Питання 4. Територіальний моніторинг нс

Органи виконавчої влади України і місцевого самоврядування з метою запобігання НС здійснюють такі заходи:

• визначають найважливіші напрямки у сфері запобігання НС, які вимагають розроблення нормативно-правових актів та внесення змін і доповнень до існуючих документів;

• організовують моніторинг і прогнозування НС, аналіз та управління ризиком НС природного і техногенного характеру, розроблення паспортів безпеки територій, потенційно небезпечних об'єктів (ПНО);

• створюють і здійснюють підготовку та утримання в готовності органів управління сил і засобів до дій у НС;

• організовують розроблення і реалізацію комплексу превентивних заходів за всіма напрямками запобігання НС;

• організовують підготовку керівного складу органів управління і населення до дій у разі загрози і виникнення НС;

• організовують систему оповіщення та інформування населення у НС;

• організовують взаємодію органів управління підсистем єдиної системи ЦЗ;

• створюють резерви фінансових і матеріальних ресурсів для запобігання і та ліквідації наслідків НС;

• організовують і здійснюють державний нагляд і контроль у сфері ЦЗ.

Мережа спостереження і контролю уражаючих чинників техногенних НС

З метою своєчасного захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади Наказом МНС була введена в дію «Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки» від 06.08.2002 р. №186.

Ця методика визначає єдиний порядок спостережень щодо оцінюванні радіаційної обстановки та хімічної обстановки у разі виникнень надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У межах цієї Методики введено такі терміни:

• зона відповідальності - це визначена територія, на якій здійснюється радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань| регламенту;

• пост радіаційного та хімічного спостереження (ПРХС) - позаштатне спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту;

• диспетчерська служба - передбачений штатним розписом підприємства, організації або установи в разі потреби (виробничої, службової тощо) підрозділ, який здійснює цілодобове чергування силами однієї або декількох осіб (далі - черговий об'єкта);

• радіаційне та хімічне спостереження - комплекс заходів щодо збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки для прийняття рішень про своєчасне реагування на негативні зміни стану довкілля у разі виникнення надзвичайної ситуації або інших подій з радіоактивними і хімічними речовинами;

• розрахунково-аналітична група (РАГ) - позаштатне спеціалізоване формування, яке здійснює збирання, оброблення, передавання і збереження інформації про стан радіаційного та хімічного становища.

Для ПРХС відповідно до конкретних завдань, які уточнюються на період спостережень, завчасно визначаються місця розташування або зони відповідальності.

Для виконання окремих завдань ПРХС за рахунок суб'єкта можуть оснащуватися автомобілями, зокрема, спеціально обладнаними.

З метою збирання та обробки великого обсягу інформації, яка надходить від диспетчерських служб і ПРХС у період посилення роботи у режимах: підвищеної готовності та діяльності у надзвичайних ситуаціях, за рішеннями обласних адміністрацій для роботи в Центрах управління в надзвичайних ситуаціях областей, сільських районів, міст і міських районів створюються розрахунково-аналітичні групи (РАГ).

Для роботи у РАГ залучаються спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію (викладачі, математики, хіміки, креслярі, оператори ПК, зв’язківці тощо).

Для ведення радіаційного та хімічного спостереження використовуються:

• прилади радіаційної розвідки - для спостереження за радіаційною обстановкою (стаціонарні) з граничним рівнем інформації 0,05 мР/год (0,5 мкЗв/год), і визначення потужності експозиційної (поглинутої) дози в діапазоні від фонових значень до значень не менших за 100 Р/год (1 Зв/год) (переносні);

• спеціальні прилади хімічної розвідки - для визначення типу або виду небезпечної хімічної речовини ( переносні автоматичні або ручні).

Усі прилади повинні бути в робочому стані та регулярно перевірятися у встановлений для них термін.

