Особистість як суб'єкт суспільних відносин

Особистість не тільки об'єкт суспільних відносин, але і суб'єкт, тобто є діячем суспільного розвитку. Вступаючи у відносини з людьми, особистості творять історію, але творять її не по свавіллю, а за необхідності, під впливом об'єктивних суспільних закономірностей. Однак історична необхідність не виключає ні самобутності особистості, ні її відповідальності за своє поведінкою перед суспільством. Особистість - істота свідоме, вона може вибирати той чи інший спосіб життя: миритись із становищем гнобленого або боротися проти несправедливості, віддавати всі сили суспільству або жити особистими інтересами.

Особистість у соціалістичному суспільстві

Між суспільним розвитком і розвитком особистості існує органічна і безпосередній зв'язок, взаємозумовленість. Але тільки в соціалістичному суспільстві цей зв'язок набуває все більш і більш гармонійний характер. Розвиток особистості при соціалізмі та комунізмі тісно пов'язане розвитком колективних засад життя. Тільки в колективі, писав К. Маркс, можливо справжня свобода особистості, її соціальна захищеність і тільки в колективі можливо всебічний розвиток, світанок всіх її здібностей та обдарувань.

Проблема особистості в сучасній буржуазній психології

Особистість стоїть в центрі уваги сучасної соціології, психології, педагогіки і етики. Зростаючий інтерес до особистості визначається як політичними, так і виробничими цілями. Значення особистості - передумова ефективного управління її діяльністю. В буржуазній психології існують самі різноманітні, нерідко протистоять і ворогуючі концепції особистості. Серед них особливо виділяються такі, як біологічна, біосоціальна і соціальна. Особливо яскраво і чітко біологізм виступає у трактуванні особистості З. Фрейдом. Відповідно до його навчання, особистість є замкнута в собі біологічна індивідуальність, що постійно знаходиться в суспільстві і зазнає на собі його вплив, але разом з тим протистоїть йому. Вся поведінка особистості обумовлене біологічними потягами або інстинктами, в першу чергу сексуальним потягом. Представників біосоціальних концепції розриває особистості як би на дві половини і вважають, що психічні процеси людини мають біологічну природу, у той час як спрямованість особистості визначається соціальними явищами. Таке розуміння є помилковим, тому що вже елементарний процес відчуття ускладнений соціально детермінованими смаками й установками людини, залежить від ступеня розвитку сенсорики, що досягається тільки в праці. Широко поширена в буржуазній психології соціальна концепція особистості. У США особливо розробляється так звана теорія соціалізації. Відповідно до цієї теорії, людина, народжуючись біологічною особиною, стає особистістю завдяки впливу соціальних умов життя. Вирішальне значення при цьому відводиться спілкуванню, психологічному взаєморозумінню, в той час як економічні і психологічні відносини людей і їх вплив на особистість не враховується. Буржуазні психології, досліджуючи поведінку людини в групі, оголошують загальної закономірністю свідоме чи несвідоме прагнення особистості пристосуватися до вимог групи, іншими словами, до буржуазних порядків. Насправді вплив групи, колективу на особистість може мати різний характер. Це залежить як від особливостей особистості, її ідейних позицій, характеру, так і особливостей впливу. Взаємовідносини колективу і особистості в умовах товариського співробітництва і взаємодопомоги є принциповими, а дія члена колективу в інтересах групи - дією колективіста за переконанням. Така дія не має ніякого відношення до конформної поведінки. Інший соціально-психологічної концепцією служить так звана теорія навчання. Відповідно до неї, життя особистості, її відносини - результат навчання, засвоєння суми знань. Вельми популярна в зарубіжній психології теорія ролей. Вона виходить з того, що кожна людина в житті відіграє якусь роль, одному йому призначенню. Залежно від виконуваної ролі визначається характер поведінки особистості, її відносин з іншими людьми. Дослідження ролі особистості важливо як для психологічної теорії, так і для розуміння соціальної практики. Проте в буржуазній психології роль розглядається тільки в системі психологічних відносин, без урахування матеріальних, політичних та ідеологічних відносин, що визначають як позиції особистості, так і її місце в суспільному житті. Кожна з цих теорій пояснює соціальну поведінку людини, виходячи з замкнутих в собі властивостей особистості або середовища. При цьому зовсім не враховуються об'єктивні суспільні умови життя людини, що детермінують його поведінку. Ці теорії, по суті ігнорують дійсні закономірності розвитку суспільства, соціальних груп і особистостей. Для розробки теорії особистості велике значення мали праці російського психолога А.Ф. Лазурского, який вперше у вітчизняній психології поставив проблему відносин і досить чітко показав залежність системи відносин від соціальних умов життя.