Смерть на воді

Раптова смерть у воді в медичній практиці - .поширене явище. Що стосується тварин, то це - рідкість. Смерть у воді може настати від різних причин (холодового шоку, охолодження, гострої серцевої недостатності, фізичного перенапруження). При цьому на розтині часто ніяких змін з боку внутрішніх органів не виявляють; у коней спостерігають судинний колапс з наповнюванням шлунка їжею. При швидкому занурюванні на велику глибину • (у людей) відзначають двосторонній крововилив в порожнину середнього вуха і комірки соскоподібних відростків скроневих кісток.

Ознаки перебування трупа у воді. Про тривалість перебування трупа у воді експерт дає відповідь на підставі ступеня мацерації шкіри і виявлення процесів гниття, враховуючи температуру води і інші умови водоймища. Волосяний покрив випадає з десятого дня утоплення. Мацерація розвивається поступово. При температурі +18С... +20°С вже через 3-5 днів починається набухання, місцями зморщування шкіри. Через 2-3 тижні мацерований епідерміс починає втрачати зв'язок з підлягаючими шарами шкіри. Через 30-40 днів шкіра починає відшаровуватися у багатьох місцях. Мацерація розвивається швидше в теплій воді. Доки труп знаходиться під водою, гнилісне розкладання йде повільно, але як тільки він спливає на поверхню, гниття розвивається швидше. Відбувається здуття за рахунок швидкого утворення газів.

86

Особливості експертизи при смерті від утеплення. У

випадках смерті тварин від утеплення перед експертом постають три питання:

2. Чи втопилася тварина?

3. Чи настала смерть від інших причин? З.Чи було кинуто труп у воду?

Водночас експерт повинен вирішувати і інші питання: тривалість перебування тіла у воді, наявність або відсутність на трупі ушкоджень і т.д. При експертизі допомагає комплекс лабораторних досліджень крові в порожнинах серця для виявлення ознак гемолізу, виявлення у крові і внутрішніх органах елементів планктону або псевдопланктону, які існують у середовищі утеплення.

При витяганні трупа з водоймища, забрудненого нафтопродуктами, необхідне проведення так званої "нафтової" проби з вмістом шлунка.

.: І

Значно складніше провести діагностику, коли відбувається гниття і ознаки утеплення зникають. В таких випадках необхідний діатомовий аналіз внутрішніх органів, кісткового мозку, довгих трубчастих кісток (окрім легень) по виявленню одноклітинних водоростей-діатомій, які мають міцну кремнеземну оболонку, стійку до концентрованих мінеральних кислот. За їх допомогою ці органи руйнуються. Найпридатніші для дослідження об'єкти - нирки й кістковий мозок. Контролем є дослідження води в водоймищі, де сталося утеплення.

При неможливості дослідження води у водоймищі посередні результати дає дослідження легені. При асфіксичному типі утеплення результат може бути негативним.

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА ЗАХВОРЮВАНЬ, ЗАГИБЕЛІ

ТВАРИН ВІД ВПЛИВУ КРАЙНІХ КОЛИВАНЬ

ТЕМПЕРАТУРИ, ЕЛЕКТРОТРАВМ, БЛИСКАВКИ,

ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ, СТРЕСУ,

ТРАНСПОРТНОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Експертиза при впливі крайніх коливань температури

Вплив високої температури (гіпертермія).

Розрізняють загальну і місцеву дію високої температури.

87

Загальна — у вигляді теплового і сонячного удару, тобто перегрівання організму. Життєві процеси можуть відбуватись в межах до 45°С. Підвищення температури тіла: тканин тварини в межах 45-47°С супроводжується незворотними змінами і припиненням життя.

Тепловий удар. Перегрівання тіла - патологічний стан, що розвивається внаслідок загальної дії на організм високої температури навколишнього середовища Особливо швидко розвиваються перегрівання при посиленій м'язовій роботі, високій температурі і вологості у приміщенні. В тяжких випадках смерть може трапитися раптово, але частіше розвиваються колапс і судоми.

При розтині: повільне охолодження трупа, а іноді і деяке підвищення температури після смерті; погане згортання крові, швидко настає трупне заклякання і розклад; загальний венозний застій, набряк головного мозку і його оболонок, крововиливи під епікардом, плеврою; сухість мускулатури; у ряді випадків - набряк легенів.

Сонячний удар нагадує тепловий, спостерігається після тривалої дії сонячних променів на голову. В умовах жаркого клімату і інтенсивної інсоляції, явища перегрівання можуть протікати за типом теплового або сонячного удару; у помірному кліматі вони частіше виникають навесні або влітку. Зустрічається сонячний удар частіше у великих містах і жарких степових місцевостях, здебільшого у працюючих коней, а також свиней, овець, великої рогатої худоби. Сприяють захворюванню експлуатація тварин після годування, ожиріння, перегін під пекучими сонячними променями. Відбувається перегрівання головного мозку. Захворювання настає раптово в вигляді неспокою, який пере­ходить у сильне збудження, очі випнуті, погляд переляканий, спостерігаються: венозний застій у слизових оболонках, тремтіння, судоми, блювання і смерть; можлива смерть і через 1 -2 дні після дії сонця.

При розтині: гіперемія головного мозку й оболонок з крововиливами, набряк; розм'якшення головного мозку; повнокров'я внутрішніх органів.

Експерту слід ураховувати, що, незважаючи на схожість симптомів смерті тварин від перегрівання, різниця між тепловим і сонячним ударом полягає в тому, що при першому відбувається загальне перегрівання тіла, при другому - переважне перегрівання головного мозку променя-

ми сонця. При цьому відзначається значне кровонаповнення головного мозку, його оболонок, розм'якшення мозку.

Опікц - ушкодження тканин. організму, яке виникає внаслідок місцевої дії високої температури, а також хімічних речовин, електрики або іонізуючих променів. Місцеву дію спричиняють термічні опіки, від полум'я, гарячих рідин, смоли, газу, пари, нагрітих речей і інш. Вдихання гарячих газів є основною причиною ураження дихальних шляхів, У тварин опіки можуть спостерігатися при пожежах, прикладанні гарячих розпечених , підков до, підошви, тавруванні і т.п. ,

В судовій практиці необхідно вирішувати питання про джерело опіків. Для опіків, спричинених ..рідинами,, характерне утворення патьоків від стікання рідини, - яка потрапляє на інші ділянки тіла. На опікових поверхнях від полум'я зберігаються сліди кіптю, відбувається обпалювання волосся; ураження відбувається за ходом язиків полум'я. Опіки,, .які охоплюють 40%. поверхні тіла, несумісні ,із життям.

Обварювання частіше спостерігається у дрібних тварин. при поїданні гарячого корму, при цьому опіки спостерігаються на слизовій оболонці рота, стравоходу, шлунку. Обварювання 1/3 поверхні тіла смертельне.

Локалізація опіків нерідко допомагає вирішити питання, яке положення мала тварина в момент опіку.

При проведенні експертизи ушкодження шкіри слід розрізняти чотири ступені опіків, а також враховувати, що зміни можуть бути обумовлені розвитком опікової хвороби. Через це слід розглядати опік як хворобу взагалі.

1-й ступінь опіку характеризується підпалинами волосся, шкіри, набряканням шкіри внаслідок гострого запалення.

П-й ступінь виникає, при тривалому або різкому впливі високої температури;, при цьому виникає серозне запалення, з. утворенням пухирів. .,,,.

ПІ-й ступінь характеризується вологим або сухим некрозом, виразками; можливе загоєння через рубцювання.

IV-й ступінь - обвуглювання.

Протягом опікової хвороби виділяють кілька періодів: опіковий шок, токсемію, інфекцію, виснаження і одужання. Опіковий шок розвивається в перші 2-3 дні. Тяжкість його залежить від площі безжиттєвої поверхні. Де шкіра некротизована, з 3-4-го дня переважає синдром опікової

89

токсемії, яка є результате м інтоксикації 'організму продуктами розпаду білка. Надалі може розвиватися септйкопіємія, обумовлена нагниванням у ділянці опіку. Вона Може ускладнюватися утворенням піємічних осередків у печінці, легенях та інших органах. Тривала інтоксикація, бактеріемія, септицемія призводять до дистрофічних змін внутрішніх органів, вичерпання захисних сил організму -відбувається опікове виснаження; можливі різноманітні інфекційні ускладнення.

Вплив низьких температур.

При впливі низьких температур на організм виникають місцеві і загальні зміни. Розрізняють переохолодження (загальне охолодження) і місцеве (відмороження).

Переохолодження частіше спостерігається у новонарод­жених тварин у вологих приміщеннях з низькою температурою, після стриження, під дощем, снігом, вітром і т.п. Слід пам'ятати, що тварини можуть загинути й при плюсовій температурі; при тебенівці в степах під час буранів, особливо, якщо тварина голодна, охляла. Особливо швидко охолодження відбувається при попаданні тварини у холодну воду. Охолодження триває багато годин і навіть діб.

Клінічні симптоми: м'язове тремтіння, хиткість ходи, відсутність реакції на зовнішнє подразнення, зниження температури тіла, припинення перистальтики, ослаблення дихання і кровообігу. Смерть настає при зниженні температури тіла до + 20 ...+25 °С.

Перед розтином слід звертати увагу на неприродну позу трупа. Біля отворів носа, рота можуть бути бурульки льоду. Нерідко під трупом вдається виявити ложе, яке підтануло, а потім промерзло. Це може вказувати на те, що труп потрапив на це місце теплим.

Найбільш важливі патологоанатомічні зміни: Повнокров'я внутрішніх органів, сильне наповнення сечового міхура, крововиливи у ниркові миски, різке наповнення серця; нерідко набряк мозку і оболонок. Замерзання трупа може бути повним або поверхневим. Замерзання тканинної рідини і крові викликає численні дрібні розриви м'яких тканин і внутрішніх органів, обледеніння органів; при відтаюванні ці місця просякають кров'ю.

Промерзання трупа не є показником смерті від дії холо­ду, тому що воно може відбутися після смерті незалежно від її причини.

90

Обмороженню частіше піддаються зовнішні органи: статевий член, нижня губа у коней, соски вимені у корів; ноги, хвіст, вуха у свиней І т.д.

Особливо небезпечним є сильний мороз при різкому вітрі. У розвитку обмороження розрізнюють два періоди:

1. Прихований (дореактивний), відповідний часу знижен- ня місцевої температури тканин; при цьому ступінь ураження не встановлюється.

2, Реактивний, який наступає після зігрівання відмороже- них частин тіла.

Клінічно розрізняють чотири ступені відмороження: : 1-й -- застійна гіперемія шкіри з набряками; больова реакція при пальпації, яка потім минає.

ІІ-й - набряк шкіри і підшкірної клітковини з утворенням пухирів і їх розривом, з утворенням виразок.

Ш-й -- некроз товщі всієї шкіри, іноді і підшкірної клітковини (гангрена). Надрізи шкіри не кровоточать. Процес відмороження шкіри супроводжується нагниванням. При загоєнні можлива грануляція рани з утворенням рубця і епітелізація через 1/2-2 міс. У противному разі - перехід в IV- й ступінь.

IV-й - змертвіння всієї товщі ураженої частини тіла, зокрема, кісток. Некроз за типом вологої гангрени може ускладнюватися вторинною інфекцією.

Відторгнення некротизованих тканин може затягуватись на тривалий час, можливе утворення кукси, трофічних виразок. Смерть настає від інтоксикації або сепсису.

Електротравма.

При судово-ветеринарній експертизі у ряді випадків трапляється ураження тварин технічним електрострумом і атмосферною електрикою (блискавкою).

Найбільш небезпечним є змінний струм частотою 40-60 гц; зі зниженням частоти електроколивань небезпека ураження знижується, тому що струми у 1000000 гц і більше при напрузі 1500 V і силі струму З А не справляють вражаючої дії на організм. Найнебезпечніші напруги, смертельні - при дії від 1000 до 150V. Струми високої напруги (більше 3000V) - менш небезпечні, тому що між електродом і тілом виникає ефект вольтової дуги, і значна частина електроенергії перетворюється в тепло; викликаючи місцеві опіки. Важливе значення має сила струму. Так, струм силою 100 мА може виявитися смертельним.

91

Механізм загальної дії електротравми розглядається як шок, який призводить, перш за все, до ураження дихання І кровообігу. Шок супроводжується порушенням функціональ­ної діяльності судин рухового центру, розширенням капілярів і зменшенням об'єму циркулюючої крові. Можливе виникнення опіків, обвуглювання.

Ретельний аналіз трупа спрямовують, перш за все, на виявлення ознак струму - електроміток, частіше вони мають овальну форму. Забарвлення їх - від сіро-білого до сіро-жовтого. Електромітки щільні, з трохи піднятими краями, валикоподібні, без запалень.

Слід ураховувати металізацію міток: мідний провідник на шкірі, особливо пігментованій, дає блакитне, жовто-коричневе забарвлення; залізний - коричневе; свинцевий -сіро-жовте. Для розпізнавання використовують емісійну спектрографію.

Розрізнюють кілька видів смерті: миттєву, уповільнену, перервану (коли загальний стан на деякий час покращується, а пізніше через кілька днів або тижнів настає загибель).

Патологоанатомічна картина при раптовій смерті неспецифічна. Рідко спостерігаються опіки шкіри. Більш постійні ознаки: погано зсіла кров у серці і великих судинах, множинні крововиливи на слизових і під серозними оболонками, повнокров'я внутрішніх органів, гостра емфізема легенів, іноді розрив м'язових волокон, набряк оболонок мозку.

Експерту слід враховувати, що тварини різних видів мають неоднакову чутливість до впливу електроструму (більш чутливі коні, свині, менш - собаки, кішки); молоді тварини більш стійкі до електротравм.

Ураження, заподіяні блискавкою,

Дія блискавки -> розряд атмосферного тиску електрики дуже великої напруги (декілька вольт і десятки тисяч ампер). Удар викликає руйнування і обгоряння дерев, ушкодження будов, тому для експерта огляд місця, де виявлено труп тварини, має діагностичне значення. Незважаючи на короткочасну дію блискавки (долі секунди) у тварини виникають тяжкі ушкодження, які можуть викликати її загибель. Сліди дії блискавки мають вигляд опіків, ран шкіри, відривів частин тіла, характерних знаків (фігур) блискавки у вигляді деревоподібно-розгалужених червонуватих смуг; вони тримаються недовго і зникають.

92

Зміни у внутрішніх органах подібні до змін'при дії технічної електрики. При експертизі важливо виключити інші причини смерті.

Променеве ураження.

Патологічні зміни в організмі, органах, тканинах, які розвиваються внаслідок впливу іонізуючого

випромінювання, виникають при ядерних реакціях, космічному, рентгенівському, ультрафіолетовому

випромінюванні (променеві ураження). Променеві ураження можуть бути місцевими і загальними.

Місцеві променеві ураження виявляються у вигляді альтерації, травматичного запалення, регенеративних процесів, некрозу, відторгнення тканин. Переважає альтерація над регенерацією, що і визначає, здебільшого, тяжкість і тривалість загоєння ушкоджень. Місцева радіаційна травма має фази розвитку, періоди: прихований, гіперемії і початку набряку, утворення пухирів, некрозу і загоєння.

Загальні ураження. Залежно від дози променевого ураження, тривалості дії, які визначають динамізм реакцій організму, виділяють "смерть під променем", гострий і хронічний перебіг променевої хвороби. При одноразовому масовому впливі проникаючої радіації може виникнути швидка смерть ("смерть під променем"). .

Гостра променева хвороба за ступенем ураження різна і має періодичність перебігу:

2. Період первинних реакцій.

3. Латентний період.

4. Період розпалу хвороби.

5. Період видужування або летальності.

Для променевої хвороби характерні патологічна кровоточивість (геморагічний синдром), аплазія кровотворних органів.

Хронічна променева хвороба має поступовий розвиток і тривалий хвилеподібний перебіг; можлива кумуляція радіоактивних речовин, коли альтеративні процеси починають переважати над регенерацією. Внаслідок зниження резистентності організму можливі розвиток ареактивної пневмоііії, порушення серцево-судинної діяльності, ускладнені інфекційним процесом.

При експертному дослідженні необхідно провести

93

дозиметричний контроль, який є не тільки застережним заходом, але в ряді випадків і діагностичним прийомом виявлення інкорпорованих радіоактивних речовин.

Транспортна хвороба.

Захворювання, виникає під час транспортування або найближчим часом після нього, частіше спостерігається у великої¹ рогатої худоби, свиней. При цьому виникає сполучена дія. З одного боку, при транспортуванні тварини створюється стресова ситуація, з іншого - виявляється дія мікрофлори, її активація (частіше пастерели, віруси ринотрахеїту, парагрипу - 3 і інш.).

Експерту необхідно враховувати характер клінічних проявів, а також патологоанатомічну картину при розтині. Клінічні прояви: пригнічення, відмова від корму, підвищення температури, прискорене дихання, вологий кашель. На розтині: гіперемія, набряк легенів, серозна, серозно-фібринозна пневмонія, іноді з геморагічним характером, яка починається з фібринозного плевриту. Пневмонія може ускладнюватися гниттям, гангреною. Серце розтягнене за рахунок правої половини. В комплексній діагностиці має значення проведення бактеріологічного дослідження.

ЕКСПЕРТИЗА ПРИ РАПТОВІЙ СМЕРТІ

Нагла або раптова, насильницька смерть. Трупи тварин, які загинули раптово, підлягають судово-ветеринарному дослідженню, в першу чергу, для виключення насильства. Тварини гинуть від шоку, розриву внутрішніх органів, крупних судин, тромбоемболії великих судин, інфекційних хвороб, електротравм і ін. У визначенні причини смерті і її генезису велике значення має подальше вивчення обставин смерті. Відсутність інформації ускладнює роботу експерта.

Смерть від шоку.

Вона настає внаслідок порушення нервової діяльності, пригнічення важливих життєвих функцій. Залежно від причин розрізняють шок травматичний, хірургічний, елек­тричний, опіковий, токсичний, анафілактичний, гемотранс-фузійний та ін. Виникає шок рефлекторно, внаслідок подраз­нення яких-небудь відділів нервової системи; його виник­ненню сприяють крововтрати, охолодження, перевтома, інтоксикація продуктами розпаду тканин і ін.

94

Внаслідок різкого подразнення закінчень провідних нервів при шоку розрізнюють період збудження (еректильна фаза), який характеризується підвищеною збудливістю, зменшенням шкірних рефлексів, частим пульсом, частим і поверхневим диханням; розвивається кисневе голодування. Потім настає період пригнічення (терпідна фаза), коли порушується функція нервової системи, особливо кори мозку; при цьому рухи уповільнюються, тварина реагує тільки на різке подразнення; рефлекторна збудливість знижена, пульс частий, слабкий, артеріальний тиск зменшується, спостерігається вихід плазми крові в тканини, дихання поверхневе, прискорене.