Велику небезпеку для людей і навколишнього середовища представляють можливі аварії на ПНО. Тому для отримання даних про поточний стан ПНО та запобігання надзвичайним ситуаціям і мінімізації їх наслідків Наказом МНС було прийнято «Положення про моніторинг потенційно небезпечних об'єктів» від 06.11.2003 р. № 425. Моніторинг ПНО передбачає спостереження за якісними і кількісними параметрами стану ПНО, збирання, оброблення, передавання та збереження інформації про стан ПНО.

Обовязки по здійсненню моніторингу покладені на суб'єкти моніторингу ПНО, до яких належать:

- ДСНС;

- центральні та місцеві органи виконавчої влади, установи і організації, яким підпорядковані ПНО;

- уповноважені органи з питань НС та ЦЗН обласних державних адміністрацій;

- відповідальні особи ПНО.

Методика якісного аналізу небезпек

Основні критерії, за якими здійснюється якісне оцінювання потенційних наслідків для кожного небезпечного стану ОГ, такі:

• клас 1 - безпечний: не спричиняє незворотних наслідків, пошкодження обладнання та нещасних випадків з людьми;

• клас 2 - граничний: призводить до порушень в роботі, може бути компенсованим або взятим під контроль без ушкодження обладнання або нещасних випадків з персоналом;

• клас 3 - критичний - призводить до великих порушень у роботі, ушкодження обладнання або створення небезпечної ситуації, яка потребує негайних заходів для порятунку персоналу;

• клас 4 - катастрофічний - призводить до втрати обладнання та (чи) загибелі без масового травмування персоналу.

Ця методика якісного аналізу ризиків пропонує реалізовувати його за відповідними етапами, а саме, через попередній аналіз небезпек, виявлення послідовності небезпечних ситуацій, аналіз наслідків.

Попередній аналіз небезпек - це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в будь-якій системі, їх розвитку та рекомендацій щодо контролю.

Питання 5. Паспортизація та реєстрація об'єктів підвищеної небезпеки

Потенційно небезпечний об'єкт (ПНО) - це об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

У Законі України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" визначено термін:

об'єкт підвищеної небезпеки (ОПН) – це об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька НР чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення НС техногенного та природного характеру.

Нормативи порогових мас небезпечних речовин встановлюються Кабінетом міністрів України.

Ідентифікацію ОПН проводить ОГ, у власності або користуванні яких є хоча б один ОПН або які мають намір почати будівництво такого об'єкта. У процесі ідентифікації для кожного ПНО розраховується сумарна маса будь якої небезпечної речовини з вказаних в нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин. (Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки – порядок визначення ОПН серед потенційно небезпечних об'єктів).

Держгірпромнагляд веде Державний реєстр ОПН і видає свідоцтво про державну реєстрацію ОПН.

Основні характеристики ризику об'єктів і територій відображаються в паспортах ризику. Ведення паспортів ризику потенційно небезпечних об'єктів, розміщених на визначений території та території загалом, дає змогу враховувати всі джерела виникнення надзвичайних ситуацій і вторинних уражаючих чинників, оцінювати можливі втрати й збитки в результаті надзвичайних ситуацій і вживати ефективних превентивних та оперативних заходів з метою протидії їм.

Отже, паспорт ризику підприємства (об'єкта), що відображає поточний ступінь небезпеки об'єкта, формується з використанням ретроспективних і поточних даних та результатів їх аналізу. Його основна мета - підготовка всіх необхідних даних для складання ефективних превентивних і оперативних планів протидії надзвичайним ситуаціям на об’єктовому рівні.

Паспортизація ПНО - це процедура підготовки і представлення паспорта ПНО відповідно до вимог положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого наказом МНС від 18 грудня 2000 року № 338 «Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів».

Паспортизація ПНО здійснюється відповідно до переліків ПНО, затверджених комісіями із питань ТЕБ та НС, які складаються на підставі результатів ідентифікації ПНО.

Паспорт ПНО - документ певної форми, який містить структуровані дані про окремий ПНО. Форма паспорта ПНО повинна відповідати виду господарської діяльності окремого об'єкта (1НС - підприємство, 2НС – вугільна шахта, ЗНС - гідротехнічний об'єкт і т.п.). Форми паспортів потенційно небезпечних об'єктів розміщуються на офіційному сайті МНС України.

Паспорт ПНО підлягає переоформленню кожні п'ять років.

Розташовані на території України ПНО підлягають реєстрації, тобто внесенню до Державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів (далі - Реєстр), який веде Державний департамент страхового фонду документації. Реєстрація обов'язкова для всіх ПНО незалежно від форми власності і підпорядкування. Не підлягають реєстрації в цьому Реєстрі залізничні, Морські, повітряні та інші транспортні засоби, які перевозять небезпечні речовини.

ОГ, який містить у своєму складі кілька джерел небезпеки, розташованих за однією адресою, реєструється як один ПНО, а ОГ, який містить у своєму складі кілька джерел небезпеки за різними адресами, реєструється як кілька окремих ПНО.

Під час реєстрації Державний департамент страхового фонду документації надає кожному ПНО окремий реєстраційний номер, який зберігається у Реєстрі до повної ліквідації небезпечного об'єкта, а також свідоцтво про його реєстрацію.

Вилучають ПНО з реєстру у разі отримання Державним департаментом страхового фонду документації від осіб, які зареєстрували небезпечні об'єкти, акта про їх ліквідацію.

Паспорт ПНО надає комплекс даних, який містить систему показників виробничої діяльності промислового підприємства. Паспорт складається із 21 розділу, розташованих у такій послідовності:

1. Довідкові дані - назва потенційно небезпечного об'єкта, код за ЄДРПО України, галузь промисловості, відомча належність, вид діяльності, форма власності, адреса, телефон, факс, керівник (прізвище, ім'я, по батькові), тобто загальні відомості про підприємство та його реквізити.

2. Природні умови - особливості природно-кліматичних умов району, місце розташування, які можуть створювати потенційно небезпечний стан і виникнення НС, а саме:

1. Геологічні небезпечні явища - землетруси, виверження вулкані зсуви, обвали, осипи, просідання лісових порід, просідання (провалля) земної поверхні, карстові провалля;

2. Гідрологічні небезпечні явища - високі рівні води (повінь), паводок, дощові паводки, селі, лавини, затори, вітрові нагони, низькі рівні води, ранній льодостав та поява криги на судноплавних водоймах і річках, підвищення рівня ґрунтових вод (підтоплення);

3. Морські небезпечні явища - сильні хвилі у морі та водосховищах зміни рівня моря, тягун у портах, ранній кригостав або припай, відрив приберегової криги;

2.4. Метеорологічні небезпечні явища - буревії, смерчі, шквали, сильний вітер, град, сильні дощі (зливи), снігопад, ожеледь, хуртовина, мороз, спека, туман, посуха, заморозки;

2.5. Природні пожежі - лісові, степові, польові, торф'яні, підземні пожежі горючих копалин;

3. Загальні дані - площа підприємства (тис. кв. м)., вартість основних фондів підприємства, млн. грн.;

• загальна чисельність працівників, осіб;

• найчисельніша зміна, число осіб;

• санітарно-захисна зона, м;

• категорія з ЦЗ;

• ступінь хімічної небезпеки.

4. Небезпечна сировина, продукція, допоміжні матеріали - перелік сировини, продукції, допоміжних матеріалів, які належать до шкідливих чи небезпечних речовин;

- фактична добова кількість небезпечних речовин (тонн) надається порівняно з її програмним значенням.

5. Небезпечні технологічні процеси виробництва - перелік усіх технологічних процесів виробництва, технологічного обладнання, пов'язаного з ними, стан обладнання, перевищення терміну його експлуатації, режим роботи з огляду перевантаження, небезпечні параметри ведення технологічних процесів (тиск і температура, що різко відрізняються від навколишнього середовища, підвищена вібрація, корозійна агресивність тощо).

