Баланс продукції й деструкції в біогеоценозах суші

У наземних біогеоценозах нагромаджена органічна речовина в подальшому поступово перетворюється на гумус, який завдяки своїм фізико-хімічним властивостям здатний зберігати поживні мінеральні речовини, запобігаючи тим самим їх вимиванню дощами й талою водою у Світовий океан. Тому багаті на гумус ґрунти (наприклад, чорноземи) містять великий запас поживних речовин, необхідних продуцентам, і є найродючішими.

У добре сформованих, стабільних біогеоценозах, таких як старі дубові ліси, ковилові степи, лишайникові тундри, органічна речовина майже не акумулюється. Тут первинна продукція практично дорівнює деструкції, тобто все, що синтезується рос­линами, сповна споживається тваринами, грибами, бактеріями й розкладається до мінеральних речовин, які знову використовуються продуцентами й повертаються до біологічного круго­обігу.

У біогеоценозах, які перебувають на стадії розвитку (так звані сукцесійні біогеоценози, наприклад піщані річкові коси, що заростають), первинна продукція перевищує деструкцію, тобто відбувається акумуляція органічної речовини. В процесі нагрома­дження органічної речовини перші, примітивні біогеоценози замінюються складнішими, стійкішими й продуктивнішими (наприклад, піщані річкові коси з часом перетворюються на заплавні луки). Коли нарешті біогеоценоз досягає стабільного (клімаксного) стану, деструкція врівноважує первинну продук­цію, й акумуляція органічної речовини майже припиняється.

Рис. 5.4. Втрати біогенних елементів ґрунтом і шляхи їх компенсації

Проте, коли людина займає землі під агроценози, вона почи­нає з урожаєм вилучати з біотопу біогенні елементи, які були на­громаджені в гумусі попереднім «диким» біогеоценозом; а потім використані культурними рослинами. Це порушує збалансований колообіг — поживні речовини, зв'язані у вигляді органічної речовини врожаю, в екосистему вже не повертаються, і через їх нестачу ґрунт починає втрачати родючість. Продуктивність агро­ценозу зменшується. Для компенсації винесення елементів міне­рального живлення в ґрунти агроценозів необхідно вносити міне­ральні добрива, причому в тій кількості, яка дорівнює кількості вилучених з урожаєм біогенних елементів (рис. 5.4).

Література /1.1, 1.2, 2.1, 2.5/

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте основні етапи використання речовин та енергії в екосистемах.

2. Що собою являють продуценти, редуценти, консументи?

3. Охарактеризуйте процес утворення первинної і вторинної продукції

Розділ 6. Екосистеми світу

План

1. Класифікація основних екосистем світу.

2. Тундри.

3. Вічнозелений тропічний дощовий ліс.

4. Лісові екосистеми помірного поясу.

5. Степи.

6. Болота.

7. Пустелі.

8. Водні екосистеми

1. Класифікація основних екосистем світу

На сьогоднішній час на планеті Земля всі екосистеми можна поділити на дві частини: природні та штучні. Такий поділ виправданий у зв'язку із наростаючим впливом людини в біосфері. У свою чергу, ці дві складові біосфери розділяють на менші структурні одиниці. Основою такого поділу є принципові відмінності у функціонуванні того чи іншого типу екосистеми. Існує класифікація екосистем в залежності від об'єму створюваної продукції, а саме:

• Екосистеми найвищої продуктивності, в межах 2000 - 3000 г/м² на рік. До них належать екосистеми тропічних вологих лісів.

• Екосистеми високої продуктивності, в межах 1000 - 2000 г/м² на рік. До них належать листяні ліси помірної зони та луки.

• Екосистеми помірної продуктивності, в межах 250 - 1000 г/м² на рік. До них належать степи та чагарники.

• Екосистеми низької продуктивності, менше 250 г/м² на рік. До них належать пустелі та напівпустелі.

Дамо короткі характеристики окремих екосистем нашої планети. При загальній характеристиці екосистем звернемо увагу на основні компоненти, які визначають тип функціонування екосистеми, характерний вигляд та склад фауни та флори.