Третій період (паралітична фаза) розпочинається з парезу центральної нервової системи: кори, підкірки, центрів довгастого мозку; припиняється робота серця, органів дихання і настає смерть.

Патологоанатомічні зміни не є суворо специфічними, в ряді випадків вони відсутні. При травматичному шоку має місце невелика травма, скупчення крові в органах, черевній порожнині і органах центральної нервової системи. Трохи виражені зміни при гемотрансфузійному шоку: гемоліз, набряк легенів, численні крововиливи під легеневою плеврою, епікардом, серозною оболонкою кишечнику.

Експерт при висновку "шок" зіставляє клінічні, патологоанагомічні дані, а також виясняє причину, яка його викликала.

Смерть від розриву внутрішніх органів, крупних судин.

Розриви органів - шлунка, селезінки, печінки, шкіри, серця, діафрагми -- частіше спостерігаються при травмах, дистрофіях і деяких захворюваннях. Розриви можуть бути повні і неповні. ...,. ,

Розриви шлунка у коней виникають внаслідок перегодовування, при газоутворенні; необхідно

диференціювати прижиттєвий розрив від посмертного. Розрив починається з серозного шару, переходить на м'язовий шар і слизову оболонку. Краї його нерівні, просочені кров'ю, вміст часто розмазаний по серозі, чого немає при посмертному розриві.

Розрив печінки при травмах, амілоїдозі, жировій, зернистій дистрофії - повний або зі збереженням глисонової капсули з гематомою в товщі органа.

Розрив сім'яника буває при травмах, лейкозах, сибірці,

95

сепсисі, іноді при піроплазмідозах. Окрім розриву спостерігається скупчення крові в черевній порожнині; можливе одужання за рахунок рубцювання, іноді рубець замикає в собі сальник.

Розрив нирки може бути при сильних ударах, іноді як наслідок легкого удару в поєднанні з патологією органа. Розривається паренхіма кіркового шару, кров скупчується під фіброзною капсулою, сама капсула розривається рідко.

Розрив серця - рідке явище, можливе при травмах, іноді дистрофіях. В перикарді - зсіла кров, і смерть настає від тампонади.

Розрив діафрагми може бути при травмі, сильному здутті.

Розрив кровоносних судин можливий як при наявності патологи, так і при незмінюваних судинах. Незмінювані судини розриваються при спазмі, посиленій роботі серця, наприклад, розрив аорти в ділянці дуги над півмісяцевими клапанами, при цьому кров виливається в перикард і смерть настає від тампонади.

Бувають розриви органів внаслідок ураження тварин паразитами (коней - стронгілідами, собак - спіроцерками, птахів грибами). У великої рогатої худоби ураження супроводжують пухлини, туберкульоз.

При розтині виявляється анемія органів. В порожнині, де розрив, зсіла кров; кров може скупчуватися подалі від місця розриву, наприклад, при розриві аневризми передньої брижової артерії кров скупчується в порожнині сліпої кишки, яка зрослася з аневризмом.

Смергь може настати при розриві судин не тільки внаслідок знекровлювання, але й за рахунок зменшення тиску крові, від здавлювання життєво важливих органів.

Смерть при ураженні серця, судин.

Дегенеративно-некротичні, запалювальні зміни в міокарді часто є причиною смерті. У свиней, рідше телят, ягнят зустрічається так звана "серцева смерть", яка в деяких господарствах набуває множинного характеру. Виникненню захворювання сприяють перегони тварин на великі відстані, транспортування, щеплення, хвилювання тварин при роздачі кормів. Клінічне захворюванню передує задишка, блювання, погіршення апетиту, м'язова слабкість, потім параліч, поза сидячої собаки.

Патолого-анатомічно: застійні явища, мускатна печінка, розтягання порожнин серця, серцевий м'яз як обварений або

96

смугастий, що нагадує тигрову шкіру. Транссудат знаходять в порожнинах тіла.

Раптова смерть можлива при міокардіопатичній формі ящуру у великої рогатої худоби, при білом'язевій хворобі у молодняку.

Патомррфологічно спостерігається зерниста дистрофія, альтеративне запалення міокарда з наступним явищем ценкерівського некрозу. В скелетній мускулатурі при білом'язевий хворобі спостерігаються аналогічні зміни.

При встановленні діагнозу . необхідно враховувати епізоотичні дані, результати розтину і патологоанатомічного дослідження. ;,. , ! сі

Смерть від тромбоемболіїкровоносних судин. ..,-

Тромбоемболія кровоносних судин рідко спричиняє смерть. Окремі випадки смерті при відриві частини тромбу спостерігаються у великої рогатої худоби і коней. Відбувається задушення.

Можлива жирова емболія ліри переломах трубчастих кісток. Жирові краплі можуть заноситися через серце в капіляри легенів, закупорювати їх. Повітряна емболія спостерігається при введенні лікарських речовин або кровопусканні через яремну вену. В більшості випадків повітря, яке потрапило, безслідно розсмоктується; одночасно при введенні кількох мілілітрів повітря може настати раптова смерть внаслідок закупорювання капілярів легенів, серця.

Для визначення наявності повітря в серці необхідно розтинати йоґб під водою. Для цього наливають в серцеву сорочку до межі воду через невеликий отвір. Скальпелем роблять надріз' в^: стінці правого шлуночка і стежать, чи не виходять з порожнини серця повітряні бульбашки. Проводити дослідження слід до знімання шкіри, .не ушкоджуючи вен. Наявність повітря можливо визначити по венозній крові в шлуночках серця.

ЕКСПЕРТИЗА В АКУШЕРСЬКІЙ ПРАКТИЦІ

Ветеринарним фахівцям нерідко доводиться надавати допомогу при патологічних пологах, при затриманні посліду у, корів, при визначенні вагітності, життєздатності плоду тощо. При експертизі слід ураховувати, що. подібну роботу лікар нерідко вимушений виконувати в: иадз_{вичаино} несприятливих умовах.

97

В судовій практиці виникають різноманітні запитання:

2. Судово-ветеринарно-акушерська експертиза асептики ^: родопомочі.

3. Родопоміч і раптовий падіж породіллі.

4. Експертиза ушкоджень при пологовому процесі.

5. Випадки судово-ветеринарної експертизи затримання посліду у корів.

6. Експертиза абортів.

7. Визначення мертвонародженості, асфіксії плода.

Експертиза родопомочі.

Успіх при наданні допомоги роділлі залежить від правильної 'постановки діагнозу, від досвіду акушера. Після збирання анамнезу ветеринарний працівник повинен провести 'попереднє дослідження тварини і накреслити реальний план оперативного втручання. При обстеженні родових шляхів внутрішньою пальпацією він повинен встановити положення плоду, позицію, членорозташування, передлежання плоду і інш. Необхідно суворо дотримуватися правил асептїтки і антисептики, урахувати домірність плоду і таЗу¹ коровий Слід звернути увагу на виконання правил обобистоїтігієни.

' 'Ігнорування проведення диференційної діагностики при наявності в родових шляхах більше двох кінцівок може спричинити небажаний наслідок; необхідно переконатися в наявності одного або двох плодів.

Необережні дії при родопомочі можуть спричинити травму!, занесення в родові шляхи мікрофлори. Дане питання експерт повинен розглянути з різних точок зору. Чи виникли травми довільно або внаслідок дій ветспеціаліста? Звідки з'явилося джерело інфікування і чи була можливість уникнути його? У випадку послідовних дій двох спеціалістів необхідно з'ясувати, на якій стадії родопомочі могло статися ураження родових шляхів?

В судовій ветеринарній експертизі важливе значення має виявлення умов, в яких працював ветспеціаліст. Нерідко допомогу доводиться надавати в несприятливих обставинах, на тваринному дворі, де майже немає умов для підтримки асептики і антисептики. Експерт повинен провести співбесіду зі свідками родопомочі, хоча свідчення їх не завжди бувають об'єктивними.

Раптова смерть роділлі може настати в процесі родо-

98

помочі або в пуерперальний період. Причини _:можуть бути різні; частіше внутрішня кровотеча з травмованої матки, розрив порожнистої вени, апоплексія мозку. При важких потугах іноді відбувається розрив серцевих клапанів і навіть пневмоторакс. Раптова смерть роділлі може бути обумовлена ігноруванням анамнезу, неповним клінічним дослідженням, особливо, органів кровообігу і травлення. Вагітність і пологовий процес різко ускладнюють перебіг і травматич- ного ретикуліту, перикардиту, ретикулоперщоніту. Недосвід- чені лікарі іноді припускаються помилки під час родопомочі у корів через невміння точно визначити кількість плодів у матці. і .

При нормальних пологах можливі травми зовнішніх і внутрішніх родових шляхів. Легкі травми.дри недотриманні асептики, антисептики можуть привести до, флегмонозного запалення; глибокі - до післяпологової інфекції. Факторами, які сприяють подібним ушкодженням, є вік роділлі, вузький таз, недорозвиненість статевих органів, перерозвинення плоду, а також потворності. Травми можуть, бути і в процесі бурхливих перейм, потуг. Це можуть бути мимовільні розриви матки, обумовлені бурхливими переймами (потугами) при закритій шийці, при неправильному положенні плода, при вузькому тазі матері, при енергійних рухах плода, при аномаліях плаценти у коро'ви. Трапляються розриви і під час розкручування матки.

Мимовільні розриви відбуваються, як правило, На нижній стінці, яка прилягає до шийки матки. По формі вони зигзагоподібні. При порівнянні рани з боку слизової і серозної оболонок завжди дещо довша вона з боку серозного покриву.

Експертиза необхідна при перфорації матки внаслідок грубої родопомочі. Неправильне використання акушерських інструментів є найчастішою причиною перфорації матки. Вона може відбутися через грубе поводження при виправленні підігнутих кінцівок, вирівнюванні кінцівки без захоплення копита рукою, недостатнім відштовхуванням плоду.

Необхідно диференціювати мимовільні розриви від лікарських. Особливість розриву матки очним гачком в тому, що з боку слизової оболонки він більш довгий, ніж з боку серозної. Іноді зустрічаються великі неповні надриви слизової і м'язової оболонок, які поступово переходять в

99

повну перфорацію матки; направлення їх поздовжнє, різних розмірів. Можливі випадки розриву матки під час оперативного видалення плода, наприклад, при міцному з'єднанні котиледонів з карункулами, відрив останніх призводить до перфорації матки.

У всіх випадках, якщо відбулася перфорація матки, ветеринарний лікар повинен відправити сільськогоспо­дарську тварину на забій.

При проведенні експертизи розривів матки необхідно з'ясувати наявність або відсутність умов, які сприяють перфорації матки: неправильна будова таза роділлі, перерозвинення плоду, недостатнє розкриття шийки матки, загальна недорозвиненість самки і інш. Важливо урахувати і примітивні умови, в яких надавалась допомога кваліфікованими особами, і інші фактори.

Експертиза затримання посліду.

Затримання посліду нерідко закінчуються ендометритом, безплідністю, сепсисом і навіть загибеллю тварин. Експерту необхідно встановити причину загибелі тварини при затриманні посліду:

2. Атонія, гіпотонія матки після пологів.

3. Зрощення материнської частини плаценти з ворсинками хоріона плода (вібріоз, бруцельоз, сальмонельоз, набряк навколоплідних оболонок і інш.).

3.Механічні перешкоди при виведенні з матки відділеного посліду при передчасному звуженні шийки матки, защемлення посліду в невагітному розі; обвиття частини посліду навколо великої карункули.

Недопустимим є підв'язування до звисаючої частини посліду важких речей, що може спричинити некроз нижньої стінки піхви, вивертання матки. Уливання великої кількості рідини в матку посилює її субінволюцію і веде до атрофії. Короткі відрізки кукси посліду викликають її втягування в піхву, що сприяє інфікуванню шийки матки. Експерту необхідно проаналізувати методику лікування:

1 .Консервативне з використанням естрогенних препаратів.

2. Оперативне.

3.Оперативне відділення гниючого посліду і непередбачені

ускладнення в роботі лікаря. Експертиза абортів.

Аборти можна підрозділяти на повні і неповні. Повний

100

аборт це переривання вагітності, при якому всі ембріони розсмоктуються або гинуть усі плоди; неповний — коли у багатоплідних самок гине один або кілька плодів, решта нормально розвиваються і народжуються здоровими.

За часом переривання вагітності аборти можуть бути: ранні (в 1-й половині вагітності) і пізні (в 2-й). При експертизі абортів слід ураховувати їх етіологію походження: інфекційну, інвазійну, неінфекційну. Причинами інфекційних абортів можуть бути бруцельоз, вібріон, лістеріоз, лептоспіроз, аспергильоз і інш.; інвазійних -- трихомоноз, фасціольоз, токсоплазмоз і інш.

Експерт повинен мати на увазі, що при незначній кількості абортів невідомої етіології слід звернути увагу на виявлення грибкової інфекції.

До незаразних абортів відносять аліментарні, травматичні, гормональні, при неправильній експлуатації тварин, при патології плода і його оболонок, патології матки, приховані, навмисне приховані; а також аборти при внутрішньоматковому отруєнні плодів газами, при психічних стресах; ятрогенні аборти.

Аліментарні аборти спостерігаються при

гіпоавітамінозах (А,Е), однобічному годуванні кислими кормами, рослинами, які містять нітрати, а також при мінеральній недостатності раціону вагітних самок.

Травматичні аборти, як правило, реєструються в другій половині вагітності; виникають при грубому ректальному дослідженні, фіксації тварин за носову перегородку: у свиноматок при груповому утриманні супоросних

свиноматок

Аборти при неправильній експлуатації: надмірна тяжка експлуатація призводить до тривалого кисневого голодування самки і плода, який гине. Фактори, які цьому сприяють, -- інфантилізм матки і інші аномалії. Психічні стреси можуть стати причиною аборту, наприклад, в ситуації, коли на косяк кобилиць накинулися вовки. Незважаючи на те, що косяк не рухався, значна частина кобил абортувала.

Гормональні аборти спричиняють різні порушення гормональної діяльності, наприклад, гіпофункція жовтого тіла, яєчників і інш.

Аборти ятрогенного походження, ті, що викликані діагностичними і лікувальними процесами. Аборти

101

внаслідок призначення вагітним синестролу, арекалшу, прозеріну, пілокарпіну, СЖК і інш.

Аборти при патології матки. Інфантилізм матки •- одна з причин аборту. Зрощення матки з оточуючими тканинами, переродження її стінки з утворенням рубців призводять до порушення живлення плода, плід може загинути. Внаслідок сенсибілізації організму алергенами вагітна матка набуває надмірної збудливості, через яку може наступити аборт.

Експертиза прихованого аборту.

Приховані аборти виникають внаслідок розсмоктування зародка, ембріональної смерті. Причини: авітамінози (А,Е), інфікування яйцевої клітини, генетична несумісність сперміїв і яйцевої клітини.

Експертиза навмисне прихованого аборту дуже складна, потребує високої кваліфікації експерта. Експерту необхідно виявити ряд питань.

2. Чи було досліджено самку в стані вагітності?

3. В який строк вагітності відбувся аборт?

4. Причини аборту (мимовільний, травматичний, аліментарний, ятрогенний і інш.).

5. Скільки часу минуло з моменту аборту до обстеження самки?

Ветеринарний спеціаліст, якщо не записує даних про стан матки і яєчників тварини, практично не може поставити діагноз на персистентне жовте' тіло, кісти, атрофічні процеси. Необхідне ретельне дослідження викидня, плаценти. Експерт повинен проаналізувати умови годування, утримання, експлуатації. Правильні відповіді можливі лише після комплексного дослідження.

Експертиза вивороту і інвагінації матки.

Повний виворіт матки випинання рогу

плодрвмістилища в свою порожнину з наступним виворотом через матку і піхву назовні.

Інвагінація або неповний виворіт випинання рогу шюдовмістилища самого в себе на різну глибину без вивороту назовні. Частіше така патологія спостерігається у корів і кіз.

Безпосередні причини інвагінації маток: різноманітні напруження матки з боку короткого пупкового канатика, міцно прикріплений послід, а також підв'язування до нього різних важких речей. Велике значення мають і такі фактори:

102

часткова затримка посліду, травми родових шляхів, бурхливі потуги, ослаблення нервово-м'язового тону._Су _Пр_И багатоплідності, водянка і т.п. Виворіт матки частіше спостерігається невдовзі після пологів.

Судова експертиза вивороту матки пов'язана здебільшого з претензіями на помилковий діагноз, про невч асне або неправильне терапевтичне втручання. Іноді ветерІ_І_нар_НОМу спеціалісту висувають звинувачення з приводу раптового падежу корови в процесі вправлення матки. Л-_ІКу_Вальна процедура при цьому потребує від фахівця Фізичного зусилля, терпіння і спокою. Головною перешко.д_{ою П}р_и вправленні вивернутої матки є бурхливі потуги.

Експертиза мертвонародженості.

Причина мертвонародження: передчасне прі^тшиення плацентарного дихання при закупорюванні дихальних шляхів плода. З метою визначення цих причин викори^;_То_Ву_ЮТЬ легеневу, шлунково-кишкову проби і гіс: ологічне дослідження.

Легені новонародженого, який не дихав, безц_ов{_тр_ян^ тверді, поверхня їх гладенька, однорідна, мають мал _и# об'єм; за кольором нагадують печінку, темно-червон. і _{а З}а консистенцією -- підшлункову залозу; не містять повітря, тонуть у воді.

При проведенні легеневої проби експерт повинен ураховувати, що легені тварини, яка не дихала, можуть плавати при наявності газу з розвитком в них Гнилісних процесів, при замерзанні, при проведенні штучного дихання новонародженій тварині. При розкладі з газоутворенням легені набувають зеленуватого кольору, спостер}_{гається} в'ялість, трохи піднята плевра в вигляді пухирів. П^_и цьому-необхідно враховувати розклад і в інших органах.

Техніка проведення легеневої проби: до розтину- грудної порожнини відпрепаровують трахею і перев'язують ft разом-зі стравоходом. Потім розтинають грудну порожнину, виймають легені, серце, вмлочкову залозу в єдиному

КОМПЛеКСІ І ОПуСКаЮТЬ В ПрОСТОрИЙ ПОСУД 3 ВОДОЦз; ЯКЩО

комплекс тоне, то від нього відділяють серце, вІІ_ЛОЧКОВу залозу; якщо одні легені тонуть, то відрізають від ни_х окремі долі і опускають у воду; якщо і вони тонуть, то _Вщ _них відділяються шматочки, які занурюють у воду. Окремі шматочки стискають під водою і спостерігають, _{чи не} видавлюються з них окремі бульбашки повітря. Якщ₀ легені

103

плавають • новонароджений дихав. Не потопають гнилі легені, які дихали і не дихали, тому легенева проба при гнильних змінах трупа недостатня. Експерт повинен диференціювати легені, які дихали і не дихали, з газоутворенням. Легені, що загнили, набувають зеленуватого кольору.' вони в'ялої консистенції, гнильні гази не розтягують альвеоли, а трохи підіймають плевру у вигляді бульок газу. В легені, що дихала, можна виявити рівномірне наповнення альвеол повітрям.

