3 Структура вибору Case

Структура Case має дві або більше піддіаграми варіантів. Тільки одна піддіаграма варіанту видима в даний момент часу і тільки одна піддіаграма варіанту працює при зверненні до цієї структури. Вхідне значення терміналу селектора структури визначає, яка піддіаграма буде виконуватися в даний момент часу. У простому випадку структура Case аналогічна логічним операторам (if...then...else) в текстових мовах програмування.

Елементи структури вибору:

селектор структури Case, розташований зверху графічного зображення структури, складається з покажчика значення варіанту в центрі і стрілок прокрутки по сторонам. Ці стрілки використовуються для перегляду можливих варіантів;

термінал селектора варіанта. Значення, що подається на термінал селектора варіанта, визначає, яка саме піддіаграма структури (варіант) буде виконуватися. Припустимо використовувати цілочисельний, логічний, рядковий типи, а також тип перерахування у якості значення, що подається на термінал варіанту. Термінал варіанту може розміщатися в будь-якому місці лівої границі структури Case. Якщо термінал варіанту логічного типу, то структура складається з двох логічних варіантів True і False. Якщо термінал варіанту має один з наступних типів: цілочисельний, рядковий або перерахування, то кількість варіантів може досягати 2³¹-1 варіантів.

Для використання структури Case необхідно позначити варіант за замовчуванням. Варіант за замовчуванням або піддіаграма за замовчуванням виконується, якщо значення терміналу варіанту виходить за границі діапазону або не існує варіантів для можливих значень терміналу варіанту. Натискання правої кнопки миші на границі структури Case дозволяє додавати, дублювати, переміщати і видаляти варіанти (піддіаграми), а також позначати варіант за замовчуванням.

Структура Case допускає використання вхідних і вихідних терміналів даних. Термінали вхідних даних доступні у всіх піддіаграмах, але їх використання піддіаграмою структури необов’язково. Створення вихідного терміналу на одній піддіаграмі призводить до його появи на інших піддіаграмах в тому ж самому місці границі структури. Якщо хоча б в одній піддіаграмі вихідний термінал не визначений, то поле цього терміналу забарвлюється в білий колір, що говорить про помилку створення структури. Необхідно визначати значення вихідних терміналів у всіх варіантах (піддіаграмах). Крім того, вихідні термінали повинні мати значення сумісних типів.

Приклад 7:

Введення паролю.

Розглянемо приклад використання структури Case в якості розподілу доступу до довільних функцій програми.

Помістіть на фронтальну панель рядковий елемент управління String (String & Path => String Control). Змініть його мітку на наступну: «Введіть пароль».

Помістіть на блок-діаграму структуру Case (Structures => Case Structure).

З’єднайте термінал елемента управління String з терміналом селектора варіанта структури Case. За замовчуванням в структурі було два варіанти: «True» і «False», Default. Стосовно до вибору одного з цих двох варіантів за текстом, який введено в поле елемента управління String, це означає, що блок-діаграма першого варіанту буде виконуватися тоді, коли буде введено слово True, друга блок-діаграма буде виконуватися в інших випадках.

Замість «True» введіть передбачуваний пароль, наприклад 123. На обидві блок-діаграми помістіть стандартне діалогове вікно з однією кнопкою (Time & Dialog => One Button Dialog).

Створіть строкову константу для вхідної величини message обох діалогових вікон (у контекстному меню зазначеного входу виберіть Create => Constant). На блок- діаграмі «123» в полі строкової константи введіть «Пароль правильний», на другий блок-діаграмі – «Пароль неправильний».

Фронтальна панель і блок-діаграма (обидва варіанти) представлені на рисунку 17.

Рисунок 17 – Реалізація завдання введення паролю

Таким чином, при введенні в полі елемента управління String цифр 123 випадає діалогове вікно з текстом «Пароль правильний». При введенні будь-яких інших символів випадає діалогове вікно з текстом «Пароль неправильний». Доповнивши блок-діаграми обох варіантів будь-якими виконуваними функціями, ви обмежуєте доступ до однієї з них паролем «123».

Приклад 8:

Калькулятор.

Створіть ВП у вигляді калькулятора. Вхідні значення задавайте двома елементами управління. Залежно від вибору арифметичної операції на виході ці два числа будуть складатися, відніматися, множитися або ділитися. Створіть два числових елемента керування а та b. Створіть нумерований елемент управління Controls => Ring & Enum => Enum. У його властивостях (щоб потрапити на сторінку властивостей, в контекстному меню виберіть пункт Properties) перейдіть на вкладку редагування пунктів Edit Items. І в таблиці в колонку міток Label введіть чотири рядки: «a + b», «a - b», «a * b», «а / b». Кожній мітці відповідає число від нуля до трьох.

Перейдіть на блок-діаграму і помістіть на неї структуру варіанту Case. При підключенні терміналу елемента управління Enum до терміналу селектора варіанта він поміняє свій колір на синій (цілочисельний тип), а в селекторі структури заголовки варіантів «True» і «False» поміняються на «a + b» та «a - b». Виберіть у контекстному меню структури Add Case For Every Value. LabVIEW додасть варіант для кожного пункту елемента управління Enum. При цьому назву варіанту, що відображається в селекторі структури, буде взято з пунктів елемента управління Enum. Для виконання програми вирішальну роль мають номер варіанта: 0, 1, 2 або 3, на що і вказує синій колір терміналу елемента управління Enum, провідника даних і терміналу селектора варіанту. Однак для зручності як кінцевих користувачів ВП, так і програмістів, варіанти маркуються назвами.

Наберіть в кожній піддіаграмі структури відповідну блок-діаграму і виведіть результат на елемент індикації. Тут слід підкреслити, що всі піддіаграми структури варіант знаходяться всередині однієї структури. Готова фронтальна панель представлена на рисунку 18, а блок- діаграма на рисунку 19. Нехай те, що на рисунку блок-діаграми показані чотири структури варіанту поруч один з одним, вас не вводить в оману. Насправді всі чотири піддіаграми знаходяться всередині першого структури. Видна може бути всього лише одна піддіаграма, а інші три складені позаду першої. Перемикання між ними здійснюється за допомогою стрілок.

Рисунок 18 – Реалізація завдання Калькулятор. Фронтальна панель

Рисунок 19 – Реалізація завдання Калькулятор. Блок-діаграма

У завданнях застосовувалися стандартні випадки використання структури варіанту, тому піддіаграми створювалися автоматично. Створювати свої варіанти можна, використовуючи контекстне меню структури. У контекстному меню доступні такі пункти:

• Add Case After – додає варіант, наступний за поточним варіантом.

• Add Case Before  додає варіант до поточного варіанту.

• Duplicate This Case  дублює поточний варіант. Цим пунктом доцільно користуватися, коли піддіаграма ще одного варіанта дуже схожа за винятком деяких деталей.

• Delete This Case  видаляє поточний варіант.

• Remove Empty Cases  видаляє порожні варіанти.

• Show Case  показує варіант. Цей пункт аналогічний стрілці поруч із назвою варіанту в селекторі варіантів.

• Swap Diagram With Case  замінює піддіаграму поточного варіанту на піддіаграму іншого варіанту.

• Rearrange Case  викликає діалогове вікно, в якому можна поміняти порядок розташування варіантів.

• Remove Default  прибирає зі структури варіант за замовчуванням, але сам варіант за замовчуванням зі своєю піддіаграмою не видаляється. Якщо в структурі не призначено варіант за замовчуванням, то цей пункт меню відсутній.