6. Основні виробничі будівлі і споруди — перелік будівель, споруд з характеристикою їх загального стану, ступінь вогнестійкості споруд, а також категорія вибухо- та пожежонебезпеки виробництв, які розташовані в цих будівлях, ступінь зношеності основного обладнання.

7. Основні технологічні трубопроводи та інженерні мережі - перелік трубопроводів, якими транспортуються небезпечні речовини, а також інженерних мереж з вказанням їх основних параметрів (діаметр, довжина, тиск,температура) і загального стану трубопроводів, порушень правил експлуатації.

8. Склади небезпечних речовин - перелік складів із зазначенням небезпечних речовин, що зберігаються, максимальна добова кількість небезпечних речовин, умови зберігання;

9. Ємності з небезпечними речовинами - перелік стаціонарних і пересувних ємностей, кількість небезпечних речовин у них, параметри та умови зберігання.

10. Технологічні викиди шкідливих речовин - якісні та кількісні показники складу речовини, які викидаються (скидаються) підприємством в атмосферу і водойми та забруднюють довкілля, фактична кількість і дозволена з посиланням на нормативний документ.

11. Відходи виробництва - заповнюється за наявності відходів виробництва; переробка або знищення їх, складування на території підприємства чи транспортування на полігони за межами підприємства, їх фізико-хімічна характеристика, клас небезпеки.

12. Захисні споруди цивільної оборони, їх характеристика - інформація щодо захисних споруд цивільної оборони, їх технічна характеристика.

Додаткова інформація - про інші небезпечні або шкідливі виробничі фактори та їх джерела, які не увійшли до розділів паспорта, проте можуть спричинити виникнення аварії або НС.

Відповідальні особи - підписи фахівців підприємства, відповідальних за повний обсяг і достовірність інформації, занесеної до цього паспорта, їх посади, прізвища, дата заповнення паспорта.

При складанні паспорта ризику території (області) необхідно послідовне виконання таких робіт:

1. Виявлення і формування переліку джерел ризику у регіоні, що приховує вплив зовнішніх чинників на підвищення ризику, в тому числі можливих комбінацій надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

2. Аналіз кожного виду ризику й розрахунок імовірності виникнення надзвичайної ситуації певного виду в розглянутий період часу на основі конкретних умов вихідних даних.

1. Підготовка інформації для формування регіональних сценаріїв розвитку надзвичайних ситуацій у регіоні (на основі аналізу даних про реалізацію різних видів ризику і розроблення планів дій місцевих органів управління у різних ситуаціях).

4.Оцінювання ймовірних людських і матеріальних втрат та впливу н навколишнє середовище можливих надзвичайних ситуацій (розраховуються кількісні характеристики людських втрат і можливий збиток від надзвичайних ситуацій; розглядаються можливі причини і варіанти розвитку надзвичайних ситуацій, їх вплив на навколишнє середовище і відповідні збитки).

5. Створення паспорта ризику території (області) і практичних рекомендацій із протидії надзвичайним ситуаціям.

Типовий паспорт ПНО складається з розділів, в яких подається така інформація:

1. Загальні положення. Характеристика регіону та виробничого комплексу.

2. Характеристика техногенної безпеки. Небезпечні об'єкти, що створюють екологічні проблеми. Небезпечні об'єкти, пов'язані з небезпекою виробництва та експлуатації ( хімічні, радіаційні, пожежні, вибухові гідродинамічні, об'єкти енергетики, свердловини і трубопроводи, комунально-господарські об'єкти, мости).

3. Характеристика небезпечних природних явищ. Небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні процеси.

4. Стан аварійності будинків, що постраждали від небезпечних природних явищ.

5. Перелік керівників небезпечних об'єктів, які наведені в паспорті.

6. Розподіл за групами ризику небезпечних об'єктів, які наведені в паспорті.