Судова практика

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 Грудня 2013 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

гГоловуючого	ЯЯреми А.Г.,
сСуддів:	ГГригор’євої Л.І.,	ООнопенка В.В.,	РРоманюка Я.М.,
	ГГуменюка В.І.,	ООхрімчук Л.І.,	ССеніна Ю.Л.,
		ППатрюка М.В.,	ССімоненко В.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ “ПриватБанк”) звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 25 листопада 2007 року між ним і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким останній отримав у кредит 4 539 грн 81 коп. під 12 % річних на суму залишку зі сплатою щомісячними платежами та кінцевим терміном повернення до 25 травня 2008 року.

Посилаючись на те, що своїх зобов’язань за договором відповідач не виконав, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 3 783 грн 21 коп. заборгованості за кредитним договором станом на 20 лютого 2013 року, 1 грн 26 коп. процентів за користування отриманими в кредит коштами, 19 723 грн 84 коп. пені, 500 грн штрафу та 1 175 грн 42 коп. процентів на суму штрафу.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 31 травня 2013 року в задоволенні позову ПАТ КБ “ПриватБанк” відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2013 року рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 31 травня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ “ПриватБанк” задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” 25 183 грн 73 коп. у рахунок оплати заборгованості за кредитним договором станом на 20 лютого 2013 року; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У жовтні 2013 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_1 із заявою про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2013 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статті 257, пункту 1 частини другої статті 258, статей 259 та 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

У зв’язку із цим ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися.

Установлено, що 25 листопада 2007 року між сторонами укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит із кінцевим терміном повернення до 23 травня 2008 року.

Згідно з умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт). Пунктом 5.5 цих Умов позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонам встановлено тривалістю п’ять років, що відповідає частині першій статті 259 ЦК України.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах погодженої сторонами позовної давності.

ОСОБА_1 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Для прикладу надав ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року у справі за позовом ПАТ КБ “ПриватБанк” до фізичної особи про стягнення заборгованості.

У цій ухвалі зазначено, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) відповідачем як стороною кредитного договору не підписані й не є складовою самого кредитного договору.

Отже, в судовому рішенні, на яке посилається ОСОБА_1 як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та у рішенні, що переглядається, встановлені різні обставини справи, що не є неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

Ураховуючи викладене, Верховним Судом України не встановлено, що судами касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За таких обставин підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 та скасування ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2013 року відсутні.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2013 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді:

Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк

В.В. Онопенко Л.І.Охрімчук

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко