4. Система педагогічних науки.

Педагогіка надзвичайно багатогранна. Досліджуваний нею предмет на­стільки складний, що окрема наука не в змозі повністю охопити його сут­ність. Тому сучасну педагогіку правильніше називати системою наук про виховання.

Педагогіка — сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

В основі такої системи стоїть загальна педагогіка, Педагогіка — сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

В основі такої системи стоїть загальна педагогіка, яка досліджує принципи, форми і методи навчання й виховання, які є загальними для всіх вікових груп та навчально-виховних закладів. Складається з чотирьох розділів: загальні основи педагогіки; теорія навчання та освіти (дидактика); теорія виховання; школознавство — система управління школою і діяльність органів освіти.

У загальних основах педагогіки розкривається природа розвитку особистості вихованця як об’єкта і суб’єкта педагогічного процесу (фактори, закономірності, теорії розвитку), мета виховання в сучасному суспільстві, а також наукові засади організації педагогічної діяльності (її структура, функції) тощо.

Дидактика або теорія навчання – предметом дослідження є наукові основи (принципи, форми, методи, прийоми, засоби) навчального процесу та визначення змісту освіти.

Теорія виховання – предметом цього розділу є виховання у вузькому значені.

Школознавство – розділ загальної педагогіки про організацію і управління діяльністю загальноосвітнього навчально-виховного закладу.

Видовими по відношенню до загальної педагогіки є вікова, професійна і спеціальна педагогіки.

Вікова педагогіка (дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих) - досліджує особливості виховання людини на різних вікових етапах.

Професійна педагогіка (військова, спортивна, виробнича і т. д.) займаєть­ся проблемами виховання, професійної підготовки спеціалістів різного фаху.

Спеціальна педагогіка досліджує особливості виховання людей з різними вадами розвитку, глухих та глухонімих (сурдопедагогіка); сліпих (тифлопедагогіка); розумово відсталих та дітей із затримками розумового розвитку (олігофренопедагогіка).

Окрему групу педагогічних наук складають так звані часткові або пред­метні методики, що досліджують принципи, методи, прийоми та форми ви­кладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін.

Історія педагогіки досліджує розвиток педагогічних ідей і практики ви­ховання в різні історичні епохи.

Порівняльна педагогіка досліджує педагогічні теорії та виховні системи різних країн.

Со­ціальна педагогіка вивчає проблеми позашкільного виховання дітей і дорос­лих. В її складі виділяються такі галузі, як сімейна педагогіка, педагогіка перевиховання правопорушників і ін.

Етнопедагогіка, об’єктом дослідження якої є вивчення особливостей, досвіду народного виховання, які відбиті в національній культурі, народних традиціях, звичках, фольклорі.

Народна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання (прислів’ях, традиціях, народній мудрості тощо).

Родинна педагогіка — складова частина народної педагогіки, в якій зосереджено знання й досвід щодо створення і збереження сім'ї, сімейних традицій (трудових, моральних, мистецьких). Це сприяє формуванню в дітей любові до матері і батька, бабусі й дідуся, поваги до пам'яті померлих та ін.