2.2. Задачі, структура, підсистеми екологічного моніторингу

Єдина державна система екологічного моніторингу (ЄДСЕМ) вирішує такі завдання:

• розробка програм спостережень за станом навколишнього середовища на території держави;

• організація спостережень і проведення вимірів показників об’єктів екологічного моніторингу;

• забезпечення достовірності результатів спостережень як в окремих регіонах, так і по всій території держави;

• збір і обробка результатів спостережень;

• організація зберігання результатів спостережень, ведення спеціальних банків даних, що характеризують екологічний стан на території держави в цілому і окремих її районах;

• гармонізація банків і баз даних екологічної інформації з міжнародними еколого-інформаційними системами;

• оцінка і прогноз стану об’єктів навколишнього природного середовища і антропогенних впливів на них, стан природних ресурсів, відгуків екосистем і показників здоров’я населення на зміни у навколишньому природному середовищі;

• організація і проведення оперативного контролю, вимірювань радіоактивного і хімічного забруднення навколишнього середовища, утвореного в результаті аварій і катастроф, а також прогнозування екологічного стану і оцінка нанесеного природі збитку;

• забезпечення доступності інтегрованої екологічної інформації широкому колу споживачів, включаючи населення, народні рухи і організації;

• інформаційне забезпечення органів управління інформацією про стан навколишнього природного середовища, якості і кількості природних ресурсів і показниках екологічної безпеки;

• розробка і реалізація єдиної науково-технічної політики в області екологічної безпеки;

• розробка і реалізація єдиної науково-технічної політики в області екологічного моніторингу.

В структурі ЄДСЕМ існують тематичні і територіальні підсистеми екологічного моніторингу.

Тематичні підсистеми проводять спостереження і контроль стану окремих об’єктів, що підлягають екологічному моніторингу. Кожна тематична система складається з однієї або декількох відомчих (спеціалізованих) систем спостережень і контролю. Ці підсистеми слідкують за екологічним станом об’єктів навколишнього природного середовища; за екологічною безпекою людей в залежності від стану компонентів навколишнього природного середовища; за станом і якістю природних ресурсів, що використовуються в конкретних видах діяльності; за станом джерел антропогенної дії на навколишнє природне середовище.

Тематичні підсистеми комплектуються методами вимірювання і спостереження, методами телекомунікацій (зв’язку і передачі даних), збору і обробки інформації. Інформація, отримана в тематичних підсистемах, інтегрується інформаційно-аналітичними центрами галузевих підсистем ЄДСЕМ. Так, наприклад, до тематичної підсистеми відноситься державний моніторинг об’єктів тваринного світу. Він також може бути віднесений до області „біомоніторингу” і проводиться з метою своєчасного виявлення змін певних параметрів, оцінки цих змін, попередження і усунення наслідків негативних процесів і явищ для збереження біологічного різноманіття, забезпечення стійкого стану об’єктів тваринного світу і науково обґрунтованого їх використання.

Територіальні підсистеми ЄДСЕМ створюються у відповідності з адміністративними поділами держави. Побудова таких підсистем реалізує ієрархічний принцип, і коли екологічний стан цього вимагає, – в містах і районах створюються підсистеми екологічного моніторингу відповідного рівня.

У російській ЄДСЕМ створюються методологічне та інформаційне спряження територіальних і відомчих її підсистем. В основі організації інформаційного спряження лежить сітка інформаційно-аналітичних центрів різних державних органів, що входять у систему (федерального, територіального і відомчого рівнів), які організовують і виконують роботу по збиранню, зберіганню і обробці інформації, яка забезпечує вирішення задач, що стоять перед нею.

З метою обробки єдиного науково – методичного підходу до комплексних спостережень за станом навколишнього природного середовища, враховуючи напружений екологічний стан, що склався в ряді регіонів, ще по ініціативі Держкомекології Росії були визначені декілька експериментальних базових територій (республіка Татарстан, Кіровська область, та ін.) по обробці і впровадженню систем екологічного моніторингу в практику управління природоохоронною діяльністю і екологічною безпекою. Для них були розроблені тимчасові положення про територіальні системи ЕМ, програми і плани заходів по створенню і впровадженню цих систем.

У рамках ЄДСЕМ слід розглядати і виробничий моніторинг навколишнього середовища („самомоніторинг”), який означає, що природокористувачі повинні сами вести облік і проводити звітність про дію господарської діяльності на навколишнє середовище. При цьому методи, які використовуються для ведення виробничого моніторингу навколишнього середовища, повинні відповідати вимогам стандартизації і метрології.

Структурними одиницями будь-якої підсистеми ЄДСЕМ являються:

• вимірювальна система (засоби і методи вимірювань);

• інформаційна система (бази і банки даних техніко-економічного, правового, санітарно-гігієнічного, медичного і біологічного напрямків);

• система моделювання і оптимізації показників об’єктів спостереження;

• системи поновлення і прогнозу полів екологічних і метеорологічних факторів;

• система підготовки рішень і доведення їх (а також самої екологічної інформації) до користувачів.

Побудова вимірювального комплексу систем ЕМ базується на використанні точкового та інтегрального методів вимірювань за допомогою стаціонарних (стаціонарні пости спостережень) і мобільних (автомобілі-лабораторії і аерокосмічні засоби) технічних засобів вимірювань. Слід відмітити, що звичайно використовуються локальні („точкові”) засоби, а дистанційні (аерокосмічні) застосовуються значно рідше – при необхідності отримання великомасштабних відомостей та інтегральних показників стану навколишнього середовища.

Отримання інформації забезпечується трьома групами приладів, які вимірюють: фонові показники (більшість на мінімальному рівні вмісту), фактичні концентрації забруднюючих речовин поблизу джерел забруднення навколишнього середовища або в місцях роботи і проживання населення, а також метеорологічні характеристики (швидкість і напрямок вітру, температуру, тиск, вологість атмосферного повітря). Використання у вимірювальному комплексі сучасних контролерів, які вирішують питання збору інформації з датчиків, первинної її обробки і передачі споживачеві за допомогою модемного, телефонного і радіозв’язку або по комп’ютерних мережах, значно підвищує оперативність системи за рахунок її автоматизації. При відсутності автоматичних пристроїв моніторингова інформація отримується в результаті проведення еколого-аналітичних вимірювань (аналізів) за відповідними методиками.

Не тільки відомчі, але й регіональні підсистеми ЄДСЕМ передбачають роботу з великими масивами різної інформації, яка включає відомості: про структуру виробництва і споживання природних ресурсів галузі або регіону, про результати гідрометеорологічних вимірів, про концентрації шкідливих речовин у навколишньому середовищі; матеріали по результатах картографування і аерокосмічного зондування, результати медико-біологічних і соціальних досліджень.

Система екологічного моніторингу передбачає не тільки контроль стану навколишнього середовища і здоров’я населення, але й можливості активної дії на ситуацію. При використанні верхнього ієрархічного рівня ЄДСЕМ (сфера прийняття рішень), а також процедур державної екологічної експертизи і ОВНС (оцінка впливу на навколишнє середовище) з’являється можливість управління джерелами забруднення на основі результатів математичного моделювання діяльності промислових об’єктів або регіонів. Екологічний моніторинг передбачає також розрахунки і розробку математичних моделей промислових об’єктів і територій.

Література /2.2/