2. Предмет педагогіки, її основні категорії.

Педагогіка – наука особлива, вона виконує як науково-теоретичні функції, так і слугує практиці виконуючи функції прикладного мистецтва. Тому іноді педагогіку розглядають як мистецтво і трактується рядом авторів як мистецтво виховувати дітей. А.С.Макаренко порівнював діяльність педагога і актора. К.Д.Ушинський проводив паралель між педагогікою і медициною, стверджував, що педагогіка не стільки наука, скільки мистецтво – «найширше, складне, найвище і найнеобхідніше з усіх мистецтв».

Педагогіка як мистецтво займається пошуком ефективного розв’язання педагогічних завдань, розвитком індивідуальної педагогічної майстерності кожного вчителя. Те, що стосується практичного аспекту виховної діяльності, що вимагає від педагога свого власного стилю в реалізації засобів, методів, прийомів, форм і знаходить вираження в професійних уміннях та майстерності, - це сфера мистецтва у вихованні. Але теоретичний аспект виховання є предметом науково-педагогічного дослідження.

Важливо розрізняти педагогіку як науку з педагогікою як мистецтвом, але не слід їх протиставляти, бо в єдності вони служать основній меті – формування особистості.

Для визначення педагогіки, як науки важливо встановити ряд факторів (об’єкт, предмет, категорії) , які характеризують її як і будь-яку іншу науку.

Об’єкт педагогіки – є та частина об’єктивного світу, ті його явища, які обумовлюють розвиток особистості людини в процесі цілеспрямованої діяльності суспільства. (Об’єкт науки це та сфера дійсності, яку вивчає дана наука.)

Наука педагогіка має свій предмет дослідження – система відношень, що виникають у ході виховання. (Предмет науки – особлива точка зору на об’єкт). Конкретніше можна визначити, що предметом педагогіки є закономірності, принципи організації процесу виховання, навчання, освіти, що передбачає визначення цілей, змісту, методів, форм, засобів залучення індивіда до оволодіння соціальним досвідом людства, його культурними цінностями, створення для цього оптимальних умов у різних видах діяльності та спілкування особистості з метою забезпечення її позитивних змін, формування і розвитку, а також аналіз результативності процесу і його корегування за необхідності.

Узагальнення педагогіки як самостійної науки визначаються рівнем розробки її понять і категорій. (Категорія – наукове поняття, що визначає найсуттєвіші якості того чи іншого явища дійсності.) Категоріальний апарат педагогіки (система педагогічних понять) включає в себе загальновживані слова у звичній мові. Але потрапляючи в систему наукових знань, вони набувають таку якість, як однозначність, яка дозволяє досягти єдиного розуміння їх всіма спеціалістами даної галузі знань. Вимога однозначності включена до числа показників педагогічного дослідження і тлумачення його результатів. Прагнення замінити в педагогіці чітке наукове тлумачення популярним, образним приводить до «розмитості» педагогічного знання і як наслідок, до непрофесіоналізму в педагогічній діяльності Знати категорії – означає розуміти мову науки. Безграмотне використання термінів професійної мови демонструє низьку кваліфікацію педагога.

Категоріальний апарат педагогіки досить широкий. Він включає філософські поняття (зміст, метод, форма і т.д.), психологічні поняття (особистість, розвиток, формування, соціалізація тощо).

Фундаментальними категоріями (основні поняття) педагогіки є: виховання, навчання, освіта.

Перша категорія педагогіки – виховання — це цілеспрямований та організований процес форму­вання особистості.

(Формування – процес і результат впливів на свідомість і поведінку особистості. Формуватися (змінюватися) особистість в цілому, чи окремі її якості можуть в процесі цілеспрямованих впливів (організованих тими хто здійснює виховання) так і стихійних впливів (життя вулиці тощо). Поняття «виховання» охоплює лише цілеспрямовані впливи).