Загнивання печінки, нирок і селезінки починається раніше, ніж легенів, що свідчить про загальний характер гниття.

Негативний результат легеневої проби зустрічається при вторинному ателектазі і у тварини, що недовго жила.

Шлунково-кишкова проба. З початком самостійного дихання, а іноді і раніше у новонародженого з'являються коливальні рухи, під час яких повітря потрапляє в шлунково-кишковий тракт. Шлунок і кишечник набувають при цьому здатність плавати в воді. На цьому ґрунтується водна проба. Техніка її проведення: до виймання органів грудної і черевної порожнини перев'язують шлунок біля входу і виходу, а також петлі і товстого кишечника. Плавання цього комплексу або одного шлунка вказує на живонародженість. В загнилих трупів ця проба недоказова, тому що в кишечнику утворюються гнильні процеси, накопичуються гази. Якщо весь комплекс тоне, рекомендується під водою розрізати шлунок і простежити, чи не виходять з нього бульбашки повітря.

Присутність повітря в легенях при відсутності його в шлунку вказує на короткий строк життя тварини. При гнитті утворення газів відбувається в самій стінці шлунку або кишки.

У випадках здуття шлунка і частини тонкої кишки при зануренні їх в воду - плавають, а після розтину - тонуть. Це вказує на те, що повітря надійшло в них при житті. Прижиттєве надходження повітря в тонкі кишки відбувається поступово, також поступово і послідовно поширюється на всі частини; гнильні ж гази накопичуються в окремих петлях кишок. При гнитті шлунок і кишечник продовжують плавати після розтину, тому що утворення газів відбувається і в самій стінці.

Звичайно, результати легеневої і шлунково-кишкової проб збігаються. Можливі їх комбінації: легені плавають, а шлунок і кишечник тонуть новонароджений дихав короткий час, але повітря не встигло потрапити в шлунково-

104

кишковий тракт. Якщо легені тонуть, а шлунок плаває, - це може бути показником вторинного ателектазу.

Гістологічне дослідження мертвонародженого обов'язко­ве. При дослідженні альвеоли і бронхи мертвонарод_женого спалі, різної форми і' розміру, альвеолярний епітепій -кубічний, еластичні волокна розташовуються у в_игляді пучків і спіралей. В легенях, що дихали, альвеоли випрямлені, стінки їх тонкі, епітелій потовщений, капіляри повнокровні, еластичні волокна повторюють контури; альвеол, які розпалися.

Асфіксія плода. При здавлюванні пуповини; від передчасного ^; відшарування плаценти ^п°РУШується плацентарний кровообіг, в крові плода накопичується вуглекислота, яка збуджує дихальний центр довгастого мозку, що призводить до передчасних дихальних рухів плода. Внаслідок цього відбувається аспірація навколоплідної рідини зі слизом, первородною змазкою, шерстю, меконієм що знаходиться в ній, - виникає асфіксія плода.

На розтині: погано зсіла кров, загальний венозний застій крововиливи під плеврою і епікардом. В бронхах безповітряних легенів аспіраційована навколоплідна

рідина.

Експертиза післяродового парезу.

У ветеринарній практиці можливі лікарські помилки, допущені в процесі лікування тварин. Післяродовий парез зустрічається переважно у великої рогатої худоби. Ветеринарний спеціаліст без ретельного клінічного обстеження хворої тварини, а також виявлення і встанов­лення діагнозу не повинен призначати лікування. Захворю­вання супроводжується паралічеподібним станом шлунково-кишкового -факту, порушенням ковтання, отже, усякі процедури, пов'язані з даванням через рот медикаментів протипоказані. З лікувальною метою введення повітря у вим'я повторно допускається через 6-8 год., череч 15-20 хвилин після введення можна знімати пов'язки на сосках.

Експертиза захворювання молочної залози.

Неправильна діагностика захворювань молочної залози частіше зустрічається в перші дні запального процесу. Кожний лікар, фельдшер повинен уміти диференціювати форми маститів. При лікуванні часто зустрічаються помилки. які ведуть до ускладнень, особливо це стосується

105

використання антибіотиків. Недопустиме безсистемне їх використання при маститах, порушення інтервалу між ін'єкціями або передчасне припинення введення препарату. Ін'єкція розчинів безпосередньо в паренхіму залози є помилкою, тому що спричиняє виникнення в паренхімі інфільтратів, які довго не розсмоктуються, або веде до розвитку абсцесів.

ЕКСПЕРТИЗА В ПРОМИСЛОВОМУ ПТАХІВНИЦТВІ

Експерт ветеринарної медицини може залучатися до справ, що пов'язані з суперечними питаннями при визначенні якості товарних або інкубаційних яєць, які поставляють птахофабрики, племінні ферми, заводи.

Виникають такі питання при отриманні низьких показників життєздатності у курчат, що вилупились з яєць, наданих постачальникам племінної продукції.

Крім того, реєструються випадки великої кількості незаиліднення яєць, підвищення кількості загибелі курчат у перші дні життя, відсутності показників якості птиці, що була обумовлена в договорі.

В таких та подібних випадках суперечні питання необхідно вирішувати відповідно до чинного законодавства України (Закон України "Про захист прав споживача" та ін.). Суперечливі питання часто виникають і у випадках, коли від придбаної птиці не отримують запланованих угодою показників при виконанні умов відповідної годівлі і утриманні або їх невиконанні.

В кожному конкретному випадку експерт повинен з'ясувати не тільки епізоотичний стан господарств-постачальників (продавця) і покупця, але всі питання, що стосуються умов утримання, годівлі, призначення профілактичних засобів та ліків, кормових добавок та ін.

Суперечливі питання виникають між птахогоспо-дарствами і виробниками кормів, які не завжди відповідають вимогам щодо якості, можуть бути токсичними, мати підвищене кислотне або перекисне число тощо.

Експертиза в таких випадках базується на даних, що зареєстровані у відповідній /документації, актах, експертизах лабораторних досліджень, зафіксованих показниках мікро­клімату, журналах руху поголів'я, несучості, інкубаційного браку та інших.

106

ЕКСПЕРТИЗА ПРИ СПРАВАХ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ЗВ'ЯЗКУ З КУПІВЛЕЮ-ПРОДАЖЕМ ТВАРИН

Правові норми купівлі-продажу.

Основним предметом експертизи в галузі купівлі-продажу тварин є суперечні питання, що виникають між сторонами при виявленні покупцем недоліків, які він не міг побачити в момент купівлі тварини, а також у зв'язку з відсутністю у неї тих якостей, які повинні бути згідно з угодою при продажу. В законодавчий сфері України відсутні спеціальні статті відносно купівлі-продажу тварин. Проте деякі статті, що стосуються купівлі-продажу речей, які містить Закон України "Про захист прав споживачів" можуть бути застосовані до тварин: , .

Стаття 12.Право споживача на належну якість товарів

(робіт, послуг)

Стаття 13.Гарантійні зобов'язання Стаття 14.Права споживача в разі придбання ним

товару неналежної якості

Стаття 15.Права споживача у разі порушення виконавцем умов договору про виконання робіт і надання послуг Стаття 16.Право споживача на безпеку товарів (робіт,

послуг)

Стаття 17.Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну товарами (роботами, послугами) неналежної якості Стаття 18.Право споживача на інформацію про товари

(роботи, послуги) Стаття 19.Права споживача у сфері торговельного та

інших видів обслуговування

Стаття 20.Право споживача на обмін товару неналеж­ної якості

Крім цього, врегулювання питань, що стосуються терміну придатності продовольчих товарів, визначається на підставі "Правил продажу продовольчих товарів (Накази Міністерства зовнішньоекономічних стосунків і торгівлі України від 28.12.1994 р. № 237 і від 23.09.1998 р..№ 617). Цими та іншими законодавчими актами передбачається захист прав споживача. Проте споживачеві, а ^відповідно і судовому експерту необхідно знати основні правові аспекти і орієнтуватися у діючому правовому полі.

107

• . І • ' • • $ ? - ' . . ; е

Споживачеві перед придбанням товару (тварин, продуктів тваринницького походження тощо) корисно мати про нього якомога повну інформацію. Тільки тоді покупець може зробити правильні висновки про можливість або необхідність використання товару для своїх потреб.

Закон визначає, де повинна бути вказана інформація про товари і які відомості вона повинна вміщувати, якими правилами споживач може скористуватися, якщо йому нададуть недостовірну або неповну інформацію. Якщо надання недостовірної або неповної інформації спричинило придбання товарів, які не мають необхідних споживачеві властивостей, то останній має право розірвати угоду і вимагати відшкодування заподіяних йому збитків; при неможливості використання товарів за призначенням споживач має право надання (в термін не більше одного місяця) належної інформації, після чого розірвати і вимагати відшкодування збитків; у випадку спричинення шкоди життю, здоров'ю або майну має право вимагати

відшкодування збитків.

Споживач має право на те, щоб при звичайних умовах використання, зберігання і транспортування товару були безцечними для його життя, не спричиняли шкоди його здоров'ю і майну. ,

Необхідно мати на увазі те, що в Законі не має термінів "якісний", "неякісний", а використовуються терміни "належна якість" і "неналежна якість".

