План і організаційна структура зняття

№п/п	Основні етапи заняття, їх функції та зміст	Методи контролю та навчання	Матеріали методичного забезпечення	Час в хв.
1.	Підготовчий етап Організація заняття Контроль вихідного рівня знань	Усне опитування	Питання для ус-ного опитування	30 хв.
2.	Основний етап Формування професійних вмінь та навиків: - Частоту дихання в нормі, зміну її при фізіологічних станах і при патології; - види , патологічні типи ядухи (дихання Куссмаум, Чайна-Стокса, Біо ситуаційних задач	Метод формування вмінь: професійний тренінг при виконанні практичних завдань та розв′язанні ситуаційних задач	Перелік практичних навиків. Ситуаційні задачі	45 хв.
3.	Заключний етап Контроль та корекція рівня професійних вмінь та навиків Підведення підсумків заняття	Метод контролю: - індивідуальний контроль практичних навичок та їх результатів; - тестовий контроль	Тести	15 хв.

Перелік питань для опитування:

1.Яка характеристика дихання в нормі?

2.Які характеристики дихання змінюються при задишці?

3.Умови виникнення фізіологічної задишки?

4.Патологічні типи ядухи перерахувати.

5.Дати характеристику диханню Кусмауля; для яких станів воно характерне?

6. Дати характеристику диханню Чейна-Стокса; для яких станів воно характерне?

7. Дати характеристику диханню Біота; для яких станів воно характерне?

Самостійна аудиторна робота:

• Студенти проводять у базових відділеннях курацію тематичних хворих, виявляють основні симптоми, підраховують частоту дихання та складають план догляду за хворим.

Основний етап:

• Самостійна робота студента під керівництвом викладача Студенти проводять у базових відділеннях курацію тематичних хворих, виявляють основні симптоми, підраховують частоту дихання та складають план догляду за хворим.

• У кабінеті функціональної діагностики студенти оволодівають методикою спірометрії, визначають ЖЕЛ.

Алгоритм спостереження за диханням.

Оснащення : секундомір чи годинник з секундною стрілкою, температурний листок.

Фізіологічні параметри дихання. Нормальне дихання в людини беззвучне та непомітне для оточуючих Людина звичайно дихає через ніс із закритим ротом. У дорослої людини частота дихання коливається від 16 до 20 дихань за 1 хв, при чому вдих у два рази коротший за видих. Під час сну та в стані спокою дихання стає повільнішим. У положенні лежачи людина здійснює 12-14 дихальних рухів за хв., стоячи – 18-20. У жінок частота дихання дещо більша, ніж у чоловіків. У спортсменів частота дихання становить навіть 8-10 дихальних рухів за хв. Швидке дихання (тахіпное) виникає при посиленій фізичній праці, нервовому збудженні, високій температурі повітря.

При інспіраторній задишці утруднений вдих унаслідок наявності перешкоди для проходження повітря у верхніх дихальних шляхах (спазм голосових зв′язок, пухлина, стороннє тіло, запальні процеси в горлі, трахеї). Дихання при такій задишці глибоке та сповільнене, супроводжується шумом, свистом та хрипінням.

При експіраторній задишці вдих короткий, а видих утруднений та тривалий, хворий не встигає зробити повного видиху, як настає вже наступний вдих. Така форма задишки спостерігається при бронхіальній астмі. Дихання в цьому випадку може бути свистячим.

Найчастіше спостерігається змішана задишка. Вона виникає внаслідок зменшення дихальної поверхні легень при пневмонії, туберкульозі.

Патологічні типи ядухи. Різко виражена задишка називається ядухою. Якщо ядуха має характер приступу, вона називається астмою.

Унаслідок порушення діяльності дихального центру виникають патологічні типи ядухи, дихання Куссмауля, Чейна – Стокса, Біота.

Дуже сповільнене та глибоке дихання називають диханням Куссмауля. Воно супроводжується гучним шумним вдихом і посиленим видихом, після чого наступає пауза. Таке дихання характерне для азотемічної уремії та діабетичної коми.

При диханні Чейна – Стокса спостерігається зміна ритму дихання. При цьому хвилеподібно збільшується та зменшується амплітуда дихання з паузами між хвилями 40-50 с. Після паузи наступають рідкі дихальні рухи, спочатку поверхневі, а потім більш глибокі та часті. Потім дихальні рухи знову стають поверхневими та рідкими, що продовжуються до нової паузи. Таке дихання вказує на важке захворювання мозку, на розлад мозкового кровообігу і має погане прогностичне значення.

Дихання Біота характеризується рівномірним за глибиною диханням із періодичним виникненням тривалих пауз (до 30 с). Такий тип дихання часто спостерігається при агональному стані хворого.

У разі появи у хворого патологічного дихання сестра повинна негайно повідомити лікаря.

Послідовність дій під час обстеження дихання

1. Пам′ятайте, що пацієнт може невимушено прискорювати та затримувати дихання, тому під час обстеження відволікайте його увагу або ведіть підрахунок непомітно від нього.

2. Можете рахувати дихання безпосередньо після визначення частоти пульсу, не віднімаючи руки від променевої артерії – тоді хворий буде впевнений, що рахують пульс.

3. Якщо дихання поверхневе і дихальні рухи грудної клітки або живота важко вловити, то зробіть вигляд, що рахуєте пульс, непомітно покладіть свою руку з рукою хворого йому на груди чи живіт та протягом 30 с або 1 хв рахуйте кількість вдихів.

4. Можете рахувати також дихання, спостерігаючи за рухами грудної клітки та передньої черевної стінки зі сторони.

5. Отримані дані позначте в температурному листку.