійної роботи не передбачається яких-небудь профілактичних заходів.

180

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В АКУШЕРСЬКІЙ ПРАКТИЦІ

Відповідальність в акушерській настає при наданні професійної допомоги, коли без неї тварина не може розродитися (неправильне положення плода, вузький таз, великий плід і т.д.).Успіх допомоги залежить від дотримання правил асептики, антисептики, від підготовки тварини, точності визначення причини патології пологів, а також від того, наскільки лікар володіє акушерськими прийомами.

Конфліктні ситуації виникають у випадках нанесення тваринам сильних пошкоджень (розрив матки, піхви та інш.). Експерт повинен ураховувати, що розриви можуть бути мимовільні, без втручання ззовні, внаслідок завороту матки, падіння тварини, при підвищеному матковому тиску і т.д.

Травми частіше виникають внаслідок недбалого використання прийомів ветеринарним спеціалістом при вправленні плоду, кінцівок, від використання надмірної сили при вузькому тазі, крупному плоді, неправильному його положенні, сухості родових шляхів, при недостатньому їх зрошуванні акушером. При цьому слід ураховувати і незвичайні умови роботи акушера, відсутність необхідних інструментів. Ветспеціаліст, який виконує оперативне втручання, повинен повідомити власника тварини, шо за наслідки операції він не може нести відповідальність.

Відповідальність при отруєнні тварин у процесі "стимуляції" статевої охоти штучним шляхом.

При введенні стимулюючих засобів (СЖК, розчинів прозеріну, синестролу, карбохоліиу і інш.) необхідне точне дозування, урахування індивідуальної чутливості тварини до препарату. Лікар повинен перевірити дію препарату на окремих тваринах, про всяк випадок - мати антидот. При введенні СЖК потрібне попереднє використання десенсибілізованої дози 1-2 мл за 1-2 дні для запобігання анафілактичного шоку. Ветспеціаліст не несе відповідальності за неблагополучний кінець, якщо він правильно використав препарат згідно з інструкцією, фармакопеєю.

Відповідальність при ректальному дослідженні корів, телиць, кобилиць,

Ветеринарні спеціалісти несуть відповідальність за аборти, викликані грубою фіксацією з використанням 'сили, особливо темпераментних, молодих тварин. Грубе тривале

181

• . ректальне дослідження посилює стресовий стан.

Грубі маніпуляції в момент скорочення прямої кишки -просування руки і обмацування внутрішніх органів - можуть спричинити її розрив. В цьому випадку ветспеціаліст повинен понести покарання за летальний кінець.

Відповідальність за неправильне визначення вагітності тварини.

Ветеринарний спеціаліст повинен добре володіти методами точного визначення вагітності. Однак слід ураховувати, що нині немає надійних методів визначення ранньої вагітності у свиноматок, овець, кіз. Важко визначити вагітність у великої рогатої худоби до двох місяців, тому необхідні повторні дослідження.

В практиці виникає судова експертиза при направленні на м'ясокомбінат великих груп супоросних свиноматок, суягних овець, тільних корів, телиць. Якщо групу вагітних тварин сформовано всупереч думці ветлікаря, останній несе відповідальність, коли він підписав форму № 1.

Якщо ветеринарний спеціаліст сумлінно проводить дослідження і помилився внаслідок складності визначення вагітності або недостатнього досвіду, то його провина прирівнюється до діагностичної помилки.

Відповідальність при віддавлюванні персистентного жовтого тіла.

Найбільш загрозливим ускладненням, обумовленим енуклеацією персистентного жовтого тіла, є порожнинна кровотеча. Кровотечі залежать від коагуляційних властивостей крові, від годування і інших факторів.

¹ Ветспеціалістові необхідно правильно діагностувати персистентне жовте тіло, диференціювати екстральне і жовте тіло при вагітності. Ураховуючи, що з допомогою одноразового дослідження через пряму кишку відрізнити жовті тіла неможливо, вони однакові, необхідні повторні дослідження яєчників з урахуванням змін у матці. Потрібно вести точні записи про стан статевого апарата тварини під час першого дослідження і порівнювати їх з даними, одержаними при наступному дослідженні.

182

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРИ ХІРУРГІЧНИХ ОПЕРАЦІЯХ

В хірургічній практиці мають місце пошкодження: переломи кісток, випадання кишечника, сальника, кровотечі, розриви внутрішніх органів, ускладнення після операцій і т.д. За подібні пошкодження, зміни - ветспеціаліст несе відповідальність, якщо в його діяльності встановлюється службова недбалість або несумлінне ставлення до справи (ст. 367 ККУ).

Одним з проявів пошкоджень у великих тварин є удари, переломи, розриви внутрішніх органів при поваленні на твердий ґрунт, при сильно наповненому шлунку. В даних випадках лікар повинен передбачити наслідки і запобігти цьому. Або йому буде пред'явлене звинувачення.

Експерт повинен мати на увазі, що пошкодження можливі і при всіх вжитих заходах обережності, наприклад. при патології органів (переломи при остеопорозі, розрив селезінки при лейкозі і др.). Подібні явища розцінюються як нещасні випадки, лікар за них не несе відповідальності. Експерту іноді доводиться зустрічатися з післяопераційними ускладненнями (випадання кишечника після кастрації, при грижах). Перед ним виникає питання: чи були досліджені пахові кільця до операції, згідно цього визначається і метод кастрації. При цьому слід пам'ятати, що можливе розширення пахових кілець і під час кастрації.

При розгляді ускладнень слід ураховувати, чи дотримувалась при операції асептика, чи використовувались антисептичні засоби, чи правильно проведено операцію, чи ураховувалась резистентність у оперованої тварини.

В практиці спостерігаються випадки смерті від паралічу дихання або зупинки серця через використання загального наркозу на операційному столі. Причини смерті: невміле використання наркозу, індивідуальна підвищена чутливість тварини, наявність патологічних змін в органах, про що лікар до операції не знав. До використання наркозу необхідне ретельне дослідження тварини і тільки при відсутності протипоказань дозволяється використовувати загальний наркоз. Про всяк випадок необхідно мати препарати, які запобігають зупинці дихання й серця. Якщо лікар все зробив правильно, але настала смерть, то він відповідальності не несе.

183