Належна якість - якість, що відповідає прийнятим в Україні нормативним документам і яка необхідна споживачеві.

В статтях 13 і 19 Закону України "Про захист прав споживачів" визнається поняття про гарантійне обслуговування, яке полягає в тому, що виробник (продавець, виконавець) протягом гарантійного строку зобов'язується безкоштовно виконувати роботи по вводу товару до експлуатації (при наявності відповідних про це документів, талонів тощо), по технічному обслуговуванню, а також виявленню недоліків проданого товару (відхилення від вимог нормативних документів і інформації про товар).

Гарантійний строк це термін, протягом якого виробник (продавець, виконавець) гарантує нормальну роботу (застосування, використання) товару (роботи або послуги).

108

'

При необхідності визначити причину втрати якості товару за термін гарантійного строку продавець зобов'язаний у термін з дня отримання письмової заяви від споживача направити цей товар на експертизу, яка проводиться за рахунок продавця.

Право споживача на обмін товару належної якості. Якщо придбаний товар належної якості, тобто товар потрібний і відповідає вимогам нормативних документів, то можливість його обміну надається з деякими застереженнями. Звертається увага на те, що у випадках обміну товару отримати гроші назад або придбати на еквівалентну суму інші товари споживач може тільки тоді, коли він і сам дотримувався усіх умов для обміну, а продавець (виробник) аналогічного товару не мас. Крім цього, існує перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню, зокрема, це продовольчі товари, лікарські препарати і засоби, предмети сангігієни та інші (Додаток №3 до постанови Кабміну України від 19.03.1994р. №172).

При розгляді відповідних справ експерт повинен знати права споживача у 'випадку придбання ним товару неналежної якості. При виявленні недоліків або фальсифікації товару в термін гарантійного або інших встановлених строків споживач має право на свій вибір вимагати від продавця або виробника:

- безкоштовного усунення недоліків товару або компенсації

витрат на їх виправлення споживачем або третьою особою;

- заміни товару на такий же товар іншої моделі з

відповідним перерахунком купівельної ціни;

- розривом договору і відшкодуванням спричинених

збитків.

Під недоліком товару розуміють невідповідність товару за деякими параметрами умовам нормативних документів або умовам договорів, а також інформації про товар, що надана виробником (виконавцем, продавцем).

Фальсифікація товару - це його підробка.

Норми продукції обов'язкові вимоги, затверджені відповідним органом, який встановлює гранично допустимі величини показників для продукції (концентрації в ній певних речовин), що гарантують якість продукції.

Якість продукції ~ це передбачені законом, договором або нормативними документами властивості продукції, що

109

задовольняють споживача при використанні її відповідно призначення. Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення документа, що свідчить про факт купівлі (квитанції, товарного або касового чека, технічного паспорта або іншого письмового документа).

Вимоги споживача задовольняються, якщо строк гарантії на товар не закінчився.

Після закінчення гарантійного строку споживач має право пред'явити вимоги виробнику про безкоштовне усунення недоліків товару протягом визначеного строку служби (якщо він не визначений - протягом 10 років), коли в товарі були знайдені суттєві недоліки, що виникли з вини виробника.

Під суттєвим недоліком розуміють недолік, який робить неможливим або неприпустимим використання товару відповідно його цільовому призначенню, або не може бути усунутий для даного споживача, або для його усунення необхідні великі витрати праці і часу. Або він робить товар відмінним від передбаченого в договорі, або виникає знову після його усунення. Вимоги споживача про безкоштовне усунення недоліків товару повинні бути задоволені протягом 14-денного терміну або за домовленістю сторін в інший строк. За кожний день затримки виконання вимог про надання аналогічного товару і за кожний день затримки усунення недоліків (понад 14 днів) споживачеві сплачується пеня в розмірі одного відсотка вартості товару. Здійснення вимог споживача про заміну товару на аналогічний належної якості можуть бути задоволені: негайно (при наявності товару), протягом 14-ти діб, або за домовленістю сторін (в випадку необхідності перевірки якості), у двомісячний термін, з часу відповідної заяви (при відсутності товару). При цьому необхідно пам'ятати, що при заміні товару з недоліками на аналогічний товар належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не проводиться. При заміні товару з недоліками на такий же товар іншої моделі перерахунок вартості проводять, виходячи з цін, що діяли на момент обміну.

При розриві договору розрахунки з споживачем у випадку підвищення цін на товар проводять, виходячи з його вартості на момент подавання вимог, а у випадку зниження ціни - виходячи з вартості товару на момент купівлі.

Вимоги споживача не підлягають задоволенню, якщо

110

продавець (виробник) доведе, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товару або його зберігання.

Експерт повинен знати, що споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

ПРАВА СПОЖИВАЧА У ВИПАДКУ

ПОРУШЕННЯ ВИКОНАВЦЕМ УМОВ ДОГОВОРУ ПРИ ВИКОНАННІ РОБІТ І НАДАННІ ПОСЛУГ

Договір - усна або письмова угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, строки, ціну і .інші умови, згідно яких здійснюється купівля-продаж, роботи і послуги. До письмової угоди додаються квитанції, товарний або касовий чек і деякі інші документи.

Аналізуючи договори, експерт повинен перевірити, яка відповідальність була обумовлена щодо споживача і виконавця. При невиконанні договору у визначений термін або неналежному його виконанні, можна відповідно до статей 178, 179, 180, 204 Цивільного Кодексу України, а також статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" вимагати відшкодування завданої шкоди і, крім цього, сплати неустойки.

Неустойка (штраф, пеня) визначена законом або договором грошова сума, яку порушник договору зобов'язаний сплатити другій стороні у випадку невиконання або неналежного виконання ним зобов'язань, зокрема, прострочення виконання.

Недотримання письмової форми тягне за собою недійсність договору про неустойку.

В статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів"; вказуються умови, на підставі яких здійснюється право-споживача на розрив договору і відшкодування збитків.

Шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживача товарами (роботами, послугами), що мають недоліки, під­лягає відшкодуванню у повному обсязі, якщо законодавством не передбачена вища міра відповідальності.

Право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем. Таке право зберігається протягом:

111

-визначеного строку служіння (строку придатності); -протягом 10 років з часу виготовлення товару (прийняття

роботи, послуги).

При купівлі-продажу тварин є ряд особливостей; тут строк пред'явлення претензії залежить не тільки від сторін, але й від характеру виявленого пороку. Наприклад, відомо ряд захворювань і пороків, які в певні періоди свого розвитку можуть мати прихований характер і їх виявити не вдається навіть при найретельнішому дослідженні. Крім цього, при ряді інфекційних і інвазійних хвороб періоду повного розвит­ку їх передує більш або менш довготривалий інкубаційний період. Нарешті, деякі інфекції, хвороби, наприклад, інфек­ційна анемія коней, протікають у вигляді ряду приступів, у проміжках між якими не проявляється ніяких ознак хвороби.

В таких випадках предметом суперечки між сторонами звичайно є питання про те, чи була тварина хвора, або вона (при інфекційних і інвазійних хворобах) заразилася в момент укладання угоди, тобто треба встановити, коли саме захворіла тварина - знаходячись у володінні продавця або ж -у нового власника.

Для різних хвороб строки, необхідні для проявів хвороби, неоднакові. При інфекційних хворобах вони залежать від тривалості інкубаційного періоду, при неінфекційних - від можливого прихованого перебігу хвороби протягом певного періоду, а також від труднощів її встановлення в момент купівлі-продажу. Оскільки ці строки визначають можливість повернення придбаної тварини покупцем продавцю (розрив угоди), їх називають "строком повернення або очистки".

Питання про повернення купленої тварини може ще постати при відсутності або недостатності тих якостей тварин, які були обіцяні продавцем при її продажу, наприклад, певної молочності корови, супоросності у свині, близького отелення у корови тощо. В чинному законодавстві немає законоположень, які б регламентували строки повер­нення при виявленні певних захворювань або пороків.

За радянських часів існувало положення у Цивільному Кодексі УРСР про купівлю-продаж тварин, яке стосувалося, здебільшого, коней і мулів. Але сьогодні ці питання юридичне не визначені. Тому при судовому розгляді справ, які вимагають спеціальних знань в питаннях купівлі-продажу тварин, особливо суттєвим є висновок експертів ветеринарної медицини.

112

ЕКСПЕРТИЗА ІНФЕКЦІЙНИХ І ІНВАЗІЙНИХ ХВОРОБ, ВИЯВЛЕНИХ ПІСЛЯ КУПІВЛІ ТВАРИН

У випадках виявлення інфекційних, а також деяких інвазійних хвороб у щойно придбаних тварин (тварини), експерт, починаючи провадження експертизи, повинен, насамперед, отримати точні дані про благополуччя, відносно цієї хвороби як господарства (і району), звідки вивезені тварини, так і господарства, в яке вони ввезені. Він повинен з'ясувати обставини, при яких тварини були перевезені в господарство покупця: чи знаходилися вони, і як довго, на розподільчій базі в цих місцях, яка була організована доставка тварин покупцю тощо. Проте експерт при вирішенні питання про строки повернення захворілих тварин незабаром після їх придбання має керуватися даними про тривалість інкубаційного періоду виявленої інфекційної хвороби.

Перебування тварини в момент продажу в інкубаційному періоді будь-якої інфекційної хвороби, безперечно, відноситься до таких недоліків, які згідно статей 12, 13. 14 Закону України "Про захист прав споживачів" не могли бути виявлені покупцем при звичайному способі спостереження за тваринами. Лише протягом певного строку можна виявити цей недолік, таким строком і є інкубаційний період.

