- •Перелік тем лекцій з дисципліни “Екологічний менеджмент і аудит”
- •Лекція № 1. Тема. Вступ. Екологічний менеджмент в умовах екологічно-орієнтованого розвитку суспільства
- •1.Стратегія екологічно-сталого розвитку суспільства
- •2. Основні терміни та визначення в сфері екологічного управління та екологічного менеджменту
- •Література
- •Лекція №2 тема. Теоретичні основи екологічного менеджменту
- •Теоретичні основи екологічного менеджменту.
- •Формування системи екоменеджменту.
- •1. Теоретичні основи екологічного менеджменту.
- •2. Формування системи екоменеджменту підприємства
- •Література
- •Лекція № 3 Тема. Система екологічного менеджменту. Iсторія виникнення і стисла характеристика tqm, bs 7750, emas, iso 14000.
- •Iсторія виникнення і стисла характеристика tqm, bs 7750, iso 9000, emas.
- •Передумови створення стандартів iso 14000.
- •Лекція № 4 Менеджмент якості та довкілля.
- •Лекція № 5 Менеджмент якості продукції
- •Лекція № 6 тема. Стандарт iso 14001. Головні настанови щодо розробки і впровадження систем екологічного менеджменту.
- •Лекція № 7 тема. Етапи розробки системи екологічного менеджменту підприємства
- •Лекція № 8 Перспективи розвитку екологічного менеджменту в Україні
Лекція № 4 Менеджмент якості та довкілля.
Спільні принципи та стратегічні цілі сфери менеджменту якості та екологічного менеджменту визначені міжнародними (й відповідним національними) стандартами:
ДСТУ ISO/TR 14062 «Екологічне управління. Враховування екологічних аспектів під час проектування та розробляння продукції» (ISO/TR 14062:2002, IDT);
ДСТУ-4340:2004 «Настанови щодо внесення екологічних вимог до стандартів на продукцію» (чинний від 1.10.2005).
Основні стратегічні питання:
організаційні питання;
питання, пов’язані з продукцією;
питання щодо обміну інформацією.
Організаційні стратегічні питання:
діяльність конкурентів;
запити, вимоги та потреби постачальників;
діяльність постачальників;
взаємини з інвесторами, фінансистами страховиками тощо;
екологічні аспекти організації та її впливи на навколишнє середовище;
діяльність регламентувальних та законодавчих органів;
діяльність промислових та підприємницьких асоціацій;
Питання, пов’язані з продукцією:
а) завчасність врахування; b) життєвий цикл продукції; c) функційність; d) багатокритеріальний підхід; e) компроміси.
Питання, пов’язані з обміном інформацією:
внутрішній обмін інформацією;
зовнішній обмін інформацією: 1) щодо властивостей продукції; 2) щодо належного використання продукції та поводження з нею.
Головні завдання та учасники:
дослідження та впровадження рішень (планувальники, розробники та конструктори продукції);
дослідження екологічних аспектів та впливів (персонал екологічних служб);
спілкування з постачальниками, роздрібними торгавцями, замовниками тощо (персонал екологічних служб);
збирання і документування даних стосовно матеріалів і компонентів збірних вузлів (керівники служб постачання);
дослідження і документування інформації стосовно технічної здійсненності альтернативних проектів;
перевіряння технічних можливостей виробництва постачальника або процесів утилізації (керівництво, інженерно-технічний персонал);
розроблення базових систем вимірювання екологічних параметрів на основі попередніх поколінь продукції, продукції конкурентів тощо (керівництво);
підвищення екологічної обізнаності за допомогою підготовки та освіти (персонал екологічних служб);
обговорення та відслідковування нових напрацювань у законодавстві,екологічних регламентах, діяльності конкурентів і потребах замовників (керівники, відповідальні за регуляторні справи, маркетинг та торгову марку).
Впливи продукції на навколишнє середовище визначаються входами та виходами на всіх стадіях життєвого циклу продукції:
Входи - матеріальні та енергетичні.
Виходи - сама продукція, проміжна продукція, побічна продукція, супутня продукція та інша продукція.
Основні категорії питань, які треба враховувати під час проектування та розроблення продукції:
питання, пов’язані з забезпеченням завчасності врахування екологічних аспектів;
питання, пов’язані з життєвим циклом продукції;
питання, пов’язані з функційністю продукції;
застосування багатокритеріального підходу;
питання, пов’язані з розв’язанням компромісів.
Види компромісів, що потребують розв’язання під час проектування та розроблення продукції:
a) компроміси між різними екологічними аспектами; б) компроміси між екологічними, економічними та соціальними вигодами; в) компроміси між екологічними, технічними аспектами та (або) аспектами якості.
Стратегічні цілі, пов’язані з продукцією
ресурсозбереження, рециклінг, рекуперація енергії;
запобігання забрудненню, утворенню відходів та іншим впливам.
Вимоги національного стандарту ДСТУ-4340:2004 «Настанови щодо внесення екологічних вимог до стандартів на продукцію» спрямовані на:
попередження забруднення навколишнього середовища;
зменшення об’ємів і типів відходів, екобезпечне ресурсозберігаюче поводження з ними;
економне споживання матеріальних і енергетичних ресурсів.
Екологічні аспекти встановлюються з урахуванням:
умов використання продукції за її призначенням;
експлуатаційних характеристик продукції;
впливів входів та виходів стадій життєвого циклу продукції на навколишнє середовище та на раціональне використання природних ресурсів;
взаємозв’язків входів і виходів стадій життєвого циклу продукції;
якості продукції;
вимог щодо безпечного поводження з відходами.
Екологічні вимоги можуть впливати на:
входи та виходи різних стадій життєвого циклу продукції;
можливість повторного використання та перероблення сировинних матеріалів, рецикляції та рекуперації енергії, демонтажу, ремонту, поновлення продукції;
процеси поводження з відходами.
Екологічні вимоги повинні забезпечувати:
безпеку для навколишнього середовища на всіх стадіях життєвого циклу продукції;
ощодливе використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів;
екологічно безпечне поводження з відходами.
Нагляд за дотриманням внесених до стандартів на продукцію екологічних вимог здійснюють спеціально уповноважені органи виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, державного санітарно-епідеміологічного нагляду та з питань технічного регулювання та споживчої політики в межах своєї компетенції.
