Підгострий гломерулонефрит

Його ще називають злоякісним гломерулонефритом, тому що це най- тяжка форма ураження нирок запальним імунним процесом і одна з найчастіших причин термінальної ниркової недостатності в дітей. Розвитку хвороби зазвичай передують гострі респіраторні хвороби, ангіна, скарлатина, піодермії, переохо­лодження, повторні вакцинації, вітряна віспа. Часто підгострий ГН є вторинним на тлі системних хвороб сполучної тканини. Підгострий ГН тяжко піддається лікуванню. Його прогноз несприятливий.

Клінічна картина. Хвороба вирізняється злоякісним і неухильно прогре­сивним перебігом. Тривалість хвороби - від декількох місяців до 2 років. Початок нагадує гострий ГН, але симптоми розвиваються активніше, бурхливо і стають максимально вираженими вже з 3—6-го дня хвороби. Різко погіршується загальний стан, діти швидко стають адинамічними, скаржаться на постійний біль голови. Підвищується температура тіла до 38—39 °С. Привертають увагу різка блідість шкіри та виражена артеріальна гіпертензія. З’являються ознаки гіпертро­фії лівого шлуночка і порушення функції серця, зміни очного дна (крововиливи в сітківку, набряк диска зорового нерва). У більшості випадків швидко прогресує нефротичний синдром із накопиченням рідини в серозних порожнинах. Різко збільшуються розміри печінки та селезінки.

Рано з’являються олігурія чи олігоанурія, гіпоізостенурія. В аналізах сечі ви­значають значну протеїнурію з втратою білка до 15—25 г на добу і більше, стійку гематурію, циліндрурію. У загальному аналізі крові — тяжка анемія, нейтрофільний лейкоцитоз, збільшена ІПОЕ. У біохімічному аналізі крові — значно підви­щені показники азотистого обміну — сечовини, креатиніну, зменшується вміст білка. Підвищення ниркової недостатності фіксують і за прогресивним знижен­ням клубочкової фільтрації.

Основною причиною летального кінця є тяжка серцево-судинна недостат­ність та приєднання інтеркурентних хвороб.

Хронічний гломерулонефрит

Збереження ознак хвороби через 1 рік і довше від початку ГГН свід­чить про розвиток хронічного процесу. Частота переходу ГН у хронічний гломе­рулонефрит (ХГН) становить від 8 до 15 % випадків і виникає зазвичай у дітей віком 8—12 років. Основними причинами такого переходу може бути неадекватне лікування, порушення дієти, приєднання чи наявність в організмі збудників ін­фекції (стрептокока, стафілокока), травма, переохолодження, перевтома, повтор­ні введення вакцин і сироваток тощо.

Клінічна картина. Розрізняють нефротичну, гематуричну та змішану форми хвороби, що з’являються на 2-му році після перенесеного ГГН.

Нефротична форма розвивається поступово. Дитина стає млявою, втрачає апетит. Періодично з’являються набряки — спочатку вранці в ділянці очей, потім вони стають помітними на ногах і тулубі. Рідина може накопичуватись у серозних порожнинах. Шкіра стає блідою й сухою. Збільшуються печінка і селезінка. Ар­теріальний тиск у межах норми. Зменшується діурез. У сечі — виражена протеї- нурія з втратою білка до 10 г на добу і більше, поодинокі еритроцити та лейкоци­ти, велика кількість гіалінових і зернистих циліндрів. Біохімічний аналіз крові — виражена гіпопротеїнемія (до 40—50 г/л). Значно підвищується рівень холестери­ну і загальних ліпідів. Показники азотистого обміну протягом тривалого часу не змінюються.

Перебіг нефротичної форми ХГН хвилеподібний. З кожним новим загострен­ням виразніше проявляються симптоми ниркової недостатності і екстраренальна симптоматика.

Гематурична форма ХГН характеризується вираженою та стійкою гематурією. Інколи в дітей з’являються короткочасні набряки на обличчі та незначне підвищен­ня артеріального тиску. У сечі виявляють лейкоцити, циліндри, відносно незначну протеїнурію — до 1 г на добу. Показники азотистого обміну в межах норми.

Змішана форма має найтяжчий перебіг і високу частоту розвитку ХНН. Од­ночасно спостерігають нефротичний синдром, гематурію, артеріальну гіпертен­зію, що призводить до гіпертрофії лівого шлуночка та серцево-судинної недостат­ності. Рано з’являються ознаки порушення функції ниркових канальців та зни­ження клубочкової фільтрації.

У перебігу ХГН у дітей виокремлюють періоди загострення, часткової та пов­ної клініко-лабораторної ремісії. Часті загострення — несприятлива прогностична ознака.

Перебіг ХГН може ускладнюватися пневмонією з плевритом, отитом, беши­хою, абдомінальним синдромом.

Своєчасна діагностика і лікування забезпечують надійну тривалу ремісію в перебігу ХГН.

Діагностика. Комплекс основних обстежень для діагностики гломеруло­нефриту включає:

• загальний аналіз сечі (1 раз на 2—3 дні);

• проба Зимницького (1 раз на 10—14 днів);

• щоденне визначення діурезу та кількості- випитої рідини;

• бактеріологічне дослідження сечі;

• щоденні вимірювання артеріального тиску;

• загальний аналіз крові (1 раз на 5—7 днів);

• біохімічний аналіз крові на вміст креатиніну,сечовини,холестерину,за­гального білка і білкових фракцій, електролітів, коагулограма.

• Визначення титру комплементу і антистрептококових антитіл;

• огляд очного дна;

• електрокардіографія;

• ультразвукове дослідження нирок;

• за показаннями ренографія, урографія;

• за показаннями біопсія нирки.

Лікування. ГН активної фази потребує лікування в стаціонарі. У стаціо­нарі організовують режим, дієту, етіотропну, патогенетичну і симптоматичну те­рапію.

У період розпалу ГГН чи загострення ХГН призначають ліжковий режим аж до ліквідації екстраренальних проявів хвороби — нормалізації артеріального тиску і зникнення набряків, поліпшення аналізів крові та сечі. Поступово дитину переводять на напівліжковий режим. При цьому стежать, щоб дитина постійно пере­бувала в теплі (теплі шкарпетки, пояс на поперек і живіт). Середня тривалість ліжкового режиму — 2—3 тиж. З 5—6-го тижня — палатний режим.

Дієтотерапія — один з основних методів лікування ГН. Найголовнішим у дієті є обмеження солі та води. У розпал хвороби за наявності олігурії та артеріальної гіпертензії їжу готують без солі. Лише з 4—5-го тижня, коли зникає олігурія, нор­малізується артеріальний тиск і зникають набряки, хворому дозволяють вживати