2.3 Стандарти ieee 802.Х

Група стандартів 802.х стосується нижніх рівнів мережної моделі OSI.

802.1 - управління мережевимиі пристроями на апаратному рівні і забезпечення міжмережної взаємодії (internetworking): 802.1d – логіка роботи моста/комутатора; 802.1h – транслюючий міст; 802.1р – доповнення до логіки МАС-мостів, забезпечуючи пріоритетність; 802.1Q – побудова віртуальних локальних мереж (VLAN) за допомогою мостів.

802.2 описує роботу підрівня LLC, під яким об'єднуються технології локальних мереж;

802.3 – технології з методом доступу CSMA/CD: Ethernet, Fast Ethernet (802.3u), Gigabit Ethernet (802.3z і 802.3ab), 10 Gigabit Ethernet, управління потоком для повного дуплексу (802.3х);

802.4 – технології з шинною топологією і передачею маркера доступу (token passing);

802.5 – технології з кільцевою топологією і передачею маркера доступу Token Ring;

802.6 – мережі міського масштабу MAN (Metropolitan-Area Network);

802.7 – стандарти широкосмугової (broadband) передачі;

802.8 – оптоволоконна техніка, яка застосована в мережах 802.3-802.6;

802.9 – інтегрована передача голосу і даних Технології ISDN;

802.10 – безпека (конфіденційність) мереж: шифрування даних, мережне управління для архітектури, сумісної з OSI;

802.11 – безпровідні (wireless) технології передачі Wі-Fі;

802.12 –100VG-AnyLAN / метод доступу Demand Priority;

802.15 – безпровідні персональні мережі (WPAN) – IrDA, Bluetooth, WUSB;

802.16 – широкосмугові безпровідні мережі BWA /WMAN/ WI-MAX;

802.20 – Mobile BWA – мобільна безпровідна широкосмугова мережа.

2.4 Основні організації щодо стандартизації мереж

Міжнародна організація щодо стандартизації (International Organization for Standardization, ISO) – добровільна, не договірна асоціація провідних національних організацій з питань стандартизації. Головним досягненням ISO виявилася модель взаємодії відкритих систем OSI, стек комунікаційних протоколів OSI. Аби уникнути несумісних стандартів, ISO співпрацює з ITU.

Міжнародний союз електрозв'язку (International Telecommunications Union, ITU) – спеціалізований орган ООН і його Міжнародний консультативний комітет з телефонії і телеграфії, ITU-T (сектор телекомунікаційної стандартизації), видає праці у вигляді кольорових книг, наприклад, рекомендації серії X: Х.25 для мереж з комутацією пакетів, Х.400 для систем електронної пошти, Х.500 для глобальної довідкової служби.

Інститут інженерів з електротехніки та радіоелектроніки (Institute of Electrical and Electronics Engineers, IEEE) – національна організація США з мережевих стандартів. У 1980 році робоча група 802 цього інституту сформулювала основні вимоги до ЛМ.

Асоціація електронної промисловості (Electronic Industries Association, ЕІА) – промислово-торгівельна група виробників мережевого обладнання, яка розробляє стандарти для кабелів, дротів, конекторів і інших мережевих компонентів (наприклад, інтерфейс RS-232C).

Міністерство оборони США (Department of Defense, DOD) також створює стандарти для комп'ютерних систем: приклад – стек транспортних протоколів TCP/IP.

Американський національний інститут стандартів (American National Standards Institute, ANSI) – представник США в ISO. ANSI розроблені стандарти мереж SNA, архітектура FDDI, мови програмування, інтерфейс SCSI.

Стандарти Інтернету розробляє Internet Society (ISOC) – професійне співтовариство, в його компетенції питання еволюції і зростання Інтернету. Під управлінням ISOC працює Internet Architecture Board (IAB) – організація технічного контролю і координації робіт для Інтернету.У IAB входять дві основні групи: Internet Engineering Task Force (IETF) і Internet Research Task Force (IRTF). IETF - розв’язує найближчі технічні проблеми Інтернету; визначає специфікації RFC, які потім стають стандартами Інтернету. IRTF - координує довгострокові дослідницькі проекти щодо протоколів TCP/IP.