Необхідно враховувати, що тривалість інкубаційного періоду при деяких інфекційних хворобах коливається в доволі широких межах, а у експерта при підготовці висновку повинна бути тверда переконаність, що тварини не зарази­лися, знаходячись вже у володінні покупця. Тому експерт при вирішенні подібних питань повинен виходити з гранич­ної тривалості інкубаційного періоду. Дані про тривалість інкубаційного періоду при основних інфекційних і деяких інвазійних хворобах наводяться у таблиці (стор. 115, 116).

Набагато складніше експерту вирішувати питання про час інфікування (отже, про строки повернення) тварин, у яких після купівлі виникли клінічні ознаки хвороби. В цих умовах можливе і нове зараження, і рецидив (якщо Інфекція хронічна). Висновок експерта у зв'язку з цим може базува­тися тільки на ретельному вивченні клініко-епізоотологічних даних, а при загибелі тварини також з урахуванням резуль­татів розтину і патогістологічного дослідження. Останнє може допомогти при визначенні строків розвитку патологіч­ного процесу при ряді інфекційних і інвазійних хвороб.

113

При рекламаціях на куплених тварин іноді доводиться проводити комісійно-діагностичний забій окремих тварин з метою підтвердження хвороби, що вказана в рекламації.

При купівлі тварин з метою забою можливі суперечки між продавцем і покупцем, якщо при післязабійному огляді уся туша або її значна частина бракується або визнається умовно-придатною. Для визначення тривалості патологічного процесу необхідно звертатися до спеціальної літератури, де описані зміни, що відбуваються в організмі тварини з часом, залежно від перебігу хвороби та інших умов.

СУДОВА ТОКСИКОЛОГІЯ

Більшість дослідників визначають отруєння як хворобу від впливу отрути. Отрутами називають речовини, що діють, впливаючи хімічно або фізико-хімічно і, при введенні в організм у великій кількості, за певних умов викликають розлад здоров'я або смерть. Загальнобіологічне розуміння отрут значно ширше.

Хімізація сільського господарства країни, збільшення виробництва хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами рослин і тварин, забруднення довкілля отрутохімікатами (пестицидами), мінеральними добривами, відходами промислового виробництва - потенційна загроза виникнення отруєнь тварин, а також людини.

До отруйних речовин слід віднести сполучення: хлорорганічні, фосфорорганічні, миш'яковисті, ртутьорганічні, мідьвміщуючі і інші.

Необхідно мати на увазі, що ряд мікроелементів, як, наприклад, мідь, фтор, миш'як і інші в незначній кількості є в тканинах здорового організму тварини. Виникають отруєння з різних причин:

• при випасах тварин поблизу об'єктів виробництва і викидах речовин, які осідають на траву, потрапляють з водою в організм;

• при дезінфекції, дератизації тваринницьких приміщень;

• при даванні речовин, що використовуються як лікувальні препарати;

• при поїданні тваринами мінеральних добрив, отруйних речовин;

114

Т

ривалість інкубаційного періоду при різних інфекційних захворюваннях

(За даними різних авторів)

Хвороба	Вид тварини	Тривалість інкубаційного періоду
		мінімальна	середня	макси­мальна
1	2	3 4		5
Сибірка	у багатьох видів с/г тварин	15-24 год.	1-5 діб	де 14 діб
Бмкар	-II-	1 доба	1-3 доби	до 5 діб (рідко)
Правець	-II-	1 доба (рідко у молодняка)	7-14 діб	тижні, інколи місяці
Некробактеріоз	-II -	1 доба	декілька діб (2-3)	1
Пастерельоз	-II -	декілька годин	1-2 доби	до 9 діб
Туберкульоз	-II -	8- 14 діб	тижні	місяці
Сказ	-ІІ-	12 діб	до 2 міс.	до 3 років
Хвороба Ауескі	ВРХ (штучне інфікування)	24-29 год.	8-10 діб	20 діб
	свині	3 доби І		11 діб
Ящур	ВРХ	12 І од. 4-5 діб		21 день
	ВІВЦІ	! 2-3 доби		8 днів
	кози	2 дні	-	8 днів
	свині	24-48 год.	-
Віспа	вівці	4 доби	6-8 діб	12 діб
	КОНІ (пустульозно- контагіозний стоматит)		5-8 діб	-
	птиця		6-12 діб	. -
Везикулярний стоматит	різні тварини	2 доби	-	9 діб
Бруцельоз	-II -	33 дні	до 3 міс.	230 діб
Лістеріоз	-II -	7 днів	15-1 8 діб	ЗО діб
Ісрсініоз	-II -	9 днів	-	14 днів
Грип	коні	3 доби	4-6 діб	15 діб
	свині	24-28 год.	3-4 доби	до 7 діб
Чума	ВРХ	2 доби	4-5 діб	до 17 діб
	свині	3 доби	5-8 діб	до 20 діб 1
	собаки	1 доба	3-4 доби	доЗ тижнів
Лептоспіроз	ВРХ	-	2-20 днів	.
	сріблясто-чорні лисиці	-	2-Ю діб	-
Аспергильоз	ВСІ ВИДИ тварин	3 доби	-	10 діб

115

Сап	коні	3 доби (при штучній інфекції)	. ,. ..-. тижні	декілька місяців
Мит	-//-	1-2 доби	4-8 діб	18 діб
Епізоотичний лімфангоїт	-II-	14-15 діб	15-30 діб	до 3 міс.
Сальмонельоз	-/!-	2-3 доби	10-30 діб	до 50 діб
Інфекційна анемія	-II -	1-2 доби	15-30 діб	93 доби
Контагіозна плевропневмонія	-II -	6 діб	до 5 тижнів	до 8 тижнів
Інфекційний енцефалрмієліт	-II-	-	до 40 діб	до 2 міс.
Паратуберкульоз	ВРХ	2 міс.	-	до 5 міс.
Злоякісна катаральна лихоманка	-//-	4 доби	2-3 тижні	Зміс
Повальне запалення легенів	'-II-	8 діб	2-3 тижні	до 4 міс.
Вірусна діарея	-II-	2-3 доби	7-Ю діб	3 тижні
Інфекційний ринотрахеїт	, -II-	2 доби	-	до 40 діб
ґ Губчаста енцефалопатїя	-//-	декілька тижнів	-	від декількох місяців до років
Бешиха	свині	1 доба	3-5 діб	до 8 діб
Ензоотична пневмонія	- // -	5-8 діб	, , -	16 діб і більше
Вірусний гастроентерит	-и-	12-20 годин	3 доби	7 діб
Інфекційний атрофічний риніт	-II-	3 доби	.	15 діб
Хвороба Тешена	-II-	4 доби	9-1 4 діб	34 доби
Везикулярна екзантема	-II -	24-72 год.	-	12 діб
Інфекційна агалактія	вівці, кози	12 діб	-	60 діб
Інфекційна плевропнев­монія	кози	8-10 діб	-	3 тижні
Аденоматоз	ВІВЦІ	декілька міс.	4-9 міс.	3 роки
Вісна - маеді	-II-	9 міс.	-	3 роки
С креп і	-II-	декілька міс.	-	3 роки і більше
Алеутська хвороба	норки	3-4 тижні	-	7-9 міс.

116

• при згодовуванні зіпсованих кормів, уражених грибами;

• при неправильному перевезенні і зберіганні отрутохімі­катів.

Розвиток отруєння, його кінець залежать від ряду умов:

• від дози отруйної речовини:

• ступеня розчинності;

• шляху надходження до організму;

• тривалості дії;

• токсичності;

• стану організму і інших факторів.

Шляхи надходження отрут в організм,

Найнебезпечнішими є отрути, що надійшли в організм через дихальні шляхи, їх вплив сильніший, ніж при всмоктуванні через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, бо при надходженні з легенів у кров вони обминають печінку.

Другий шлях надходження отрут в організм -- шкіра. Найбільше всмоктування відбувається через тонку, ушкоджену шкіру, при посиленому потовиділенні, гіперемії. Краще всмоктуються препарати, що розчиняються в ліпідах, а також-ті, які мають місцеву подразливу дію.

Третій шлях надходження отрут через шлунково-кишковий тракт. Найшвидше всмоктуються отрути, що добре розчинені в ліпідах. Всмоктуваність їх залежить від ступеня і характеру наповнення шлунка, реакції середовища вмісту і інших факторів.

За характером прояву прийнято розрізняти місцеву, рефлекторну і резорбтивну дію отруйних речовин.

У видаленні отрут з організму беруть участь різні органи залежно від виду отрути. Отрути виділяються з молоком, слиною, сечею, калом, видихуваним повітрям. Проходячи через органи, отрути викликають .в них дистрофічні зміни.

В організмі отрути піддаються різним хімічним перетворенням: окисленню, гідролітичному розщепленню, дезамінуванню, в ряді випадків - відновленню. Виникає однотипність реакцій організму на вплив різних хімічних речовин, тому можна вважати, що морфологічні зміни при Цьому не є специфічними.

117

СУДОВЕ ВСТАНОВЛЕННЯ ОТРУЄНЬ

::

Підозра на отруєння виникає, коли група тварин, що знаходяться в однакових умовах утримання і годування, раптово захворіє. Особливо підозра посилюється, коли в господарство надійшли нові корми або якщо тварин переганяли на нове пасовище.

Перш за все. виникає питання про необхідність диференціації отруєння від інфекційних хвороб.