У науковій педагогічній лексиці поняття «виховання» вживають у декількох значеннях:

виховання в широкому соціальному значенні — процес формування особистості під впливом навколишнього середовища, умов, обставин, суспільного ладу. Кажучи «виховує життя», мають на увазі виховання в широкому значенні цього слова. Оскільки дійсність нерідко буває суперечливою і конфліктною, то особистість може не лише формуватися під впливом середовища, а й деформуватися під впливом антисоціальних явищ або, навпаки, загартовуватись у боротьбі з труднощами, виховувати в собі несприйнятливість до цих явищ.

виховання в широкому педагогічному значенні — формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яка базується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.

виховання у вузькому педагогічному значенні — цілеспрямована виховна діяльність педагога, спрямована на досягнення конкретної мети в колективі учнів (наприклад, виховання здорової громадської думки).

виховання в гранично вузькому значенні — спеціально організований процес, що передбачає формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком й відбувається через взаємодію вихователя і вихованця.

Отже, у широкому розумінні виховання – це вплив суспільства на формування особистості, процес дій педагогів певних соціальних інститутів, скерованих на забезпечення оптимальних умов для фізичного, психічного і соціального розвитку вихованців.

У вузькому розумінні виховання – це конкретний цілеспрямований вплив особистості вихователя (вчителів, батьків та ін.) з метою формування в дитини певних морально-духовних якостей.

Наука доводить, що справжнє виховання є глибоко національним за своєю сутністю, змістом, характером.

Національне виховання — виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості, духовності.

У педагогічній науці є, крім виховання, ще дві категорії того ж ряду: самовиховання і перевиховання.

Самовиховання – цілеспрямована, самостійна діяльність людини ( а для дітей – керована дорослими) над удосконаленням своєї особистості.

Перевиховання – цілеспрямована діяльність, пов’язана з усуненням недоліків у формуванні особистості педагогічно занедбаного учня.

Друга категорія педагогіки — освіта — це процес і результат (наслідки) оволодіння надбаннями людської культури, досвідом (системою знань, умінь, навичок), досягнення значного освітнього рівня як передумови активної соціальної діяльності.

Іншими словами – освіта – це процес і результат навчання (обсяг засвоєних учнем систематизованих знань, умінь, навичок, способів мислення).

Освіченою прийнято вважати лю­дину, яка опанувала визначений обсяг знань і, крім того, набула навички ло­гічно мислити. Головний критерій освіченості — системність знань і мислен­ня, яка виявляється в тому, наскільки людина здатна самостійно відновлюва­ти відсутні ланки в системі знань за допомогою логічних міркувань.

Самоосвіта – один із способів отримання освіти, самостійне оволодіння людиною знаннями, уміннями, навичками, підвищення рівня освіченості.

Основним шляхом і засобом здобуття освіти є нав­чання, в процесі якого реалізуються цілі освіти.

Третя категорія педагогіки навчання – це сам процес засвоєння індивідом соціального досвіду, накопиченого людством — цілісний процес взаємодії вчителя і учнів спрямований на оволодіння системою знань, умінь, навичок (соціального досвіду накопиченого людством) та способами пізнавальної діяльності.

Простіше, навчання – це цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності.

Узагальнюючи вище сказане можна зробити висновок , що виховання - поняття найбільш загальне та універсальне. Воно, як процес, спрямовується на вироблення певних норм поведінки людини. Освіта сприяє формуванню світогляду, що означає набуття певної суми знань з різних галузей науки. Традиційно освіта тлумачиться як складова частина виховання. Навчання ж відображає процесуальний бік освіти, у межах якої взаємодіють учитель і учень. Звичайно, виховання, освіта і навчання дуже тісно взаємопов'язані між собою, хоч кожне з них має свою специфіку, свої особливості. Ці погляди можна проілюструвати за допомогою так званої «педагогічної матрьошки», ідея якої належить російській дослідниці В.С.Безруковій. Категорії «виховання», «освіта», «навчання» співвідносяться за принципом «матрьошки»: маленька матрьошка – це навчання, середня – освіта, велика – виховання. Уявити кожну з них окремо і а описати можливо, але неможливо зрозуміти сутність однієї, не розглянувши інших, – об'єкт зникає. Внутрішня автономна побудова забезпечує збереження єдиної природної цілісності.