2.1. Спосіб візування

П ри визначенні пропорцій натури спосіб візування студент використовує розмір будь-якої частини об’єкту як одиницю виміру інших розмірів:

1. Руку з олівцем витягують в напряму об’єкту, руку необхідно повністю випрямити, інакше неможливо буде досягти точності порівняння розмірів.

2. З

   Рис. 2.1.1. Спосіб візування об’єкту по вертикалі

   орово поєднав кінець олівця, наприклад, з верхньою точкою об’єкту, вертикальний розмір якого обрано за основу виміру, потрібно пересунути великий палець на олівці до зорового поєднання краю пальця з нижньою частиною об’єкту. Олівець в цьому випадку виконує функцію вимірювального інструменту (рис. 2.1.1).

3. Н е змінюючи положення пальців й тримаючи олівець на витягнутій руці, придають йому горизонтальне положення. У цьому випадку зорово поєднуючи край великого пальця з правим краєм об’єкту й відмічають, напроти якої точки знаходиться кінець олівця. Тобто на довжині об’єкту ми відкладаємо розмір його висоти. Потім пересуваючи цей умовний розмір ще лівіше, при чому так, щоб край великого пальця зорово співпадав на об’єкті з точкою, котра тільки що відмічалася кінцем олівця (рис. 2.1.2).

Рис. 2.1.2. Спосіб візування об’єкту по горизонталі

Таким чином ми знайдемо пропорції об’єкту – в скільки разів висота об’єкту більша за ширину, тощо.

Починаючи рисунок потрібно знайти її геометричну основу, уявити складну форму в вигляді поєднання простих геометричних тіл. Конструкція вази поєднує в собі три геометричні форми: кулевидну (яйцевидну), циліндричну і конічну.

2.2. Рисунок тіла обертання

Т іла обертання характеризуються віссю, радіусами основи й конструктивними точками утворюючими поверхню тіла. Щоб краще розібратися в принципах конструктивної побудови форми. Завдання полягає в тому щоб грамотно й правильно зображати їх на площині, для цього існує ряд принципів і способів конструктивної побудови таких зображень.

П

Рис. 2.2.1. Лінія горизонту над об’єктом

еред тим як перейти до побудови тіла обертання слід звернути увагу на одну обставину. В зображенні тіл оберту одним з найбільш складних елементів є рисунок окружностей і їх зміна в перспективі.

У залежності від положення окружності в ракурсі, їх форма поступово змінюється. Чим вище лінія горизонту (рис. 2.2.1), тим більше розширюється окружність, і навпаки, наближаючись до лінії горизонту, окружність звужується (рис. 2.2.2), перетворюючись в форму в вигляді прямої лінії.

Процес відбувається той самий що вверх від лінії горизонту, що вниз від лінії горизонту.

Окружність – це замкнута геометрична лінія, вся точки якої стоять від центру на рівній відстані.

Е

Рис. 2.2.2. Лінія горизонту знизу об’єкта

ліпс – це замкнута крива лінія, котра будується на двох взаємно перпендикулярних вісях: великій – горизонтальній, малій – вертикальній, розділяючи один одного навпіл у точці перетину.

У рисунку під еліпсом слід розуміти перспективне зображення окружності, де не має кутів, а є поступовий плавний перехід від наближеної частино до віддаленої.