Комплексна диференційна діагностика отруєнь від інфекційних хвороб.

Отруєння	Інфекційна хвороба
Кількість захворілих тварин не збільшується	Спочатку хворіють окремі тварини, потім кількість хворих збільшується
Температура тіла з початку захворювання нормальна, при розвитку запалення підвищується	Температура тіла при більшості інфекційних хвороб підвищується
Є зв'язок з годівлею або з іншими факторами	Зв'язку з годівлею немає
Інкубаційний період відсутній	Є інкубаційний період
Патологоанатомічні зміни, властиві отруєнню	Патологоанатомічні зміни , властиві інфекційним хворобам
Бактеріологічне дослідження негативне	Бактеріологічне дослідження при бактеріальній хворобі позитивне
Хімічне дослідження позитивне	Хімічне дослідження негативне

Крім збору анамнезу, проводиться клінічне дослідження хворих тварин, при розтині або огляді при вимушеному забої, необхідно взяти патологічний матеріал, корм і направити в лабораторію для хімічного дослідження. Експерт повинен відповідно оформити документи, тобто скласти акт, в якому вказати умови годування, утримання тварини, обставини, за яких виникло захворювання; клінічні симптоми; засоби лікування (якщо воно проводилося); протоколи розтинів. Посуд, де знаходилися корми, рештки корму необхідно зберігати на період проведення експертизи.

Перед експертом можуть бути поставлені такі орієнтовні питання:

Г. Що є причиною захворювання, загибелі тварини?

2. Чи мало місце в даному випадку отруєння і чим?

3. Як і коли могло відбутися отруєння?

4. Яким шляхом, звідки потрапила отрута в організм?

118

2. Які умови сприяли появі отруєння?

3. Чи не страждала тварина від інших хвороб?

СУДОВО-ХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

При судово-хімічному дослідженні велике значення має результат, тобто виявлення отрут в кормах, у виділеннях . тварин, у внутрішніх органах, в туші. Експерту необхідно пам'ятати, що невиявлення отрутних речовин в трупному матеріалі не дає підстави заперечувати отруєння. Одночасно отрутні речовини не завжди є абсолютним доказом отруєння ними.

Експерт повинен врахувати такий фактор, як кількість виявленої отрути в сукупності з іншими даними, бо в мінімальних кількостях деякі речовини містяться в здоровому організмі, а також після використання препаратів з лікувальною метою.

Експерту слід враховувати, що клінічні симптоми і патологоанатомічні ознаки. що спостерігаються при отруєннях і інфекційних захворюваннях, подібні, тому, перш за все, необхідно виключити інфекційні хвороби. Діагностика повинна бути комплексною (таблиця).

КЛІНІЧНИЙ ПРОЯВ ОТРУЄНЬ

Найбільш вираженою ознакою отруєння є раптове захворювання групи до цього здорових тварин; при цьому захворювання, як правило, буває пов'язане з вживанням корму або води, з обробкою їх пестицидами або іншими хімічними речовинами, з перебуванням тварин в приміщеннях, де не так давно проводилася дезінфекція або інші подібні факти.

Симптоми при отруєннях більш або менш характерні для групи отрут. Точний діагноз, якою отруйною речовиною відбулося отруєння тварини, встановлюють за комплексом досліджень, зокрема, і лабораторних.

Клінічні ознаки при деяких отруєннях наводяться в таблиці.

• 119

Клінічні ознаки при деяких отруєннях

(за П.І. Кокурічевим, М.А, Добіним)

С

Отруєння

имптоми

й

:'•

II

'Алкалоїдами, Іеапоніиами і іншими рослинними

отрутами

Ціанідами,

нітратними

[сполуками,

[насін няІУІ гірчи ці

'Гречкою,

Іконюшиною,

'люцерною,

[картоплею,

Імінеральними

отрутами

Розширення або звуження зіниць; сильне збудження; судоми, тремтіння; сухість слизової оболонки рота або слинотеча; зниження або нормальна температура тіла;

jnpoiioc. запор, тимпаиія; парез задньої частини тіла

^ -. . — ~ .

'Часте поверхневе дихання-задишка; ціаноз слизових оболонок; пінисте витікання з носа (іноді з домішками крові); розлад серцевої діяльності

(Екзематозні висипи, пустули, некрози і укривання [виразками шкіри; мокра екзема; слинотеча, гіперемія. вкривання виразками слизової оболонки рота; [анемічність або брудний колір видимих слизових оболонок; кольки, проносі гній - часто смердючий або з [домішками крові, пригнічений стан, паралітичні явища

ПАТОЛОГО-АНАТОМІЧНІ ЗМІНИ ПРИ ОТРУЄННЯХ

Специфічні зміни в тканинах і органах спостерігаються при небагатьох отруєннях, що мають, здебільшого хронічний перебіг.

Більшість отрут викликає дистрофічні і запальні зміни в тканинах і органах, не відрізняючись від змін, які спостерігаються при інших хворобах. При цьому ступінь вказаних змін залежить не тільки від дози, але і від терміну дії отрути. При швидкій смерті зміни в органах малопомітні, а в ряді випадків макроскопічне не встановлюються, тоді як при тривалішому перебігу хвороби, викликаному тією ж отрутою, запальні процеси яскраво виражені. Багато отрут, незалежно від тривалості перебігу захворювання, не викликають морфологічних змін, що виявляються на розтині (рослинні отрути, ботулінічний токсин та інші). Проте розтин трупів тварин з метою діагностики отруєнь відіграє дуже важливу роль. Навіть у випадках відсутності будь-яких змін в тканинах і органах, але при наявності клінічної картини отруєння, можна виказати припущення, якою групою отрут викликане отруєння. Крім цього, при розтині відбирають матеріал для лабораторного дослідження, а протокол розтину є основним документом у судовій ветеринарній експертизі.

Найхарактерніші патологоанатомічні зміни, що спосте­рігаються при отруєннях деякими отрутами, наведені в таблиці, що склали Кокурічев П.І. і Добін М.А.

120

П

атолого-анатомічні зміни при отруєннях деякими отрутами

Органи, системи органів або тканини	Характер змін	Токсикози або токсиканти
Скелетні м'язи	Швидко насіає різке заклякання	Стрихнін, сантонін, цикуто -токсин, дендродохіотоксикоз
	Слабке заклякання	Синильна кислота
	Жирова дистрофія	Фосфор, миш'як, соланін
Шкіра	Опік (пухирі,' виразки)	їдкі луги, кислоти, свіже гашене вапно
	• .• . ; .І .-•••.•.•-•. Дерматит „•. ,	Миш'як (при хронічному отруєнні), фотосенснбілізуюч і рослини
	Некроз	Ріжки, фенол при місцевому використанні
	Запалення з утворенням струпа	Миш'як при місцевому впливі на пошкоджену шкіру
	Припухання, тріщини, набряк г\о	СІ ахіботріотоксикоз
Підшкірна клітковина	Жовтяничне забарвлення	Люпин, хвощ, фосфор, хлорнуватистокислий калій
Ротова порожнина	Крапчастість зубної емалі і випадіння зубів	Фтор (при хронічному отруєнні)
Кістки	ІФтор (при хронічному Ламкість, розростання отрЛнні)
Порожнини тіла	Запах часнику	Фосфор, фосфід цинку
	Запах мигдалю	Синильна кислота
	Запах петрушки	Цикута отруйна
	Трансудат	Хвоїн, гірчиця польова, » бавовникова макуха • • ; s
Серозні оболонки	Крововиливи .	Фосфор, синильна кислота, буркун, полин, гірчиця польова, стахіботріо токсикоз, ботулізм
Серцевий м'яз	Дистрофія	Фосфор, фтор, хвощ, гірчиця польова, соланін, люпин
Легені	Застійна гіперемія	Стрихнін, люпин, бавовникова макуха, ботулізм, стахіботріотоксикоз, багато пестицидних токсикозів
	Набряк	Рослини з родини хрестоцвітих, пестициди
Повітроносні шляхи	Запалення	Рослини з родини хрестоцвітих
Глотка	Запалення Опіки	Ботулізм Концентровані кислоти і луги
Шлунок .	Коагуляційниіі некроз:	Фенол, формалін
	- струпи сіро-білі	Соляна і сірчана кислоти
	- струпи коричневі І чорні струпи жовті	• Азотна кислота

121

	Колікваційний некроз	їдкі луги
	Прорив стінки сичуга у жуйних	Миш'як
Шлунок і кишечник	Гастроентерит	Миш'як, ртуть, солі міді, фосфор, фтор, кухонна сіль, селітра, цикута отруйна, полин, соланін, бавовникова макуха
Кишечник	Повна відсутність вмісту	Солі барію
Товсті кишки	Некротичний коліт	Ртуть, стахіботріотоксикоз
	Сіра пігментація	Свинець
	Крововиливи	Фосфор, буркун
Печінка	Жирова дистрофія	Миш'як, фосфор, фтор, хвощ, люпин, птомаїни і багато інших отрут
	Жовтяничне забарвлення	Фосфор, люпин, деякі ФОС
	Цироз	Хронічний люпиноз
Нирки	Дистрофія	Тяжкі метали, фтор, хвощ, птомаїни
	Некроз	Сулема
	Гемохроматоз	Гемолізуючі отруги, бавовникова макуха
	Некротичний нефрит	Ртуть
Сечовий міхур	Червона сеча	Гемолізуючі отрути
	Темна сеча	Фенол
Кров	Яскраво-червона	Синильна кислота, селітра
	Коричнева (Нітрити
	Погано згорнута fiZ^f™' ^^