Практична робота 1 визначення санітарно-захисних зон між підприємствами та житловими кварталами

Мета роботи: Освоєння методики визначення санітарно-захисних зон з урахуванням взаємного розміщення промислових будівель і житлових масивів.

1. Основні теоретичні положення

Санітарно-захисні зони відіграють особливу роль у зниженні впли­ву забруднення навколишнього середовища на людину з урахуванням взаємного розміщення промислових будівель і житлових масивів.

Санітарно-захисні зони (СЗЗ) – це ділянки землі навколо об’єктів господарської діяльності, що відокремлюють їх від житлових масивів з метою зменшення шкідливих впливів цих об’єктів на здоров’я людини.

Промисловий об’єкт повинен розташовуватися на рівному, дещо підвищеному місці, з добрим продуванням вітрами. Майданчик для житлової забудови не повинен розміщуватися вище промислового майданчика, оскільки в протилежному випадку зводиться нанівець перевага високих труб для вентиляційних викидів.

Взаємне розміщення підприємств і населених пунктів визначається середньою розою вітрів теплого періоду року. Викиди мають виноситися від житлових кварталів.

За умови видалення викидів через аераційні ліхтарі відстань між будівлями має бути не менше ніж 8-10м від їх висоти.

Санітарні норми проектування промислових підприємств "Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів" передбачають санітарно-захисні зони між підприємствами та їх житловими кварталами. Розміри зон вибирають залежно від потужності підприємства, технологічного процесу, характеру й кількості шкідливих речовин.

2. Методика визначення санітарно-захисних зон для підприємств згідно з класом шкідливих паро-газовиділень

Установлено п’ять санітарно-захисних зон для підприємств з технологічними процесами, які являються джерелами виробничих шкідливих забруднень залежно від потужності, умов здійснення тех­нологічного процесу, характеру і кількості шкідливих виділень в атмосферу, водойми, з джерелами інтенсивного шуму, вібрації, електромагнітних хвиль, радіочастот, з розрахунком передбачених заходів зі зменшення шкідливого впливу їх на довкілля.

Залежно від класифікації підприємств встановлюють наступні розміри санітарно-захисних зон для відповідного класу підприємства: клас І - 1000 м, II - 500 м, III - 300 м, IV - 100 м, V - 50 м.

За необхідності санітарно-захисна зона для підприємств і об’єктів може бути збільшена при техніко-економічному і гігієнічному обґрунтуванні, але не більше ніж ву 3 рази, наприклад:

а) залежно від ефективності передбачених або можливих для здійснення методів очищення викидів в атмосферу;

б) за відсутності способів очищення викидів;

в) за необхідності розміщення житлових будівель у зоні можливого забруднення атмосфери;

г) залежно від рози вітрів та інших непередбачених місцевих умов:

д) під час будівництва нових, ще не вивчених, шкідливих у санітарному відношенні виробництв.

Санітарно-захисну зону або її частину не можна розглядати, як резервну територію підприємства.

До І класу відносяться підприємства, що займаються випалюванням коксу, видобутком нафти та природного газу, кам’яного вугілля, хімічної, паперово-целюлозної, нафтопереробної, металургійної промисловості.

До II класу відносяться підприємства, що виробляють свинцеві акумулятори, видобувають горючі сланці та буре вугілля, цементні, гіпсові, вапнякові та азбестові заводи, виробництва кольорових металів, виробництва чорних ме­талів, теплові елек­тростанції.

До ІІІ класу відносяться підприємства з виробництва скловати, керамзиту, толю та руберойду, вугільних виробів для електропромисловості, різних лаків та оліфи, асфальтобетону, кабелю, фасонного чавунного литва, деревино - стружкових плит (ДСП) і ДВП., заводи залізобетонних виробів.

До IV класу відносяться: деревообробні заводи і комбінати, вироб­ництво будівельних матеріалів, виробництво фарфору і фаянсових виробів, виробництво кам’яної солі, підприємства металообробної промисловості, машинобудівні заводи, електропромисловість.

До V класу відносяться підприємства легкої промисловості, металообробної промисловості без ливарних цехів, друкарні, виробництва харчової промисловості. Відстань від джерела викидів до зовнішніх меж СЗЗ за напрямком румбів з урахуванням рози вітрів визначаються за формулою:

де L – розрахункова відстань від джерела викидів до межі СЗЗ, м; L_о- - нормативний розмір СЗЗ, м; Р - середньорічна повторюваність напрямку вітру румба, що розглядається, %; Р_о - повторюваність вітру одного румба при круговій розі вітрів, %.

Межі СЗЗ вздовж траси ліній електропередач (ЛЕП) у населеній місцевості наведені в таблиці 1. Значення наведені в дужках, як виняток для сільської місцевості.

Таблиця 1 – Межі СЗЗ вздовж траси ЛЕП

Напруга ЛЕП, кВ	Відстань від проекції на землю крайніх фаз проводів, м	Напруга ЛЕП, кВ	Відстань від проекції на землю крайніх фаз проводів, м
1150	300(55)	220	25
750	250 (40)	110	20
500	150(30)	35	15
300	75 (20)	До 20	10